Філософія / 4. Філософія культури

К.філос.н. Журба М.А.

Інститут хімічних технологій Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля (м. Рубіжне), Україна

Зміна онтологічних меж медіа: трансмедіа

Дигіталізація та медіаконвергенція призвела до появи особливих властивостей нових медіа та переформатування їх онтологічних меж. Один із вагомих аналітиків медіа Лев Манович в книзі «Мови нових медіа» [1] вдало виокремив основні технологічні принципи побудови нових медіа:

– Числова репрезентація. Медіа піддаються програмуванню, що дає можливість створювати цифрові копії та легко ними маніпулювати;

– Модальність. Сучасним медіа притаманна фрактальна структура, що дає можливість змінювати їх розмір, не втрачаючи ідентичності, та легко комбінуватися;

– Автоматізація. Дії з об’єктами є повністю автоматизованими та обмеженими лише рівнем програмування;

– Мінливість. Можливість існування медіа у необмеженій кількості версій, любих формах та різних ступенях деталізації;

– Транскодування. Передбачена можливість перетворення фізичних об’єктів у сучасні медіа, а також зміни їх форматів.

У науковій літературі існують різні інтерпретації категоріального визначення нових медіа, хоча при детальному їх аналізі можливо виділити дуже багато спільного:

– «кроссмедіа» – це одночасне комбінування (в офф-лайні й он-лайні) різних форм рекламної компанії (різні медіа платформи), товарів та послуг, яке базується на принципах кросс-маркетингу. Традиційно виділяють чотири основних рівня крос-медіа: Cross-media 1.0 – Pushed, Cross-media 2.0 – Extras, Cross-media 3.0 – Bridges, Cross-media 4.0 – Experiences (transmedia) [2].

– «інтегративні медіа». Це інноваційні цифрові технології, що «взрощуються» на ниві міждисциплінарних досліджень засобів масової інформації. Інтеграція медіа передбачає об’єднання елементів рекламної компанії з метою досягнення синергії, що призведе до значної збільшення її ефективності.

– «гібридні медіа». Це стратегічне використання традиційних та нових медіа для комунікації, передачі повідомлення найбільш ефективним засобом. Гібридні медіа дуже тісно переплітаються з категорією «гібридне мистецтво», де головний акцент робиться на злитті різних нових форматів медіа та художніх жанрів. Таким чином, гібридні медіа побудовані на міцному фундаменті маркетингу, інформаційних технології та можливого симбіозу мистецтва та науки.

Велика кількість досліджень щодо нових властивостей медіа, а також їх тісний взаємозв’язок та взаємообумовленість вносять деякі розбіжності у цілісне їх розуміння. Окрім цього термінологія, якою ми користуємося, напрацьована переважно у маркетингових дослідженнях, які, звісно, обумовлені та обмежені певними економічними рамками. У нашому дослідженні ми не переслідуємо мету здійснити змістовний аналіз різних інтерпретацій, форм та властивостей сучасних медіа, але усе ж таки тут виникає потреба у об’єднанні цих властивостей та спробі дослідити їх вплив (але не з позиції прибутковості та економічної доцільності) на зміну кодів культури та переформатування ціннісних орієнтирів сучасної людини.

У сучасних наукових розвідках подібні дослідження стають надактуальним, проте напрацьоване дифініційне поле медіа не повністю відбиває, точніше, не вміщується у поставлене проблемне поле, також тут є і проблема асоціацій та аналогій із маркетинговими дослідженнями, отже розробка нового категоріального визначення та пояснення цих змін необхідна. Якщо спробувати відкинути вплив маркетингових досліджень медіа і розглянути дану проблематику ширше, у руслі філософії культури, а також ураховуючи те, що медіа – це не тільки повідомлення, але й сама реальність, то уведене у науковий обіг поняття «трансмедіа» (Г. Джейкінс, С. Міллер, Н. Соколова) повністю знаходиться у відповідному смисловому полі трансформуючих процесів.

На нашу думку, у цьому напрямку досить цікавим та перспективним є дослідження Н. Соколової: «Трансмедіа характеризуються специфічним (у порівнянні з «до-цифровими» часами) способом медіавиробництва, синергією жанрів і медіаформатів, новими культурними практиками споживачів і специфічним досвідом сприйняття мас-медіа. Трансмедіа створюються спеціальною політикою медіакомпаній та активністю споживачів» [3, c.16].

Звісно, важливим чинником розвитку трансмедіа є економічний імператив та економічна ефективність. Але усе ж таки це не є виключно економічний феномен, а ще й культурний: «Трансмедіа свідчать не тільки про трансформацію медійної текстуальності, але й про зміну традиційної моделі культурного виробництва і споживання. Трансмедіа відображають суперечливий характер сучасної популярної культури: вони в значній мірі створюються «низовою» активністю та ініціативою, але, в кінцевому рахунку, слугують формуванню почуття належності бренду» [3, c.16].

Дослідниця Н. Соколова приводить приклади створених трансмедійних проектів (світів): «Матриця», «Великий брат» (Big Brother), «Аліас» (Alias), «24», «Гаррі Поттер», проект S.T.A.L.K.E.R. «Аватар», до них можна додати також «Зоряні війни», «X-Files, «Книга Кеті», «SLiDE» «ReGenesis», «Collapsus» тощо. Трансмедійні світи – це світи різних медіа, які з одного боку є автономними, з іншого обов’язково пов’язані між собою. При створенні цих світів використовують технологію трансмедіа storytelling (Олена Глазкова), яка дозволяє кожний проект перетворювати у розважальну франшизу. Це і технологія, і особливий спосіб мислення нової творчої активності, яка не має ніяких обмежень: «Трансмедіа сторітеллінг – це технологія розповідання історій, яка «перетинає» усі види медіа: традиційні, нові, цифрові і «матеріальні» (DVD, CD) – і одночасно знаходиться у віддаленні («по той бік») від них. Історія, що розказана за цією технологією, постійно взаємодіє з медіапростором і знаходиться в процесі безперервних змін» [4].

Не дивлячись на запропонований широкий формат трансмедійних проектів, Соколова Н.Л. визначає їх спільну структуру: є центр, основа «базис» (серіал, трилогія чи комп’ютерна гра), навколо якого вибудовуються різні оповідні лінії та створюються різні медійні формати. Передумовою цих процесів стали процеси дигіталізації та конвергенції медіаформатів та інтенсивна міграція формату жанрів, що, як зазначає Н. Соколова, посприяло створенню «щільного» синтетичного світу (трансмедійного універсуму), який залишається відкритим для багатьох перетворень, мовби закликаючи до його добудови та подальших трансформацій. Аспект доповнення, домислення, добудови є тією необхідною умовою, що веде до створення саме трансмедійних світів. При умові надання завершеності, навіть при поєднанні декількох форматів не може призвести до появи трансмедійного світу. Створений «щільний» трансмедійний світ (трансмедійний універсум), що забезпечує не тільки віртуалізацію реальності, але й спонукає до реалізації віртуального, як цілком реального. «Казка у казці» сприймається, як звісно, віртуально, проте першій казці (константній) додаються підпорки (милиці), які роблять її більш реалістичною. Такі обставини наділяють неймовірною живучою силою створені нарративні лінії, а також підтверджується їх реальність.

Література:

1. Manovich L. The Language of New Media / L. Manovich — The MIT Press, 2002.– Р. 49–65.

2. Hayes. G. Cross-Media What Audiences Want. Personalizemedia / Hayes. G. – Novembro, 2006. – Режим доступа: http://www.personalizemedia.com/cross-media-what-audiences-want/ (accessed: March 21, 2011).

3. Соколова Н.Л. Трансмедиа и «интерпретативные сообщества» /Соколова Наталья Леонидовна //Международный журнал исследования культуры – СПб.: Эйдос, 2011. – № 3(4) – с. 16-21.

4. Глазкова Е. Transmedia storytelling / Елена Глазкова – Режим доступа http://www.festagent.com/articles/kak_pogruzit_zritelyz_v_transmedia_storytelling