К.п.н., доцент Овчаренко А.О.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ДЕБАТІВ

Дебати – це різновид публічної дискусії, публічний обмін думками між двома сторонами з актуальної теми. Використовуючи вербальні і невербальні засоби, учасники дебатів насамперед прагнуть сформувати у слухачів позитивне враження від своїх позиції.

Дебати мають свою давню історію. В античній Греції їх використовували як демократичний метод обговорення законів. Сучасні ж дебати беруть свій початок з 1265 р., а саме з політичних дебатів у британському парламенті. У 1960 р. в США були проведені перші телевізійні дебати між Дж. Кеннеді та Р. Ніксоном у ході передвиборчої президентської кампанії. Саме після цього їх стали використовувати як спосіб політичної боротьби в усіх демократичних країнах сучасного світу.

Сьогодні дебати – це свого роду змагання політиків, які створюють сприятливі умови для політичного вибору громадян. Тому вони виступають основою для підвищення ефективності у системі публічного управління.

В ході передвиборчої кампанії кожному кандидату необхідно усвідомити власну готовність до публічних дебатів і те, на яких умовах він братиме участь у них зі своїм суперником або суперниками. Ніхто не може змусити кандидата погодитися на участь у дебатах. Готуючись до виступу, кандидат та його помічники повинні не тільки ґрунтовно підготуватись, але й мати декілька варіантів відповідей на питання опонента, а також власні запитання до опонентів.

Очікування переможця в дебатах значною мірою пов'язане з рівнем очікувань спостерігачів за цим дійством. Тому багато кандидатів намагаються знизити рівень вимог і очікувань, які до них висуваються. Якщо від кандидата чекають мінімуму, то йому буде не складно здатися кращим, ніж він є насправді. Більш того, якщо заздалегідь кандидат вважається приреченим і йому вдається уникнути нищівної поразки, то це може наблизити його до перемоги. Знижуючи до мінімуму рівень очікувань, політики вважають, що так вони можуть убезпечити себе у випадку дійсно слабкого виступу і зроблять успіх більш наочним. Зазвичай новачкові простіше домогтися зниженого рівня очікувань, ніж політику, що проводить кампанію за власне переобрання. Обраний політик (депутат, президент і т. д.) у певній мірі користується більшою повагою, якщо попередньо кілька років займав посаду. Цей факт сам по собі може розказати виборцям про його досвід і вміння.

Готуючись до зустрічі з потенційними виборцями – телеглядачами, кандидат повинен продумати відповіді на можливі запитання. По-перше, кандидату слід зібратися з групою своїх найближчих помічників, і, моделюючи питання, продумати на них відповіді, в яких би звучала головна ідея виборчої кампанії. По-друге, питання повинні репетирувати в ситуації, яка була б максимально наближена до реальної. Наприклад, якщо мова йде про підготовку до дебатів в ході президентської кампанії, то тут не обійтися без того, хто «грав» би роль опонента.

В ході дебатів кандидатам доведеться відповідати на конкретні питання, пов'язані з реальними, «приземленими» проблемами. Хоча в ході кожної кампанії обговорюються свої проблеми. А найбільш успішні з них слід пов'язати зі своїми більш загальними, головними міркуваннями і тезами.

Досвідчений політичний діяч у вступі повинен викласти свою головну думку, і вже потім розвивати її у відповідях на запитання. Завершуючи відповіді, він повинен ще раз підкреслити те, що було сказано на початку дебатів.

Обговорення конкретних проблем дає змогу досвідченим політикам органічно поєднати їх з головними темами передвиборчої кампанії. Оскільки відомим фактом є те, що більшість глядачів забуває половину або навіть більше побаченого протягом 24 годин, то детальну відповідь на конкретне питання легко можна забути. Але, відповідаючи на питання, і пов'язуючи його з загальною ідеєю, можна таким чином використовувати ці питання собі на благо. Звичайно, не існує загальної універсальної стратегії відповідей на всі питання оскільки це залежить від конкретних обставин. Але є одне правило – загальна теза повинна чітко прозвучати у вступі та основній частині, а також у відповідях на конкретні запитання і саме вона зробить виступ в дебатах вдалим.

Політичні дебати не закінчуються з останньою, виголошеною на них, реплікою. Загалом перемагає той, хто залишається переможцем у суспільній свідомості. Політики часто вважають, що реальні результати дебатів визначаються після їх завершення. Більшість глядачів вибирають переможця тільки після обговорення дебатів між собою, після ознайомлення з реакцією преси. Саме в ці години, коли під впливом обговорень та преси складається громадська думка, штаб кандидата повинен включити всі механізми свого впливу на сприйняття результатів дебатів.

Після дебатів головним стратегічним прийомом є надання найбільш шанованим прихильникам кандидата і лідерам громадської думки можливості висловити свої оцінки дебатів. Цей стратегічний прийом означає, що в найважливіші години відразу після дебатів глядачі і журналісти повинні почути висловлювання шанованих і авторитетних людей, які б привели свої аргументи на користь перемоги того чи іншого кандидата. Такі інтерв'ю і коментарі часто з'являються в пресі і саме вони повинні визначити громадські оцінки та вподобання. За умови якщо на дебатах дозволена присутність в залі глядачів, то штаб кандидата має привести туди якнайбільше своїх прихильників. Вони не тільки будуть позитивно реагувати на все сказане їх кандидатом в ході дебатів, але зможуть це зробити і в подальших інтерв'ю, коли у представників преси виникне бажання дізнатися їхньої думки. Популярні громадські діячі, які симпатизують кандидату, можуть після дебатів направити листи редакторам місцевих газет.

Отже, стратегія після дебатів передбачає використання всіх доступних засобів впливу на поки ще не сформовану громадську думку.