Право/5. Кримінальне право і кримінологія

Іванова Н.В., Пілігрім А.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Характеристика контрабанди в Україні

В умовах ринкової економіки одним з основних завдань зовнішньоекономічної політики української держави на сучасному етапі є всебічний розвиток і розширення зовнішньої торгівлі, зміцнення економічних зв’язків з іншими країнами, захист вітчизняного товаровиробника, впорядкування системи збору митних платежів. Вирішення цього завдання, поряд із проведенням у країні соціально-економічних реформ, багато в чому залежить і від належного правового регулювання діяльності господарюючих суб’єктів у галузі зовнішньоекономічних зв’язків, удосконалення порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон держави. Останнім часом особливе занепокоєння викликає переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинюване у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, тобто таке явище як контрабанда.

Аналіз стану боротьби з контрабандою свідчить про те, що, незважаючи на комплекс здійснених органами державної виконавчої влади організаційно-практичних заходів, пов’язані з нею негативні процеси продовжують мати місце, набувають більш витончених та організованих форм, завдають значної шкоди економіці України, суттєво впливають на криміногенну ситуацію в державі, тому тема контрабанди є досить актуальною.

Мета роботи - надати характеристику контрабанді в Україні.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається в діях, що полягають у переміщенні у великому розмірі через митний кордон України товарів чи інших предметів, вказаних у ч. 1 ст. 201, вчинене поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Під переміщенням слід розуміти ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі (п. 3 ст. 15 Митного кодексу України).

Суб'єктивна сторонацього злочину — прямий умисел. Суб'єкт злочину— будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Частина 2 ст. 201 передбачає відповідальність за контрабанду, вчинену за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за контрабанду.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 201 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди; за ч. 2 ст. 201— позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна [1].

За висновками експертів, на сьогодні найбільшою є питома вага контрабандної продукції на ринку автомобілів, аудіо- та відеотехніки, комп’ютерної та побутової техніки, виробів легкої промисловості, продуктів харчування (насамперед, цукру та м’ясної продукції), тютюну, алкогольних виробів, нафтопродуктів, ювелірних виробів.

Підвищенню рівня протиправної діяльності сприяють насамперед економічні чинники — високі ставки ввізного мита, тарифів, акцизних зборів, оподаткування. Практично кожна ставка, яка перевищує рівень 10 — 15 % від митної вартості, робить імпорт неефективним і, в разі потреби ринку в цій продукції, провокує суб’єктів ЗЕД до пошуку схем ввезення, які не передбачають сплату мита та ПДВ. Відповідно, така продукція на національному ринку є більш конкурентоспроможною за аналоги національного походження за рахунок цінових характеристик, які досягаються шляхом уникнення сплати митних платежів та оподаткування під час імпорту. Окремо слід відзначити так званий «людський фактор». За інформацією правоохоронних органів, переважна більшість злочинів, пов’язаних з незаконним переміщенням вантажів через державний кордон України, скоюється з використанням корумпованих зв’язків з посадовими особами митних органів, які, порушуючи чинне законодавство, сприяють контрабандній діяльності [2].

У причинно-наслідковому зв’язку визначальними чинниками поширення контрабанди є:

- недостатня ефективність митного і прикордонного контролю;

- «прозорість» державного кордону з країнами СНД;

- високі ставки ввізного мита та оподаткування при імпорті;

- неоднакове податкове навантаження на суб’єктів господарювання;

- наявність значної різниці між світовими і внутрішніми цінами на окремі групи товарів;

- відсутність належного контролю за реалізацією товарів на внутрішньому ринку;

- недосконалість обміну інформацією між відповідними державними органами з питань контролю за зовнішньоекономічною діяльністю.

Визначені завдання передбачається розв’язати шляхом:

1) внесення змін до чинних законів України з питань оподаткування з метою оптимізації рівня оподаткування (мито, акцизний податок, ПДВ) з урахуванням забезпечення необхідного рівня захисту внутрішнього ринку;

2) завершення процесу демаркації державного кордону;

3) удосконалення функціонування пунктів пропуску на митному кордоні;

4) створення інтегрованої інформаційної системи обліку переміщення товарів через державний кордон;

5) запровадження обміну інформацією між відповідними державними органами з питань зовнішньоекономічної діяльності [3].

Згідно зі ст. 101 КПК і ст. 102 Митного кодексу України органом дізнання у справах про контрабанду є митні органи. При наявності достатніх даних, що вказують на ознаки злочину, митний орган порушує кримінальну справу і провадить невідкладні слідчі дії зі встановлення й закріплення слідів злочину та виявлення осіб, які його вчинили [4, 5].

Отже, в умовах зростання рівня злочинності значущість забезпечення захисту суверенітету і безпеки України, прав та свобод громадян залежить від того, наскільки чинне законодавство відповідає сучасним реаліям життя і відображає тенденції судової практики. Це, звичайно, стосується і законодавства, спрямованого на боротьбу з контрабандою. У процесі набуття практичного досвіду боротьби з контрабандною діяльністю важливо продовжувати і теоретичну розробку питань удосконалення законодавства у цій сфері. Відтак постає важливе завдання – ліквідації прогалин чинного законодавства, забезпечення необхідної правової бази боротьби з контрабандою та ефективного і вичерпного її застосування.

Література:

1. Кримінальний Кодекс України (Прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р.) Офіційний текст. – К.: Юрінком, 2001.

2. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Особлива частина: Підручник. -К.: Кондор, 2005. -279 с.

3. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Загальна частина: Підручник. -К.: Кондор, 2005. -151 с.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 5076-VI від 05.07.2012, № 5288-VI від 18.09.2012) від 20.11.2012 р.

5. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI.