Психологія та соціологія

К.і.н. Богуславська В.Г.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Основні напрямки соціально-економічних аспектів розвитку міста

Коли говорять про соціологічно-економічні аспекти розвитку міста або регіону, то нерідко розуміють цей процес як дослідження закономірності економічного життя, як економічні відносини і процеси. Розвиток при цьому описується як соціальний процес, що відбувається завдяки рушійній силі, активності соціальних суб’єктів, які функціонують у ній, інтересам, поведінці і взаємодії соціальних груп, котрі проживають на цій території [1].

Тому об’єктом розвитку міста будуть виступати люди (учасники економічного життя міста), об’єднані в групи та організації з відповідними соціально-економічними інститутами. Отже, з одного боку досліджуються економічні явища і процеси як результат діяльності людей, а з другого – розвиток економіки, як соціальний процес [2].

Як бачимо, вже сам об’єкт дослідження свідчить про специфічність закладену особливостями в цієї галузі. Найбільш чітко вони проявляються у предметі дослідження.

У деяких працях цей предмет визначається переліком конкретних напрямів дослідження. Так, А. Дорі відносить до конкретного предмета соціально-економічного розвитку міста наступне [3]:

Ø соціальне та економічне як самостійні явища суспільного життя міста;

Ø збіг соціального та економічного;

Ø взаємовплив соціального та економічного.

Подекуди під предметом розуміється соціальний механізм функціонування і розвитку економіки [4].

Отже, предметом дослідження є соціально-економічні відносини і процеси, які виникають в економічній сфері суспільного життя і відображають неоднакові соціальні позиції в ньому людей різних соціальних груп і класів, соціальних організацій та інститутів. При цьому об’єкт і предмет цієї проблеми визначається наступними функціями:

Теоретично–пізнавальна функція реалізується через дослідження соціально-економічних закономірностей економічного життя, осягнення нових знань у цій сфері.

Прогнозуюча функція полягає у визначенні найбільш імовірних тенденцій та перспектив розвитку соціально-економічної діяльності, виходячи з пізнаних закономірностей їх розвитку.

Управлінська функція полягає в забезпеченні системи управління економічною сферою адекватними і достовірними даними щодо стану вирішення соціально-економічних проблем та відомостей щодо ефективності процесу управління.

Ідеологічна функція полягає у формуванні соціально-економічного світогляду в усіх учасників економічного життя, орієнтації на сучасний погляд щодо ролі людини в соціально-економічних відносинах.

Соціальна функція передбачає інформаційне забезпечення процесу економічної соціалізації індивіда в суспільно-економічні відносини, допомогу у формуванні та розвитку соціально-економічної структури міста, здійснення моніторингу соціально-економічного напруження у суспільстві.

Сучасний рівень розвитку цієї проблеми характеризується пріоритетністю такого кола проблем:

1) визначення складу та якісних особливостей тих суспільних груп регіону, взаємодія яких становить основу соціального механізму розвитку економіки. Слід зв’язувати, які це групи, оцінити їхній якісний склад, кількісну наповнюваність, динаміку, зміст виконуваних ними функцій, соціальні форми їхньої взаємодії;

2) дослідження економічних закономірностей, форми і способів економічної поведінки мешканців міста, включаючи ведення приватного бізнесу, а також епізодичної форми зайнятості;

3) аналіз умов, від яких залежить економічна поведінка мешканців міста (регіону), їх соціально-економічне становище, можливість участі в управлінні господарством та її реалізації, управління економічною діяльністю з боку державних органів і в системі самоуправління;

4) вивчення соціально-економічної свідомості людей і соціальних груп, їхніх інтересів, запитів, ціннісних орієнтирів, громадської думки, життєвих планів, уявлень про шляхи вдосконалення суспільних відносин;

5) розроблення системи соціально-економічного управління господарством, яка забезпечує того, інтеграцію інтересів різних груп; обґрунтування шляхів ефективного використання трудового, виробничого та соціального потенціалу.

Названі напрями відображають загальну логіку дослідження проблем соціально-економічного розвитку міста: від опису окремих груп до вивчення взаємодії між ними і державно-соціального механізму розвитку економіки загалом; від аналізу того, що має місце на сучасному етапі, до розроблення досконаліших форм соціально-економічних стосунків, їх експериментальної перевірки до запровадження. Серед зазначених напрямків дослідження виокремимо та коротко розглянемо особливості та моделі економічної поведінки.

Макс Вебер виділив чотири “ідеальні типи” соціальної дії [4], що обумовлені відповідно мотивацією:

Ø ціле раціональна дія (раціональне використання здібностей і можливостей для досягнення цілей);

Ø ціннісно – раціональна (поведінка, заснована на вірі у значення певних цінностей);

Ø афективна дія (на основі емоційного стану індивіда або групи);

Ø традиційна дія, що заснована на звичці, звичаї працювати навіть тоді, коли відсутні інші мотиви.

В ринкових умовах особливого забезпечення набуває інноваційна економічна поведінка, суб’єктами якої є люди, яки постійно відшукують шляхи удосконалення організації праці, запровадження передових технологій у виробничий процес, удосконалення способів обміну на рівні регіону (країни), розподілу і споживання матеріальних благ.

В таких відносинах для робітника є характерним виконавчий вид поведінки, а для роботодавця – підприємницький.

На індивідуальну трудову поведінку робітника впливають наступні чинники:

Ø виробничі – зміст, організація і умови праці;

Ø соціальні – соціальна значність праці;

Ø економічні – обсяг винагороди за працю;

Ø соціально – психологічні – відносини в трудовому колективі;

Ø психофізіологічні - індивідуальні особливості особистості, які можуть мотивувати такі типи її трудової поведінки.

1) ринковий стиль – “максимум прибутку при мінімальних зусиллях”;

2) конформістський стиль – “мінімум прибутку при мінімальних зусиллях”;

3) егоїстичний стиль – “максимальний прибуток при мінімальних затратах праці” [5].

Тому основним мотивом підприємницької поведінки є намагання найбільш ефективно розглянути основні напрямки для розвитку соціально – економічні аспекти міста (регіону) для організації виробництва, обміну і розподілу матеріальних і духовних благ з метою одержання найкращих результатів в обраній сфері діяльності.

Література:

1. Заславская Т.И., Рывкина Р.В. Социология экономической жизни : Очерки теории. – Новосибирск: Наука, 1991.

2. Соціологія : Терміни. Поняття. Персоналії. Навчальний словник – довідник/За аг. ред. В.М.Пічі. – К.: Каравелла – Львів: Новий світ, 2000, 2002.

3. Дорин А.В. Экономическая социология: Учеб. пособие. – Минск: Экоперспектива, 1997.

4. Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика: Хрестоматія з сучасної зарубіжної соціології регіонів. Укл. І.Кононов (наук. ред.), В. Ботодачов. – Луганськ: Альма матер; Знання, 2002.

5. Ромашов О.В. Социология труда и экономическая социология. – М.: Гардарики, 2007.