к. мед. н., доцент Гусак В. В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ЯК ОСНОВНИЙ МЕТОД ВІДНОВЛЕННЯ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Постановка проблеми. Темпи соціальних, економічних, технологічних і навіть кліматичних змін вимагають від людини швидкої адаптації. На жаль у організмі людини виникають труднощі із повним відновленням його функцій або повернення до нормального існування після отримання травм. Загальна інвалідність після травм та ортопедичних захворювань становить 25%, а 80% хворих після перенесеного інсульту назавжди втрачають здатність працювати. За статистикою, 26% хворих втрачають працездатність і переходять у категорію інвалідів через несвоєчасне й нерегулярне проведення відновлювального лікування і недооцінку основних засобів фізичної реабілітації, спрямованих на відновлення втраченої рухової функції.

Розвиток медичної науки збагачує теоретичну й практичну основи даного напрямку, тобто в застосуванні при реабілітації хворих й інвалідів. Один із найефективніших відновних методів лікування - фізична реабілітація, складовою частиною якої є лікувальна фізкультура. Основний засіб фізичної реабілітації- фізичні вправи й природні фактори. Обов'язкова умова фізичної реабілітації - активна, вольова й цілеспрямована участь хворого в процесі лікування й виконання фізичних вправ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дозволяє стверджувати, що у сучасній фаховій науково-методичній літературі з темою реабілітації ми можемо познайомитися лише частково, зокрема у працях П.К. Анохіна, Р. М. Баєвського, Ю. К. Гавердовського, С. В. Дмітрієва, Т. Ю. Круцевич, В. М. Мухіна та інших. А сам термін «фізична реабілітація» має безліч трактувань. Зокрема у сучасних україномовних і англомовних джерелах трактується майже однаково. Реабілітація - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення порушених функцій організму й працездатності хворих та інвалідів.

Метою дослідження є прагнення довести, що саме під час активного використання фізичної реабілітації ми можемо не тільки повернути організму людини втрачені функції, а й запобігти розвитку рецидива захворювання.

Фізична реабілітація (ФР) - самостійна медична науково-практичка дисципліна, яка спрямована на відновлення зниженого рівня здоров'я шляхом запобігання прогресуванню наявного захворювання, заміщення втрачених функцій і повернення працездатності засобами фізичної культури з використанням цілющих природних факторів.

Найбільш характерною особливістю методу ФР є використання суворо дозованих фізичних вправ. Дуже важливо визначити, який саме ступінь активності рекомендується тому чи іншому хворому з огляду на характер захворювання, ступінь функціональних розладів, загальний стан пацієнта і пристосованість до фізичних навантажень. Залежно від терапевтичних завдань лікар покликаний дозувати і методично направляти застосування ФР протягом курсу лікування. ФР як метод лікування є частиною комплексної терапії. Її застосовують на всіх етапах реабілітації як у гострі періоди хвороби, так і на завершальних, постстаціонарних і санаторно-курортних, успішно поєднують як з медикаментозною терапією, так і з різними фізіотерапевтичними методами лікування.

У клініці прийнято поєднувати спокій і рух, які при здійсненні реабілітаційного процесу завжди доповнюють один одного. Відомо, що рух - це найважливіший біологічний стимулятор життєдіяльності організму й жоден метод, використовуваний у медицині з метою реабілітації, не може бути рівноцінним аналогом фізичних вправ.

Проте, на нашу думку, саме реабілітація (відповідно до трактування цього поняття експертами ВООЗ) - являється процесом, за допомогою якого є можливість попередити інвалідність у період лікування хвороби й допомогти інвалідам досягти максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної й економічної повноцінності, можливої в рамках існуючої хвороби.

Таким чином, реабілітація - це комплекс лікувальних, психологічних, педагогічних, соціальних і трудових заходів, спрямованих на відновлення здоров'я й працездатності хворого.

Основним засобом ФР є фізичні вправи, а використання їх - завжди педагогічний, освітній процес, якість якого залежить від того, наскільки методист оволодів педагогічною майстерністю і знаннями. Саме цей процес є медико-педагогічною дисципліною, яка спирається на досягнення медицини, фізичного виховання і спорту. А сам процес реабілітації відбувається за попередньо визначеною програмою. Можна сказати, що більшість таких програм створено за функціональним типом. Тобто, виходячи із наявного порушення чи недостатності в організмі людини, керуючись даними місцевої патології, підбирають рухові дії, які компенсують або сприятливо впливають на відновлення порушеної функції. У подальшому, виходячи з найдених рухових дій, формують послідовність виконання фізичних вправ, які складають основу розробленого комплексу ФР. Тобто для кожної реабілітаційної програми розробляються свої комплекси фізичних вправ відповідно до періодів курсового лікування.

Після відповідної медикаментозної терапії основна увага приділяється відновленню життєво важливої функції - руху, особливо після травм і захворювань опорно-рухового апарату (ОРА) і нервової системи. З цією метою застосовуються різні ортопедичні засоби, протези, милиці, ціпок, коляски. Для відновлення побутових навичок і елементів самообслуговування у кабінетах функціональної терапії обладнуються спеціальні стенди, кімнати, столи. При постійній інвалідності (ампутації) здійснюється пристосування оточуючої інваліда обстановки до його фізичних можливостей (обладнуються сходи, ліфти, громадський транспорт, квартири).

За своїм походженням можна виокремити медичну, психологічну, педагогічну, соціально-економічну, професійну, побутову й фізичну реабілітації.

ФР посідає одне з основних місць у комплексі реабілітаційних заходів, заснована на широкому використанні засобів фізичної культури.Реабілітація хворих із тяжкими функціональними порушеннями може здійснюватися у відділеннях відновлювальної терапії НДІ, клініках медичних університетів, госпіталях для інвалідів війни, районних клініках і поліклініках, заміських відділеннях лікарень відновлювального профілю, спеціалізованих санаторіях, спеціальних школах-інтернатах (для дітей, хворих на поліемієліт, ДЦП, зі сколіотичною хворобою), лікувальних курортах бальнеологічного профілю, лікарсько-фізкультурних диспансерах, центрах здоров'я.

Висновки. Сучасна фізична реабілітація у своєму розвиткові переступила класичні рамки медико-педагогічної дисципліни, ставши фактично міждисциплінарною науково-практичною галуззю знань. Фундаментом і методологічною базою міждисциплінарності мають стати теорія і методика фізичної культури, філософія медицини і загальна патологія як теоретичні бази медико-педагогічних дисциплін. Крім того, не слід забувати і про набутки реабілітологів з інших країн, де даний напрямок має більш широку сферу діяльності.

Література

1. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем / П.К. Анохин. - М.: Медицина, 1975.-448 с.

2. Баевский Р. М. Проблема здоровья и нормы: точка зрения физиолога / Р. М. Баевский // Клиническая медицина. - №4. - 2000. - С. 59-64.

3. Гавердовский Ю. К. Техника гимнастических упражнений. Популярное пособие/ Ю. К. Гавердовский. -М.: Терра-Спорт, 2002. -512 с.

4. Дмитриев СВ. Биомеханика: в поисках новой парадигмы: Монография / С.В. Дмитриев. - Н. Новгород: Изд-во НГПУ, 1999. - 179 с.

5. Мухін В.М. Фізична реабілітація / В.М. Мухін. - К.: Олімпійська л-ра, 2005.- 471 с.