Скибицький І.Г.

Національний технічний Університет України (КПІ)

Кафедра спортивного вдосконалення

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ВЛАСТИВОСТЕЙ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ СПОРТСМЕНІВ З ІНДИВІДУАЛЬНИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ ВЕДЕННЯ ДВОБОЇВ ( НА ПРИКЛАДІ ФЕХТУВАННЯ)

Аналіз літератури. Аналіз літератури дає підставу стверджувати, що індивідуальні розходження в проявах властивостей нервової системи характеризують своєрідність особистості, що виявляється в діяльності (1.3,4). Доведено, що індивідуальні розходження впливають на всі сфери людської діяльності, включаючи спортивну (4,5).

Питання індивідуальних розходжень широко описані в літературі (1,3,4). В індивідуальних розходженнях виділяється сила (витривалість) нервових процесів, рухливість - легкість, швидкість, з яким нервова система генерує процеси збудження і гальмування. та швидкість виникнення і припинення нервових процесів, швидкість переходу збудження в гальмування і навпаки

В даний час доведено, що людина народжується з визначеними суто індивідуальними властивостями нервової системи, що, при інших складових, і визначають його індивідуальні розходження. Поведінкові реакції виражаються рухами і визначають індивідуальні особливості діяльності індивіда. Слід зазначити, що індивідуальні особливості нервової системи людини не змінюються протягом життя, а можуть лише мінятися (соціалізуватися) форми поведінки. Іншими словами, в процесі життєдіяльності на структуру особистості накладається освіта та виховання, що дозволяють людині поводитися відповідним чином у соціумі, при незмінних особливостях нервової системи.

Найбільш яскраво індивідуальні особливості людини виявляються в єдиноборствах

Виходячи з цього, є підстави стверджувати, що будувати підготовку спортсменів в єдиноборствах доцільно з урахуванням властивостей його нервової системи. Відповідно до цього була висунута гіпотеза про те, що в процесі навчання технико – тактичним елементам спортсмен сам вибирає для себе техніко-тактичний стиль діяльності в двобоях.

Мета. Дослідити взаємозв'язок властивостей нервової системи і особливостей ведення спортивного двобою фехтувальників.

Завдання. 1.Дослідити взаємозв'язок властивостей нервової системи і показників рухових реакцій спортсменів.

2.Досліджувати зв'язок побудови техніко-тактичної схеми ведення двобою фехтувальників з властивостями нервової системи.

Методи дослідження. 1.Аналіз літератури. 2.Опитування. 3.Бесіда. 4.Методи математичної статистики

Методики. Сила нервових процесів. На екрані комп'ютера з'являлися фігури (трикутники, квадрати і слова). Швидкість пред'явлення фігур збільшувалася. Необхідно було натискати кнопку при пред'явленні трикутника. На початку експерименту визначалася максимальна для кожного випробуваного швидкість пред'явлення подразників, при якій він (випробуваний) допускав до 5% помилок, На цій швидкості подразники пред'являлися протягом 4 хвилин. Реєструвалася кількість помилок зроблених випробуваним.

Рівновага нервових процесів. На ряд подразників потрібно було не реагувати при максимальній швидкості пред'явлення сигналу, при якому випробуваний допускав до 5% помилок протягом 4 хвилин.

Рухливість. При кожній правильній відповіді при диференціюванні подразників швидкість пред'явлення сигналу збільшувалася. Показником рухливості була гранична частота пред'явлень сигналу, при якій досліджуваний робив не більш 5% помилок. Час роботи - 4 хвилини

Показники властивостей нервової системи порівнювалися з особливостями ведення змагального бою. Для цього було опитано 6 тренерів, яким ставилася задача дати характеристику ведення бою спортсменами, що виступали на міських змаганнях по видах зброї.

В експерименті взяло участь 40 чоловік у віці від 17 до 20 років. 12 майстрів спорту , 15 кандидатів у майстра спорту і 13 спортсменів 1 розряду з різних видів зброї.

Спортсмени, по манері ведення бою, відповідно до опитування тренерів були розбиті на 4 групи: 1.Позиційно – маневровий. 2.Безупинно – атакуючий.

3.Маневрово - атакуючий. 4.Позиційно - очікувальний.

Властивості нервової системи в цих спортсменів визначалися по методиках, описаним вище. Отримані результати представлені в таблиці 1.

Таблиця 1,

Співвідношення властивостей нервової системи та індивідуального стилю бойової діяльності фехтувальників

Стиль бойової діяльності	Сила х ± m	V%	Рівновага х х± m	V%	Рухливість х± m	V%
Позиційно – маневровий	14 ±0,46	15	12 ± 0.1	3,5	110 ±2.5	7
Безупинно - атакуючий	12 ± 113	2.4	12 ±0.7	13	101 ±5	15
Маневрово - атакуючий	9 ± 0,303	7.71	14 ±0.75	16	135 ±1.66	3.2
Позиційно - очікувальний	30 ± 1.8	17	10± 0,145	4.35	100 ±5	15

З таблиці 1, видно, що фехтувальники з різними стилями бойової діяльності мають різні показники нервової системи.

Математична обробка отриманих результатів дозволяє зробити висновки, що у фехтувальників, віднесених до різних стилів бойової діяльності, спостерігається переважний прояв однієї з властивостей нервової системи. Так, зокрема, у позиційно-маневрових найкращим показником є показник рухливості ( 110 ± 2,5) та рівноваги (12± 014), у порівнянні з силою (14 ± 0,46). Коефіцієнт варіації, тут значно нижче при реєстрації рівноваги (3,5%) та рухливості (7%), ніж по силі (15%). У фехтувальників позиційно-маневрового стилю бойової діяльності спостерігаються більш високі показники сили нервових процесів, ніж у безупинно та маневрово - атакуючих, але більш низькі в порівнянні з позиційно - очікувальними (14 ± 0,46, 12 ± 0,113, 9 ± 0,303 і 30 ± 1,8 відповідно). Однакові показники рухливості зареєстровані у позиційно - маневрових і безупинно – атакуючих (12 ± 014 – 12 ± 07). Ці показники гірше, ніж у позиційно - очікувальних (12 ± 0,14 – 10 ± 0,145) і краще, ніж у маневрово-атакуючих (12 ± 0,14 – 14 ± 0,75). Отримані результати свідчать про те, що найкращий показник рівноваги нервових процесів зареєстрований у позиційно-очікувальних при варіації в порівнянні з іншими властивостями нервової системи 4,35% та з 15% і 17% відповідно, що свідчить про те, що рівновага нервової системи є ведучою властивістю нервової системи у представників цього стилю бойової діяльності.

Безупинно - атакуючі мають однакові показники сили та рівноваги

(12 ± 0,113 і 12 ± 0,7) і невисокі показники рухливості (102±5). Разом з тим, кращий показник варіації в цієї групи випробуваних при реєстрації сили (2,5%) у порівнянні з рівновагою (13%) і рухливістю (15%) свідчать про те, що сила нервових процесів у цієї групи спортсменів є ведучою властивістю.

У маневрово-атакуючих зареєстровані кращі показники рухливості (135 ± 1,66 у порівнянні з 10 ± 15, 101 ± 15 і 110 ± 2,5). Кращі показники варіації тут (7,71% і 3,2%) свідчать про те, що зазначені вище властивості нервової системи у спортсменів маневрово-атакуючого стилю є, ведучими..

З результатів аналізу показників властивостей нервової діяльності видно,що у кожного спортсмена мається перевага однієї з властивостей нервової системи. При цьому інші властивості виражені в меншій мірі. Виходячи з цього нами було висунуте припущення про компенсаторіку властивостей нервової системи, що дозволяє людині здійснювати рухові дії з різною швидкістю і темпом, але домагатися при цьому позитивних результатів

Висновки.

1.Індивідуальні особливості в проявах властивостей нервової системи пронизують всю предметну діяльність людини і найбільш яскраво виявляються в спорті.

2. Властивості нервової системи не змінюються протягом життя людини. Змінюється манера поведінки, тобто особистість у процесі спілкування з іншими людьми соціалізується.

3. Аналіз отриманих результатів дозволяє визначити наступне співвідношення ведучих властивостей нервової діяльності фехтувальників з стилем ведення бою: Позиційно-маневровий - рухливість, рівновага. Безупинно - атакуючий - сила. Маневрово - атакуючий - рухливість, сила. Позиційно - очікувальний - рівновага

Література.

1. Виготский Л.С. Психология. М.:Эксмо - Пресс, 2000. 1008с.

2. Куркулев С.А. Основи психосоматики. Спб.: М-ва, 2003. 358с.

3. Павлов И.П. Полн. собр. соч. Изд.2 - е. доп., т.3., кн. 2. М -Л., АН СРСР,1951, с.78-86.

4. Теплов Б.М., Небылицин В.Д. Изучение основных особенностей нервной системы и их значение для психологи индивидуальных различий. “Вопросы психологии”, 1963, № 5, с.38 – 47.

5. Тишлер Д.А. Фехтование. Учебник для институтов физической культуры. М., ФИС, 1978. 329с.