Біологічні науки / Структурна ботаніка і біохімія рослин

Студентка ОКР спеціаліст Червоняк Т.С., студентка ІV курсу Ткачова А.В., студент ІV курсу Бровка О.В., к.б.н. Рогач В.В.

Вінницький державний педагогічний університет, Україна

Вплив ретардантів на динаміку накопичення різних форм азоту у рослин томатів

Останнім часом у рослинництві все частіше застосовуються різноманітні біологічно активні речовини з метою оптимізації продукційного процесу. Серед них, досить часто застосовуваною групою є антигіберелінові препарати – ретарданти та етиленпродуценти. [4]. Відомо, що ці речовини впливають на характер донорно-акцепториних відносин у рослині, а від так і на перерозподіл пластичних речовин та мінеральних елементів.[2].

Важливою овочевою культурою є томати. Вони багаті на вітаміни, пектини, каротиноїди, оксикислоти, що зумовлює високі смакові, дієтичні і лікувальні властивості [4]. Тому, доцільно вивчити вплив ретардантів на накопичення і перерозподіл різних форм азоту у органах рослин томатів.

У вегетаційний період 2013 року дослідження проводили на насадженнях томатів СФГ «Бержан» с. Гобанівка Вінницького району. Рослини сорту Бобкат обробляли за допомогою ранцевого оприскувача ОП-2 ретардантами: 2-ХЕФК, EW-250 і ССС-750. Площа дослідних ділянок 33 м², повторність п’ятикратна [1]. Вміст різних форм азоту визначали методом К’єльдаля [3]. Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп’ютерної програми “STATISTICA – 6,1” [1].

Результати наших досліджень свідчать, що регуляція росту томатів під впливом ретардантів супроводжувалася змінами в накопиченні і перерозподілі різних форм азоту у органах дослідних рослин (рис.). Зокрема встановлено, що в процесі вегетації відбувалося зниження вмісту азоту у вегетативних органах, як у контролі так і у досліді за рахунок білкової його форми. На нашу думку, це свідчить про інтенсивний гідроліз білків та їх

відтік до нових атрагуючих центрів – плодів.

Досліджено, що застосування ретардантів інтенсифікувало процес відтоку азотомістких сполук з коренів, стебел та листків та накопичення їх у плодах, яких на оброблених інгібіторах рослинах закладалося більше ніж у контролі. Однак, за дії 2-ХЕФК зафіксовано підвищення вмісту азоту у вегетативних органах і зниження їх у плодах. Така зміна у перерозподілі азотовмісних сполук при застосуванні етиленпродуценту негативно відображалися на продуктивності культури.

Окрім цього, звертає на себе увагу той факт, що за дії EW-250 та ССС-750 відбувалося більш інтенсивне накопичення білкового азоту у плодах в першій половині вегетації, та більш швидкий їх гідроліз в другій половині вегетації в порівнянні з контролем. Ми вважаємо, що це пов’язано з посиленим навантаженням рослин урожаєм під впливом інгібіторів росту.

За результатами наших досліджень встановлено, що за обробки рослин EW-250 кількість плодів на рослині за три основних вибірки в середньому становила 24,16±0,93 шт., при застосуванні ССС-750 – 15,79±0,74 шт., а за дії 2-ХЕФК 10,91±0,71. У контролі кількість плодів склала 14,53±0,68 шт.

Отже, посилене навантаження рослин урожаєм під впливом інгібіторів росту інтенсифікувало гідроліз білків та відтік азотовмісних сполук з вегетативних органів рослини до плодів, що формуються.

Література

1. Казаков Є. О. Методологічні основи постановки експерименту з фізіології рослин / Є. О. Казаков. – К. : Фітосоціоцентр, 2000. – 272 с.

2. Кружилин A.C. Помидоры, перцы, баклажаны. Кружилин A.C., Шведская З.М. – М.: Россельхозиздат, 1972. С.144.

3. Починок Х. Н. Методы биохимического анализа растений / Починок Х. Н. – К. : Наук. думка, 1976. – 334 с.

4. Прусакова Л. Д. Применение производных триазола в растениеводстве/ Л. Д. Прусакова, С. И. Чижова // Агрохимия. – 1998. – № 10. – С. 37-44.