наук.
керівник Лаврик-Слісенко Л.П.
Кременчуцький
національний університет ім. Михайла Остроградського,Україна
Банкрутство
підприємства
Ще до недавнього часу для
більшості суб'єктів господарювання процеси банкрутства були мало відомі. Лише в
період реформування економіки відчутними стали такі економічні явища як
нерентабельність, неплатоспроможність підприємств. Кількість таких підприємств, які зазнають фінансових криз в економіці України неухильно зростає.
Під банкрутстовом
підприємства розуміється нездатність задовольнити вимоги кредиторів по оплаті
товарів (робіт , послуг) , включаючи нездатність забезпечити обов'язкові
платежі в бюджет і позабюджетні фонди , у зв'язку з перевищенням суми
зобов'язань боржника над його майном.
В цілому фактори, які є передумовою банкрутства підприємств можна
згрупувати на зовнішні по відношенню до підприємства (економічні, політичні,
демографічні, посилення міжнародної конкуренції, НТП), на які воно не має
можливості впливати або цей вплив дуже слабкий, та внутрішні (зростання
дебіторської заборгованості, дефіцит власних оборотних коштів, неефективність
фінансових вкладень тощо), які безпосередньо залежать від організації роботи на
самому підприємстві. Банкрутство підприємства є наслідком одночасного впливу на нього
усіх цих факторів.
Усунення з ринку
збанкрутілих підприємницьких структур - неодмінна умова ефективного
функціонування ринкового механізму. Вирішенню саме цього завдання
підпорядкована система заходів , іменована антикризовим управлінням. Часто під таким управлінням розуміють або
управління в умовах кризи , або управління , направлене на виведення
підприємства з кризового стану , в якому воно знаходиться.
В даний час основним нормативним документом, що
регламентує процедуру банкрутства , є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом» вiд 14.05.1992 № 2343-XII.
Фактично підприємство можна вважати банкрутом
лише після встановлення факту його фінансової неспроможності арбітражним судом.
Для того щоб встановити ознаки банкрутства , розглядаються суми боргу за
товари, виконані роботи та надані послуги , суми позик з урахуванням процентних
ставок , що підлягають сплаті боржником , розмір обов'язкових платежів без
урахування встановлених законодавством штрафів та інших фінансових санацій.
З моменту визнання боржника
банкрутом :
- призупиняється підприємницька діяльність даного
суб'єкта господарювання;
- до ліквідаційної комісії переходять права
розпорядження майном банкрута;
- вважаються такими , що минули, строки всіх
боргових зобов'язань банкрута;
- припиняється нарахування пені та відсотків з усіх
видів заборгованості .
Існують такі основні види
банкрутсва:
1. Реальне банкрутство. Даний вид
характеризується нездатністю підприємства відновити свою платоспроможність у
силу реальних втрат власного і позикового капіталу . Високий рівень втрат
капіталу , підвищення частки кредиторської заборгованості зумовлюють неможливість
ведення господарської діяльності, внаслідок чого вона оголошується арбітражним
судом неспроможною відповідно до закону про банкрутство.
2. Фіктивне банкрутство - це
помилкове оголошення підприємством про свою неплатоспроможність з метою
введення в оману кредиторів для отримання від них пільг зі сплати фінансових
зобов'язань , або для погашення боргів фірми неконкурентоспроможною продукцією.
3. Тимчасове (умовне )
банкрутство, характеризується таким станом неплатоспроможності організації ,
яке викликане перевищенням активу балансу підприємства над його пасивом , а
також великим розміром дебіторської заборгованості та затоварюванням готової
продукції . В умовах проведення арбітражних процедур адміністративного та
зовнішнього управління з'являється реальна можливість відновити
платоспроможність підприємства , переорієнтувати виробництво з урахуванням
вимог ринку і забезпечити в перспективі його сталий розвиток.
4. Навмисне (умисне ) банкрутство
, пов'язано з навмисним створенням керівниками та власниками підприємства стану
його неплатоспроможності , нанесенням йому економічного шкоди (розкрадання
коштів підприємства різними способами) в особистих інтересах та в інтересах
інших осіб .
Ефективність антикризового управління
багато в чому залежить від радикально спрямованих дій арбітражного керуючого , який призначається арбітражним судом і якому
передаються функції зовнішнього управління майном боржника .
Санація - система заходів, які
здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання
визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення
фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення у повному
обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації
підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та
виробничої структури боржника. Санація вводиться на
строк не більше дванадцяти місяців.
План зовнішнього управління може
передбачати такі заходи по
відновленню
платоспроможності боржника :
- ліквідація
дебіторської заборгованості; продаж частини майна
боржника ;
- поступка прав вимоги боржника;
- перепрофілювання
виробництва;
- виконання зобов'язань боржника власником майна боржника - унітарного підприємства або третьою особою (
третіми особами) ;
- звільнення
працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану
санації;
- продаж підприємства (бізнесу ) боржника .
Продаж частини майна боржника може бути
здійснена після інвентаризації та оцінки за допомогою проведення відкритих торгів( сума,
виручена від продажу підприємства, включається до складу майна боржника і використовується для
погашення вимог кредиторів).
Ліквідація -
припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного
арбітражним судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення
визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. У випадках,
передбачених Законом, арбітражний суд приймає постанову про визнання боржника
банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
З дня прийняття
арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури:
- підприємницька
діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з
виготовлення продукції у разі можливості її продажу;
- припиняється
нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів в інших економічних санкцій по
всіх видах заборгованості банкрута;
- скасовується арешт,
накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо
розпорядження майном такого боржника;
- відомості про
фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити
комерційну таємницю;
- укладення угод,
пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам,
допускається в порядку, передбаченому цим розділом;
Таким чином,
банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою
платоспроможність за допомогою процедур санації і погасити встановлені у
порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через
застосування ліквідаційної процедури.
Література:
1. Закон України «
Про відновлення платоспроможності боржникам або визнання його банкрутом» від
14.05.1992 р. №2343-XII;
2. Марковська
А.І. Банкрутство і заходи з попередження його настання : моно графія / А.І.
Марковська, А.В. Бабина. –Л., 2008. – 181 с.
3. Бойчик І.М. Економіка підприємства
:навч. посіб. / І.М. Бойчик. – 2-ге вид., доп. і переробл. – К. : Атіка, 2006.
–528 с.
4. http://pidruchniki.ws/11340124/finansi/antikrizove_upravlinnya_pidpriyemstvom