Максименко І.Я.

Асистент кафедри ФіК

Запорізький національний технічний університет

УДОСКОНАЛЕННЯ КООПЕРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ НА ЗАСАДАХ ВИРІШЕННЯ ЗАВДАНЬ МАКСИМАЛЬНО ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ

Економічний розвиток кожного підприємства визначається поєднанням властивих йому економічних ресурсів, ступенем ефективності їх використання в процесі відтворення і тим, наскільки вдалими виявляються умови для виробничої кооперації з іншими промисловими підприємствами регіону або галузі.

Коопераційна взаємодія компенсує нестачу певних ресурсів на конкретному підприємстві за рахунок їх перерозподілу, що забезпечує безперервність відтворювального економічного циклу. При здійсненні кооперації промислових підприємств вирішується завдання максимально ефективного використання потенціалу кожного з виробництв.

Таким чином, метою будь-якої форми кооперації є зростання вартісних параметрів діяльності учасників кооперації.

На сучасному етапі розвитку кооперація являє собою дієвий і сучасний метод, що дозволяє підприємствам досягти високої ефективності виробництва завдяки раціональному використанню встановлених потужностей і більш досконалому використанню наявних ресурсів.

Основні завдання промислової кооперації представлені на рис. 1.

Необхідно підкреслити, що учасники коопераційних об'єднань різноманітні. До них можуть відноситись підприємства різних форм власності з різною галузевою і розмірною структурою – великі, середні і малі.

Рис. 1 Основні завдання промислової кооперації

Взаємодія малих і великих підприємств інтегрується в коопераційні процеси. В останні роки виробнича кооперація малих і великих підприємств набуває все більш широкий масштаб і різноманітні форми [1].

У світовій економічній літературі термін «промислова кооперація» використовується як у вузькому значенні, під яким мають на увазі кооперацію виключно виробничої діяльності, так і в широкому його розумінні, що включає різні сфери господарської діяльності підприємств:

• наукові дослідження;

• матеріально-технічне забезпечення;

• процес виробництва;

• збут продукції;

• управління підприємством.

У глосарії термінів, який опублікований Європейською економічною комісією ООН (ЄЕК ООН) в 1983 році, промислове співробітництво (до терміну «промислове співробітництво» прирівнюється термін «виробнича кооперація» в широкому своєму значенні) визначено як «відносини між підприємствами, що базуються на довготривалій спільності інтересів».

Промислове співробітництво може включати:

• надання ліцензій;

• створення підприємств або виробничих ліній;

• розвиток нових видів технологій та надання інформації, що відноситься до цих видів технологій;

• виробництво;

• маркетинг;

• спільні проекти або спільна заявка на підряд;

• діяльність/послуги, спрямовані на забезпечення основного виробництва.

Зобов'язання в цілому або частина зобов'язань, які виникають у зв'язку із здійсненням співробітництва, можуть бути врегульовані натуральними поставками (зустрічні поставки аналогічних товарів або послуг).

Більшість зарубіжних економістів вважають, що найважливішими рисами промислової кооперації є:

• довгостроковість (неодноразовість) господарських зв'язків;

• їх безпосередня спрямованість на виробництво матеріальних благ;

• спільна або технологічно пов'язана діяльність з метою економії витрат, удосконалення виробництва, підвищення продуктивності праці, якості виробленої продукції та ефективності виробництва.

При цьому коопераційна співпраця поширюється як на саме виробництво, так і на діяльність, що передує виробничому процесу або пов'язану з ним іншим шляхом, наприклад, на реалізацію готових виробів.

Список використаних джерел

1. Петрищева И.В. Промышленная кооперация в контексте взаимодействия малых и крупных предприятий: сущность и формы / Альманах современной науки и образования. – №1 (44). – 2011. – с.168-170.