Экономические науки /14. Экономическая теория.

Д.е.н., доцент Воронкова О. М.

Національний університет державної податкової служби України

Інституціональні засади податкового менеджменту

У сучасному світі інституціоналізм стає методологічним підґрунтям багатьох напрямів економічної думки. Теорія податкового менеджменту також не є виключенням. Пошук методологічного підходу, який надасть можливість пояснити особливості управлінської діяльності держави у сфері оподаткування та забезпечити підвищення її ефективності у сучасних нестабільних, суперечливих і складнопрогнозованих умовах, є актуальною проблемою світового масштабу. В Україні він набуває особливої значущості через постійну проблематичність формування податкових доходів бюджету, яка в свою чергу зумовлена неефективною та несправедливою системою оподаткування. Як показала вітчизняна податкова практика, інституціональне середовище податкового менеджменту, хоча ще тільки розбудовується, вже чинить істотний негативний вплив як на процес оподаткування, так і на соціально-економічні процеси взагалі. Причину такого становища може розкрити саме теорія інституціоналізму, яка охоплює науковим пошуком не тільки економічну сферу, а й інші сфери суспільного життя, поєднуючи у своєму інструментарії елементи права, соціології, політології, культури, психології тощо. Перевагою інституціонального підходу є те, що його методологічна база „дозволяє будувати макроекономічні моделі, спроможні відзеркалювати нестійкість та невизначеність багатьох аспектів розвитку економіки” [6, с. 245].

Хоча найінтенсивніший розвиток інституціоналізму у світовій економічні науці відбувався в останнє десятиріччя ХХ століття, дотепер він рухається по висхідній траєкторії, а кількість прихильників інституціональної концепції постійно зростає. Видатними зарубіжними представниками інституціональної теорії є Т. Балог, Дж. Бьюкенен, Т. Веблен, О. Вільямсон, В. Гамільтон, Дж. Гелбрейт, Д. Коммонс, Р. Коуз, В. Нордгауз, Д. Норт, Е. Остром, П. Самуельсон, Дж. Стігліц та багато інших. Популяризація та подальша розробка засад інституціоналізму на пострадянських теренах розпочали і продовжують російські вчені М. Дерябіна, О. Іншаков, А. Олійник, Р. Нурєєв, В. Полтерович, О. Сухарєв, А. Шастітко, Д. Фролов та ін. Серед українських дослідників, які розробляють інституціональний напрям економічної науки, необхідно відмітити З. Ватаманюка, Т. Гайдай, П. Леоненка, І. Манцурова, Т. Мельник, А. Ткача, А. Чухна, П. Юхименка, В. Якубенка.

Інституціональні чинники процесу оподаткування та управління ним у своїх працях висвітлювали такі українські вчені, як В. Андрущенко, В. Вишневський, В. Геєць, Т. Єфименко, Ю. Іванов, А. Крисоватий, А. Соколовська, О. Тимченко, В. Тропіна, В. Федосов та ін. На окрему увагу у цьому напрямі заслуговують праці З. Варналія та Т. Меркулової, зокрема її монографія „Институт налога”. Зазначені фахівці зробили вагомі кроки у інституціональному аналізі оподаткування, податкової політики, фіскального регулювання тощо. Проте і в зарубіжній, і у вітчизняній економічній науці інституціональні засади податкового менеджменту залишилися не розробленими. Відсутність адекватного реаліям сьогодення методологічного підґрунтя гальмує становлення теорії податкового менеджменту та його ефективний розвиток в Україні і, відповідно, процес реформування податкової системи загалом. Вирішення даної проблеми знаходиться у площині інституціоналізму, що зумовлює актуальність представленої роботи. В своїх працях ми неодноразово торкалися інституціональних аспектів управління процесом оподаткування, що дозволяє нам запропонувати авторське бачення інституціональних засад податкового менеджменту.

Інституціональні засади податкового менеджменту включають його інститут з функціональною та організаційною підсистемами, інституціональні зміни та їх механізми, чинники впливу на інституціональну рівновагу, інституціональні деформації у вигляді пасток (рис. 1).

Рис. 1. Інституціональні засади податкового менеджменту*

*Джерело: побудовано автором.

Інститут податкового менеджменту розглядаємо як стійке системне поєднання соціальних структур та морально-правових норм, які організують, регулюють та мотивують діяльність цих структур у сфері управління процесом оподаткування. Це стійке системне утворення, яке поєднує в собі функціональну підсистему (інституції) та організаційну підсистему (інституційні суб’єкти).

Інституції податкового менеджменту – це система формальних, неформальних та традиційно-ментальних правил, які організують, регулюють та мотивують соціальну взаємодію у сфері управління процесом оподаткування за умови мінімізації трансакційних витрат.

Інституційні суб’єкти податкового менеджменту – це соціальні структури, через які або по відношенню до яких реалізуються управлінські функції у сфері оподаткування, або які певним чином впливають на формування податкових рішень. У складі інституційних суб’єктів податкового менеджменту виділяємо інституційні організації, органи–регулятори і інституційних учасників.

Формування і розвиток інституту податкового менеджменту відбувається шляхом відповідних інституціональних змін, а саме створення, еволюції, ліквідації, трансформації, реконструкції, модернізації, які в свою чергу реалізуються за допомогою еволюційного або революційного механізму.

Вихідною ситуацією для інституціональних змін є інституціональна рівновага, а мотивом до її порушення, тобто джерелом походження інституціональних змін, є зовнішні шоки та внутрішні стимули. Останні можуть бути причиною не тільки інституціональних змін, а й виникнення інституційних пасток. Інституційні пастки у сфері вітчизняного податкового менеджменту відрізняються чисельністю та розмаїттям, і їх ліквідація давно стала важливим суспільним завданням. Шляхом його вирішення може стати інституціональне реформування податкового менеджменту. Інституціональна реформа податкового менеджменту в Україні має передбачати відповідні реконструкційні та модернізаційні зміни його інституцій та інституційних суб’єктів.

Список використаних джерел.

1. Гайдай Т. В. Парадигма інституціоналізму: метологічний аспект: [монографія] / Т. В. Гайдай. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2008. – 296 с.

2. Иншаков О. В. Институционализм в российской экономической мысли (ІХ–ХХІ вв.): в 2 т. / О. В. Иншаков, Д. П. Фролов. – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2002. – Т. 1. – 486 с.

3. Інституційні засади формування економічної системи України: теорія і практика / [за ред. З. Ватаманюка]. – Львів: „Новий світ – 2000”, 2005. – С.42–44.

4. Канцуров О. Інституціоналізм як теоретико-методологічні засади сучасних реформ / О. Канцуров // Економіка України. – 2011. – № 5 (594). – С. 15–22.

5. Маритен Ж. Человек и государство / Ж. Маритен. – М.: Идея-Пресс, 2000. – 196 с.

6. Мельник Т. М. Інституційні чинники економічного розвитку: теорія і практика / Т. М. Мельник // Вісник Донецького національного університету. – 2010. – Випуск 2. – Том 1. – Серія В: Економіка і право. – С. 245–251. – С. 245.

7. Мельникова В. І. Національна економіка: підручник [Електронний ресурс] / В. І. Мельникова. – Режим доступу: http://pidruchniki. ws/ 18060203/ekonomika/institutsyunalni_chinniki_rozvitku_natsionalnoyi_ekonomiki

8. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Д. Норт. – К.: Основи, 2000. – 198с.

9. Олейник А Интитуциональная экономика. Тема 7. Изменение институтов во времени: эволюция и революция / А. Олейник // Вопросы экономики. – 1999. – № 7. – С. 129–150.

10. Податкова політика України: стан, проблеми, перспективи: монографія / [П. В. Мельник, Л. Л. Тарангул, З. С. Варналій та ін.]; за ред. З. С. Варналія. – К.: Знання України, 2008. – 675 с.

11. Сухарев О. С. Основные понятия институциональной и эволюционной экономики. Краткий курс лекций: Учебное пособие. – М.: Центр эволюционной экономики ИЭ РАН; Брянск: Изд-во БГУ, 2004. – 128 с.

12. Фролов Д. Институциональная эволюция постсоветского институционализма / Д. Фролов // Вопровы экономики. – 2008. – № 4. – С. 130–140.

13. Hamilton W. Institution / W. Hamilton // Encyclopedia of the Social Sciences. – 1932. – vol. 73. – № 4. – P. 560–595.

14. North D. Economic Performance Through Time / D. North // American Economic Review. – 1994. – Vol. 84. – № 3. – P. 359–368.