Трунякова О.В.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

НЕДОЛІКИ МЕХАНІЗМУ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ

Анотація. У статті розглянуті недоліки моделі оцінки кредитоспроможності підприємницьких структур ПАТ «Дельта Банк» та наведені шляхи вдосконалення організації кредитування. Метою дослідження є покращення організації надання кредитів підприємницьким структурам.

Ключові слова. Організація кредитування, модель аналізу кредитоспроможності, експертна оцінка, кредитна політика банку.

Постановка проблеми. З розвитком ринкових відносин у суспільстві роль кредиту в Україні значно підвищується. Сьогодні кредит є інструментом стимулювання виробництва, а різноманітні види кредитів, що надаються комерційними банками, задовольняють потреби суспільства в необхідних йому коштах, сприяють розвиткові галузей народного господарства й виходу українських підприємницьких структур на нові міжнародні ринки. На сучасному етапі розвитку економіки існує багато проблем, які іноді перешкоджають комерційним банкам надавати кредити, а іноді сприяють зростанню в їх портфелі частки небажаних видів кредитів, що погіршує ліквідність та платоспроможність банків. Тому актуальним на сьогоднішній день є попередження виникнення небажаних видів кредитів, підвищення частки строкових, стандартних кредитів і скорочення до мінімуму, а в ідеалі, уникнення проблемних кредитів, чого можливо досягти при ліпшій організації кредитування, покращенні механізмів аналізу як нових, так і старих позичальників та всебічному моніторингу та аналізі наданих кредитів.

Предметом дослідження є кредитні відносини кредитора і позичальника, методологія оцінки їх кредитоспроможності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Обрана тема вже десятиріччями вивчається як вітчизняними, так і зарубіжними вченими такими як Лаврушина О.І., Жуков Є.Ф., Платонова В., Ковальов В.В., Ольшанський А.І., Панова Г.С., Деріг Х.У., Кох Т., Роуз П., Каннінгхем С., Бауер Р., які зробили суттєвий внесок в неї та розробили деякі напрями вдосконалення методів кредитування.

Викладення основного матеріалу. Розглянувши кредитний портфель ПАТ «Дельта Банк» можна прослідкувати зростання обсягів кредитування як у фізичних, так і в юридичних осіб. За період 2011-2013 роки обсяги кредитування в цілому зросли в 2,26 рази. Кредитний портфель банку зріс з 17 785,5 млн. грн. до 40 109,7 млн. грн. Це є свідченням підвищення популярності банку як серед населення, так і серед суб¢єктів підприємницької діяльності. Не дивлячись на те, що ПАТ «Дельта Банк» в своїй стратегії має на меті споживче кредитування, на протязі останніх 3-х років в структурі кредитного портфеля він має майже рівну частку обсягів наданих кредитів фізичним особам та підприємницьким структурам (рис. 1).

Рис. 1. Структура наданих кредитів за роками

Саме тому концентрування уваги на покращенні механізму з оцінки кредитоспроможності юридичних осіб є одним з пріоритетних завдань в сучасних умовах.

Як відомо, організація кредитування має приблизно однакові умови в більшості банків. Провідна роль надається кредитній комісії (кредитному комітету), відділу активно-пасивних операцій, відділу безпеки та юридичному відділові. Саме від рішень, прийнятих кожним з цих підрозділів, виноситься рішення про видачу кредиту. А отже і діяльності цих органів має приділятися додаткова увага.

В основі кредитної діяльності банку повинна знаходитися кредитна політика. Кредитна політика створює основу всього процесу управління кредитами, визначає об'єктивні стандарти, якими керуються банківські працівники, відповідальні за надання та оформлення позик , і управління ними. Необхідно створити Положення, в якому будуть обґрунтовуватися чіткі орієнтири і напрямки діяльності банку, що виключить можливу появу додаткових ризиків, пов'язаних з кредитуванням цільових аудиторій. Правильне і чітке формулювання кредитної політики, правильне сприйняття її на всіх рівнях банку дозволить банку підтримувати правильні стандарти в області кредитування, не допускати зайвого ризику і вірно оцінювати можливості подальшого розвитку.

Оперативні процедури виконання кредитних функцій детально і чітко повинні визначатися в Інструкції з кредитування юридичних осіб , Інструкції із здійснення заставних операцій та інших внутрішніх нормативних документах банку .

Процес банківського кредитування починається з відділу активно-пасивних операцій, який розглядає заявку на кредит та надані документи позичальника (ідентифікуючі, правовстановлюючі, фінансові та ін.). На основі наданих документів проводиться оцінка фінансового стану потенційного позичальника, – розраховуються економічні показники, проводиться аналіз грошових потоків, перевіряється бізнес-план (за наявності) та ін.

Розрахунок фінансового стану підприємницьких структур здійснюється за допомогою комп’ютерної програми (скоринг). Дана програма надає можливість скоротити час, який був би затрачений співробітниками банку для цієї оцінки, що з одного боку вдосконалює механізм оцінки позичальника. Але вищезазначена програма уніфікує введені показники та не враховує індивідуальні особливості кожного окремого суб’єкта підприємництва.

Тому вона відіграє неоднозначну роль. Програма спрямована на максимальне недопущення ризиків для банку, що робить захищеним кредитний портфель та не має впливу на зниження стійкості та ліквідності банку. Але при цьому, найбільш ризикові операції приносять найбільший дохід. В результаті банк недоотримає дохід, який можливо було б отримати йдучи на ризик.

Моделі аналізу фінансового стану позичальника притаманні недоліки комплексних методик аналізу, що базуються на рейтинговій оцінці:

1. Кожен із застосовуваних коефіцієнтів має еталонне значення , з яким порівнюється його розрахунковий аналог. На практиці еталонне значення є єдиним і незмінним. Але для якіснішої діяльності воно має бути розрізненим для різних галузей, що можуть мати об'єктивно різну структуру активів і пасивів.

2. Бальні оцінки ознак досить суб'єктивні. Кількісні значення балів формуються або експертним шляхом, або за суб'єктивним розрахунковими схемами. Необхідно підвищити об'єктивність бальних оцінок, обчислюючи їх на основі інформації про неповернення клієнтами банку отриманих кредитів. Однак і в цьому випадку виникає проблема відсутності достатньо обширної інформаційної бази даних неповернених кредитів.

3. Критичне значення суми балів, з яким порівнюється її фактична величина, визначається емпірично. У реальності критичний поріг із часом може змінюватись і повинен бути диференційований залежно від виду кредиту. Будь-які помилки і похибки у визначенні критичної величини суми балів можуть давати принципово невірний результат, особливо коли фактичне значення балів є близьким до критичного значення .

Модель аналізу фінансового стану підприємства-позичальника являє собою процедуру зважування основних показників діяльності кредитованої юридичної особи. Отриманий інтегральний показник порівнюється з відомими еталонними значеннями.

Застосування банком такої моделі не вирішує повною мірою проблему об'єктивності аналізу, так як навіть незначні зрушення в системі вагових коефіцієнтів можуть принципово змінити кінцеві результати проведеної експертизи. Ця небезпека особливо велика, якщо врахувати, що на практиці області високої, невисокої і мізерно малої ймовірності неплатоспроможності кредитованого об'єкта є досить вузькими і близько примикають один до одного. Фактично будь-які числові коливання в показниках позичальника можуть дати різну оцінку його кредитної привабливості .

Якісний аналіз кредитоспроможності потенційних позичальників проводиться не тільки за допомогою даної методики. Аналіз ряду показників, які не можуть бути виражені в кількісній формі, проводиться за допомогою експертів, на чию думку робиться основний акцент.

Експертна оцінка є обмеженою з низки причин:

1. Суб'єктивність експертизи. Рішення, прийняте експертом, засноване тільки на його особистому досвіді, інтуїції і знаннях, тобто воно багато в чому суб'єктивно.

2. Нестабільність результатів. Рішення може залежати від емоційного стану і особистих пристрастей експерта, а якість експертизи в цьому разі – випадкова величина , яку практично неможливо поліпшити або погіршити .

3. Відсутність механізму наступності та навчання експертів. Стати гарним експертом можливо лише за допомогою накопичення значного досвіду, передати який практично неможливо з причини відсутності ефективних методик навчання.

4. Проблема підвищення кваліфікації експерта. Це можливо тільки шляхом накопичення досвіду, як позитивного, так і негативного, а негативний досвід – це нові проблемні кредити.

5. Висока вартість експертизи та зростання строків її проведення через участь у ній вищого управлінського персоналу банку .

6. Обмеження числа розглянутих заявок фізичними можливостями експертів.

Отже для експертної оцінки якісних показників необхідно притягувати незалежних спеціалістів, які мають чималий досвід роботи в кредитуванні підприємницьких структур та забезпечити цю оцінку моніторингом спеціаліста з управлінського персоналу банку.

Останнім часом при кредитуванні підприємницьких структур банк основну увагу приділяв забезпеченню видаваних кредитів. Але переоцінка значення такого поняття як забезпечення є важливим недоліком кредитної політики банку. Це пов’язано з об’єктивно існуючими причинами – макроекономічною нестабільністю і характерними для сьогодення високими ризиками втрати ліквідності, непрозорістю фінансових та інформаційних потоків підприємств.

Цей факт свідчить про те, що при надійному забезпеченні кредиту неплатоспроможне підприємство може бути визнане кредитоспроможним. У зв’язку з цим, у сучасних економічних умовах основний акцент під час прийняття рішення про надання кредиту позичальникам-юридичним особам банку необхідно робити на якість менеджменту, аналіз фінансових звітів і рахунків і, лише в останню чергу, на забезпечення.

Отже значущість факторів, що впливають на рішення про надання/ненадання кредиту, має розглядатися в наступному порядку:

1. Якість менеджменту .

2. Якість фінансового планування .

3. Аналіз рахунків з точки зору достатності фінансових потоків для погашення кредитів.

4. Якість забезпечення кредиту.

5. Аналіз фінансових звітів .

6. Аналіз ринку, в якому функціонує підприємство.

З метою удосконалення практики кредитних взаємовідносин з клієнтами в умовах підвищення кредитного ризику та забезпечення надійного захисту інтересів банку з боку відділу безпеки та юридичного відділу, можна вважати за необхідне посилити вимоги щодо правомірності прийняття рішень по видачі кредитів та оперативність прийняття заходів по їх погашенню, а саме :

– забезпечити юридично грамотне оформлення кредитних договорів та договорів застав з високим рейтингом позичальників та розширенням і захистом в них прав банку як заставодержателя і кредитора;

– проводити контроль за обов’язковим страхуванням переданих в заставу цінностей з передбаченням, що заставодержатель має право отримати страхову компенсацію, в підтвердження цього вимагати надання страхових полісів;

– посилити взаємодію усіх підрозділів, які беруть участь в організації кредитування для підвищення результативності роботи по поверненню боргів, в тому числі шляхом оперативної і ефективної реалізації забезпечення.

Висновки. Результатом дослідження є практичне вирішення задачі з покращення організації кредитування позичальника.

З’ясовано, що оцінка рівня кредитоспроможності позичальника повинна здійснюватися, виходячи зі спільних інтересів суб’єктів кредитних відносин. Надто високі вимоги до позичальника кредитних ресурсів з боку кредитодавця призводять до втрати клієнтів.

Важливим аспектом вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника є підвищення ефективності бальних оцінок, на основі значень яких визначається якість фінансового стану суб'єктів господарювання, перегляд порогів допустимості значень та покращення рівня експертних оцінок, адже в більшому ступені на них повинні в першу чергу спиратись при прийнятті рішення. Дані показники у сукупності повинні відповідати вимогам комплексної характеристики як поточного стану підприємства, так і тенденцій його подальшого розвитку в перспективі.

Отже, перераховані заходи можуть позитивно вплинути на діяльність банку та дозволять гідно конкурувати в складних економічних умовах, що позитивно вплине на положення банку на ринку банківських послуг.

Література:

1. Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями : затв. Постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 р. № 23 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1202.375.3&nobreak=1.

2. Ендовицкий Д. А. Анализ и оценка кредитоспособности заемщика : учебно-практическое пособие / Д. А. Ендовицкий, И. В. Бочарова. – М. : КНОРУС, 2008. – 264 с.

3. Єпіфанов А. О. Методологічні складові ефективного розвитку банківського сектору економікики України.: Монографія / А. О. Єпіфанов. – Суми: Університетська книга, 2007. – 415 с.