Економічні науки / 1. Банки і банківська система

Кузьмінов П. О.,

(науковий керівник – к. е. н., доц. Смоляк В. А.)

Харківський національний економічний університет

імені Семена Кузнеця, Україна

Платоспроможність та фінансова стійкість як чинники,

що забезпечують ліквідність банку

В умовах економічної кризи проблема підвищення рівня ліквідності банківської системи є одним з найбільш важливих завдань подальшого розвитку вітчизняної фінансово-кредитної системи.

Теоретичне визначення поняття «ліквідності» є принциповим з огляду на їх подальше практичне використання. Крім того, більшість науковців необґрунтовано ототожнюють поняття платоспроможності фінансової стійкості й ліквідності, оскільки це не тотожні поняття не лише в силу змістового навантаження слова [3].

Тому не є дивним, що поняття «ліквідність» в українській науковій літературі трактується по-різному. Але, не можна не погодиться з трактуванням даного поняття НБУ [1], що розуміє під ліквідністю здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, що визначається збалансованістю між термінами і сумами погашення розміщених активів і термінами і сумами виконання зобов’язань банку, а також термінами і сумами інших джерел і напрямків використання коштів.

Під платоспроможністю банку розуміють можливість і здатність своєчасно і повністю виконувати свої фінансові зобов’язання за рахунок наявних у нього коштів, продажу активів чи мобілізації ресурсів з інших джерел, перед клієнтами, внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також перед державою [4]. Ліквідність банку визначається його здатністю швидко і з мінімальним рівнем фінансових втрат перетворити свої активи (майно) в грошові кошти. Банківська ліквідність залежить від структури та стабільності депозитної бази банку, достатності капіталу, якості активів, фінансового стану позичальників, репутації банку, яка впливає на здатність швидкого запозичення коштів на ринку. На рівень ліквідності банку впливає комплекс чинників загальноекономічного характеру, таких як грошово-кредитна політика, стан грошового обігу, можливість запозичення коштів в Національному банку, регулятивні обмеження в країні тощо [2].

Фінансова стійкість банку – це складова характеристика фінансової стабільності, його надійності, показниками якої, в свою чергу, є капітальна стійкість, ліквідність, прибутковість та ризик банку [3].

Також, слід зазначити, що розрізняють такі поняття як «поточна фінансова стійкість» та «перспективна фінансова стійкість».

На думку автора, можна виділити низку суттєвих недоліків, притаманних розглянутим визначенням фінансової стійкості банку.

По-перше, методологія і практика визначення фінансової стійкості банку ще не повною мірою охоплюють основні аспекти цього процесу у взаємозв’язку і взаємообумовленості, а система показників, які використовуються, представляє собою зведення відокремлених характеристик, часто не пов’язаних між собою, що суттєво ускладнює визначення і забезпечення фінансової стійкості банку.

По-друге, недостатньо повно враховуються фактори, що формують стійкість банку.

По-третє, недостатньо розроблені методологічні аспекти формування фінансової стійкості банку.

Враховуючи значимість отриманих наукових результатів вченими та дослідниками у аналізі фінансової стійкості банку, досить невирішеною частиною у розробках є недостатнє обґрунтування саме поняття «управління фінансовою стійкістю».

Виходячи з розуміння поняття «фінансова стійкість банку» можна змоделювати поняття «управління фінансовою стійкістю». Тобто, управління фінансовою стійкістю банків, на думку автора, можна представити у скоординованому управлінні фінансовими ресурсами банківської установи з метою досягнення збалансованості у її функціонуванні та мінімізації ризиків.

Важливою умовою досягнення збалансованості функціонування банку є дотримання принципів при управлінні фінансовою стійкістю:

– єдність стратегічних та тактичних дій;

– комплексність;

– взаємозв’язок та взаємообумовленість елементів механізму управління фінансової стійкості банків, тобто функціонування окремого елемента зумовлює особливості дії іншого, а взаємний вплив та цілеспрямованість усієї сукупності елементів забезпечує результативність процесу управління фінансовою стійкістю;

– гнучкості процесу управління фінансової стійкості банку, що дає змогу адаптуватися до можливих змін на фінансовому ринку.

Отже, в результаті проведеного аналізу можна зробити висновок, що ліквідність банківської установи – це можливість використовувати активи банку в якості наявних коштів чи швидко перетворювати їх у такі. А платоспроможність банку – це здатність виконувати зовнішні зобов’язання, використовуючи свої активи, і чим більше загальні активи перевищують їх, тим вище ступень платоспроможності. У свою чергу, економічна категорія фінансової стійкості банку може підлягати певним процесам – планування, управління, тощо. Саме ефективне управління фінансовою стійкістю може призвести до досягнення стратегічних цілей банку.

Література:

1. Ліквідність банку: окремі аспекти управління та світовий досвід регулювання і нагляду: Науково-аналітичні матеріали. Вип. 11 / В.С. Стельмах, В.І. Міщенко, В.В. Крилова [та ін.]. – К.: ЦНД НБУ, 2008. – 220 с.

2. Основні принци ефективного банківського нагляду [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/

3. Основи банковского дела / Под ред. А.Н. Мороза. – К.: Либра, 2004. – 330 с.

4. Принципи ефективного управління ліквідністю у банківських установах [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/