Онацько Христина

Львівський національний університет імені Івана Франка

Зарубіжний досвід організації міжбюджетних відносин та доцільність його застосування в Україні

Територіальні відмінності у формуванні доходів та видатків бюджетів різних рівнів вимагають збалансованості місцевих бюджетів через систему бюджетного регулювання. Основна мета якого полягає в забезпеченні відповідності між повноваженнями на здійснення видатків закріплених законодавством та бюджетними ресурсами які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. Необхідно зазначити, що збалансованість бюджетів супроводжується міжбюджетними відносинами, які виникають в середині бюджетної системи між бюджетами різних рівнів.

Забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку держави неможливе без створення обґрунтованої системи міжбюджетних відносин. Оскільки в Україні є проблеми в системі міжбюджетних відносин то існує об’єктивна необхідність дослідження зарубіжного досвіду, який можна буде використати для удосконалення міжбюджетних відносин в Україні. Саме це й свідчить про актуальність даної теми дослідження та її практичне значення.

Безпосередньо цій тему присвячено низку праць як українських, так і зарубіжних науковців, таких як В.Г. Бодрова [3], А. Гальчинський [1], В.В. Зайчикова [2] та низка інших.

Зарубіжна практика організації міжбюджетних відносин ґрунтується на двох основних моделях: бюджетного федералізму та бюджетного унітаризму. Ключовим фактором, що складає основу моделі є форма державного устрою. Бюджетний федералізм існує в країнах з федеральним державним устроєм.

Для країн з унітарним державним устроєм характерна організація міжбюджетних відносин на принципах бюджетного унітаризму. Суб’єктами міжбюджетних відносин в таких країнах є центральні органи влади та органи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування є однією з умов успішного здійснення міжбюджетних відносин держав. Самоврядування повинно узгоджуватись з діяльністю центральних органів. До предмету ведення місцевого самоврядування віднесено широке коло питань, в тому числі: володіння, користування і розпорядження муніципальною власністю, місцеві фінанси, формування, затвердження та виконання місцевого бюджету тощо.

У зарубіжних країнах сформувалася розгалужена система трансфертів. Вони є інструментом проведення державної регіональної фінансової політики. За допомогою трансфертів здійснюється фінансове вирівнювання, фінансуються так звані агентські послуги (делеговані повноваження), забезпечуються послуги місцевої влади на рівні встановлених центральною владою мінімальних соціальних стандартів. Трансферти дозволяють компенсувати втрати окремих громад через додаткові витрати на послуги, якими користуються жителі інших територіальних колективів. Існують трансферти, що надаються центральним урядом органам влади регіонального та місцевого рівня, а також трансферти, які надаються місцевій владі регіональними урядами [3].

Збалансованість місцевих бюджетів, досягається у результаті міжбюджетних відносин та забезпечує підвищення рівня життя населення і їх соціальну захищеність, рівний доступ до суспільних послуг та соціальних гарантій у всіх регіонах по всій території країни, сприяє стійкому економічному розвитку держави.

Таблиця 1

Структура доходів бюджетів органів місцевого самоврядування (у % до загальної суми надходжень) у 2012 році [2,3]

Країни	Податкові надходження	Неподаткові надходження	Трансферти
Федеративні держави
Австралія	35	33	28
Австрія	45	34	29
Німеччина	60	26	14
Іспанія	35	54	15
Канада	59	22	20
США	47	29	26
Швейцарія	48	26	15
Унітарні держави
Великобританія	15	13	70
Данія	53	38	7
Ірландія	5	79	28
Ісландія	73	8	17
Італія	38	49	12
Нідерланди	13	67	20
Норвегія	44	38	18
Франція	45	33	18
Швеція	74	20	5

Як видно з таблиці 1 в федеративних державах трансферти складають 15-30% місцевих бюджетів, а основним джерелом наповнення бюджету є податкові надходження. У більшості унітарних держав трансферти складають 5-20% місцевих бюджетів, а основним джерелом наповнення бюджету є неподаткові надходження. В той же час у Великобританії місцеві бюджети на 70% складаються з трансфертів [3].

Отже, основним інструментом міжбюджетних взаємовідносин у зарубіжних країнах виступають:

1. Розподіл окремих видів податків між рівнями влади;

2. Пайова участь різних рівнів влади в розподілі доходів від окремих видів податків;

3. Використання різними рівнями влади спільної бази оподаткування й участь у розподілі окремих податків на основі власних ставок оподаткування;

4. Система загальних і спеціальних трансфертів.

Підсумовуючи вище викладене, необхідно зазначити що ефективність системи міжбюджетних відносин у розглянутих країнах досягається в результаті забезпечення адекватності дохідних джерел видатковим потребам усіх рівнів бюджетів. Сума власних доходів бюджету і переданих трансфертів дозволяє повністю виконати встановлені видаткові зобов’язання. Розподіл фінансової допомоги характеризується прозорістю і стабільністю механізму вирівнювання

Література:

1. Гальчинський А. Неспроможність влади сформувати конструктивну стратегію перетворень зумовлює її безперспективність/ А. Гальчинський // Дзеркало тижня. Україна. – 2011. – 9 верес. (№ 32): [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://dt.ua/articles/87587

2. Зайчикова В.В. Системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в європейських країнах: автореф. дис. ...канд. екон. наук: спец. 08.04.01 «Фінанси, грошовий обіг і кредит» / Віталіна Вікторівна Зайчикова. - Ірпінь, 2012. - 16 с.

3. Регулювання міжбюджетних відносин: Україна і європейський досвід : наук. монографія / [за ред. В. Г. Бодрова ; кол. авт. : В. Г. Бодров, О. П. Кириленко, Н. І. Балдич та ін.]. – К. : Вид-во НАДУ, 2012. – 296 с.