Экономические науки

к.е.н. Шепель І.В.

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет», Україна

Переваги системи загальнодержавного пенсійного страхування

У соціальному плані страхування дає змогу захистити особисті інтереси фізичних та юридичних осіб і забезпечити соціальну й політичну стабільність у суспільстві. Страхування є системою особливих грошових відносин, що посідають проміжну ланку між фінансовими і кредитними відносинами, а тому йому об'єктивно належить особлива роль в інфраструктурі ринку. Україна зробила перші кроки з практичної реалізації пенсійної реформи: ухвалення законів «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Кінцевою метою цього державного проекту є підвищення загального рівня соціального захисту населення завдяки диверсифікації джерел, форм та суб’єктів пенсійного забезпечення. Вона передбачає переорієнтацію нинішньої системи пенсійного забезпечення до запровадження трирівневої пенсійної системи: перший рівень – солідарна система загальнообов‘язкового державного пенсійного страхування, другий рівень – накопичувальна система загальнообов‘язкового державного пенсійного страхування та третій рівень – недержавне пенсійне забезпечення (рис. 1).

Формування коштів в солідарній системі державного пенсійного страхування здійснюється шляхом перерахування певних сум роботодавцями та теперішніми працівниками підприємств, організацій та установ до державного Пенсійного фонду. Оскільки ці суми майже одразу використовуються Пенсійним фондом для виплати пенсії теперішнім пенсіонерам, то ні про яке накопичення, а тим більше, примноження суми цих коштів річ йти не може. Як свідчить практика, суми, що надходять до державного Пенсійного фонду, становлять менше ніж 35,0% фонду оплати праці працівників.

Рис. 1. Система пенсійного забезпечення в Україні

Логічно, що і розмір майбутньої пенсії за солідарною системою не перевищить 35,0 % заробітної плати працівників. Тому солідарна система не є перспективним напрямком розвитку пенсійної системи, але на сучасному етапі розвитку економіки наявність такої системи є об'єктивною необхідністю через потребу в соціальному забезпеченні теперішніх пенсіонерів і те з застосуванням державної підтримки.

Наступні два рівня пенсійної системи являють собою систему накопичувального пенсійного забезпечення. В рамках першого рівня застрахована особа в разі досягнення пенсійного віку має право на отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду, облікованих на її Накопичувальному пенсійному рахунку. Кошти Накопичувального фонду використовуються на: інвестування з метою отримання доходу на користь застрахованих осіб; оплату договорів страхування довічних пенсій або здійснення одноразових виплат; оплату послуг компаній з управління пенсійними активами Накопичувального фонду; оплату послуг виконавчої дирекції Пенсійного фонду, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним фондом; оплату послуг радника (радників) з інвестиційних питань; оплату послуг зберігання коштів; оплату послуг із проведення планової аудиторської перевірки.

Переваги накопичувальної частини загальнообов'язкового державного пенсійного страхування безперечні, але зараз ця частина практично не діє. Цьому, в першу чергу перешкоджає відсутність спеціального закону, згідно якого б здійснювалось перерахування коштів до Накопичувального фонду. Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняття закону про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду здійснюється лише за умови економічного зростання країни протягом двох останніх років, а саме: якщо в кожному з них валовий внутрішній продукт зростав не менше ніж на 2,0% порівняно з попереднім роком.

До запровадження системи державного накопичувального пенсійного страхування в Україні треба провести ще дуже велику роботу. Дещо інакшою є ситуація з третім рівнем пенсійного забезпечення, згідно якого недержавне пенсійне забезпечення можуть здійснювати пенсійні фонди через укладення пенсійних контрактів; страхові організації – через укладання договорів страхування довічної пенсії, пенсії на визначений термін, страхування ризику виплати пенсії за інвалідністю і виплати в разі смерті учасника фонду; банківські установи – через укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків.

Література

1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV / [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

2. Прощина Т. Єдиний внесок: бухгалтерський та податковий облік / Т. Прощина // Все про бухгалтерський облік. – 2011. – № 4. – С. 21-22.