Экономические науки/5. Управление трудовыми ресурсами

К.е.н. Близнюк В.В.

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

Тіньовий сегмент ринку праці в Україні

Як показує досвід багатьох країн, тіньова економіка існує у всьому світі. Проте у різних країнах вона проявляється у різних масштабах та формах, а отже, чинить й різний вплив на всі соціально-економічні та політичні процеси, які відбуваються в тій чи іншій державі. Особливо загрозливим явищем є розповсюдження тіньового сегменту ринку праці. Збільшенню тіньової зайнятості спричиняє скорочення виробництва в основних видах економічної діяльності, низька частка оплати праці у випуску, збереження високого рівня бідності працюючого населення, високий рівень оподаткування легального бізнесу, у тому числі внесків до державних соціальних фондів, низький рівень дотримування встановлених законів і, як наслідок, утрата довіри до правоохоронної й судової систем держави. Негативні наслідки поширення тіньової зайнятості очевидні, це і зменшення надходжень до бюджету у вигляді податкових надходжень, це і соціальна незахищеність працівників цього сектору економіки. Однак, безумовно позивним моментом є можливість на певний період часу отримувати дохід, який є вищим порівняно із соціальними виплатами по безробіттю, тобто населення, яке обирає як тимчасову зайнятість – зайнятість у тіньовому сегменті – сповідує активну, неутриманську життєву позицію. Але на сьогодні відсутні усталені методологічні підходи до оцінки тіньового сегменту ринку праці та відповідно тіньових доходів. Стаття має за мету здійснити кількісні оцінки тіньової зайнятості та заробітної плати в Україні у ретроспективному періоді та обґрунтувати шляхи зменшення цього сегменту у подальшому.

Для оцінки розмірів тіньової економіки найчастіше застосовують такі методи, як аналіз початкових розбіжностей між національним доходом та видатками, метод споживання електроенергії, аналіз флуктуацій у робочій силі протягом певного періоду часу, монетарні методи та інші. Загалом можна назвати три підходи до вимірювання тіньової економіки: а) прямі підходи; б) непрямі підходи; в) модельний підхід.

А) Прямі методи. До прямих методів відносяться, в першу чергу, наступні.

1. Метод опитування – опитуються економічні агенти і з’ясовуються обсяги та механізми тіньової економіки, які вони практикують. Метод опитування, розроблений для вимірювання тіньової економіки, широко використовується у великому числі країн. Головною вадою даного методу є те, що він містить недоліки всіх досліджень: точність та результати значно залежать від бажання респондентів співпрацювати з дослідником. Дуже важко виміряти зростання кількості праці, задіяної в тіньовому секторі, за допомогою методу опитування. Багато опитуваних не будуть визнавати незаконну поведінку, тому складно за допомогою цього виду опитування реально виміряти – в грошовому виразі – обсяг праці, задіяної в тіньовому секторі. Головна перевага даного методу полягає в деталізованій інформації про структуру тіньової економіки, але результати, отримані за допомогою цього виду опитування, суттєво залежать від того, як ці питання сформульовані. Отже, метод опитування не дає повної оцінки тіньової економіки.

2. Податковий аудит – вибіркова перевірка доходів певних економічних агентів. Сильними сторонами цього методу є можливість детально з’ясувати структуру тіньової економіки на поточний момент та порівняти різних “тіньовиків” між собою (подібні галузі виробництва, обсяги майна тощо). Недоліками методу є те, що, по-перше, критерій відбору економічних агентів є невипадковим (часто перевіряють тих, кого вже колись було викрито за недекларування доходів), по-друге, надається статистика лише того, що відповідні владні структури змогли викрити, по-третє, не ведуться моніторинги, тобто, не досліджується динаміка росту тіньової економіки.

Б) Непрямі методи. Непрямі методи є здебільшого макроекономічними «вимірювачами». Їх застосування пов’язують з використанням різноманітних економічних та інших індикаторів, що містять інформацію про розвиток (динаміку) тіньової економіки. На сьогоднішній час загально признаними є п’ять індикаторів, які певною мірою відображають розвиток тіньової економіки.

1. Різниця між національними витратами та доходом. Даний підхід базується на різниці між статистичними доходом та витратами. В національних рахунках розмір ВВП за доходами повинен дорівнювати його розміру за витратами. Отже, у разі можливості здійснити незалежну оцінку загальних національних витрат, розрив між ними та розміром доходів може використовуватись як індикатор розміру тіньової економіки. Проте, офіційна статистика не є повним відображенням реальних даних, оскільки статистичні служби намагаються мінімізувати різницю між доходним та витратним розмірами ВВП, певним чином змінюючи дані. Тому для аналізу тіньової економіки за цим методом доцільно використовувати початкову різницю (першу оцінку), тобто, слід користуватись не опублікованими, а внутрішніми даними). Якщо всі компоненти витрат були виміряні без помилок, то цей метод дає досить адекватну оцінку масштабів тіньової економіки.

2. Різниця між офіційною та дійсною робочою силою. Зменшення кількості робочої сили в офіційній економіці може розглядатись як вказівка на збільшення активності в тіньовій економіці. Якщо загальна чисельність працюючих приймається як константа, зменшення офіційного рівня зайнятості може бути індикатором збільшення активності в тіньовій економіці, за інших рівних умов. Недолік даного методу полягає в тому, що різниця в рівні зайнятості може також мати інші причини. Більш того, люди можуть працювати і в тіньовій економіці, і мати офіційну роботу. Окрім того, кількість працездатного населення не є сталою (зростає кількість людей пенсійного віку, зменшується населення тощо). Тому, такого роду оцінки можуть розглядатись лише як допоміжні індикатори розміру та розвитку тіньової економіки.

3. Підхід з точки зору угод (монетарний підхід). За цим підходом припускається, що з часом співвідношення між обсягом угод та офіційним ВВП стає сталим. Підхід Е.Фейге починається з рівняння Фішера M*V = p*T (де: M – гроші, V – швидкість, p – ціни, T – загальні транзакції). Робиться припущення щодо швидкості грошей та про співвідношення між ціною всіх трансакцій (p*T) та загальним (офіційний + неофіційний) номінальним ВВП. Пов’язуючи загальний номінальний ВВП та всі транзакції, ВВП тіньової економіки оцінюється шляхом віднімання офіційного ВВП від загального номінального ВВП. Для того, щоб вивести формулу тіньової економіки, слід обрати базовий рік, в якому не було тіньової економіки. Таким чином відношення p*T до загального номінального (офіційний = загальний) ВВП був би “нормальним” та сталим упродовж певного відрізка часу. Крім того, щоб отримати достовірні оцінки, мають бути ідеальні формули загального обсягу угод. Дану умову може бути особливо важко досягти для готівкових трансакцій. Також, у цьому підході зроблено припущення, що всі відхилення у відношенні між загальною вартістю транзакцій та офіційно виміряним ВВП спричинені тіньовою економікою. Це означає, що значна кількість даних потрібна, щоб належним чином вилучити фінансові транзакції з “чистих” перехресних платежів, які є абсолютно легальним і не мають нічого спільного з тіньовою економікою. Загалом, хоча цей підхід і є теоретично привабливим, але емпіричні вимоги, необхідні, щоб отримати надійні оцінки, настільки важко втілити в життя, що його застосування може призвести до сумнівних результатів.

4. Дослідження попиту на готівку. Передбачається, що тіньові (чи приховані) транзакції здійснюються у формі готівкових виплат, щоб не залишати сліду для органів влади. Збільшення розміру тіньової економіки збільшить попит на валюту. Щоб ізолювати отриманий надлишок попиту на валюту, вирівнювання валютного попиту економетрично оцінюється час від часу. Всі традиційно можливі фактори, такі як зростання доходів, платіжні традиції, процентні ставки і т.д., є під контролем. Крім того, враховуються такі непостійні фактори, як пряме і непряме податкове навантаження, державна регуляція та заплутаність податкової системи, які є головними чинниками (причиною) того, що люди працюють в тіньовій економіці.

Отже, надмірне зростання валюти розглядається як індикатор зростаючого податкового навантаження та інших факторів, що змушують людей працювати в тіньовій економіці. Формули розміру розвитку тіньової економіки розраховують шляхом порівняння різниці між зростанням валюти в умовах, коли пряме і непряме податкове навантаження є на найнижчому рівні, і зростанням валюти з поточним (набагато вищим) податковим навантаженням і державним регулюванням. Дослідження попиту на готівку – один з найбільш вживаних підходів, який широко застосовується в країнах OECD. Проте, цей метод має ряд пересторог, серед яких є наступні: не всі трансакції в тіньовій економіці оплачуються готівкою; більшість досліджень розглядають тільки один важливий фактор – податкове навантаження - як причину тіньової економіки, а інші важливі фактори – вплив регулювання, ставлення платників податків до держави, “податкова мораль” – не розглядаються через “ненадійність” даних; у багатьох випадках зростання валюти відбувається у більшій мірі через уповільнення безстрокових вкладів, ніж через збільшення валюти, спричинене активізацією діяльності в тіньовій економіці; і т.п.

5. Дослідження за методом споживання електроенергії.

1) Метод Кауфманна – Каліберди. Щоб виміряти загалом (офіційну і неофіційну) економічну діяльність в економіці, Кауфманн і Каліберда (1996) прийняли, що споживання електроенергії розглядалось як єдиний кращий фізичний індикатор усієї економічної діяльності. Коефіцієнт еластичності дорівнює відношенню відсоткової зміни електроенергії до відсоткової зміни ВВП. Цей коефіцієнт зазвичай близький до одиниці. Маючи розмір загальної економіки та віднімаючи його від оцінок офіційного ВВП, Кауфманн та Каліберда отримали оцінку неофіційного ВВП. Це означає, що Кауфманн та Каліберда винайшли, що збільшення загального споживання електроенергії є поясненням зростання офіційного та неофіційного ВВП. Згідно з цим підходом, різниця між валовою величиною зареєстрованого (офіційного) ВВП та перехресною величиною загального споживання електроенергії може бути віднесена до зростання тіньової економіки. Цей метод є дуже простим та привабливим, однак, він може також критикуватись на різних основах: не вся тіньова діяльність вимагає великої кількості електроенергії (наприклад, побутові послуги), також можуть використовуватись інші ресурси електроенергії (газ, нафта, вугілля тощо), тому буде охоплено тільки частину тіньової економіки; з часом технології розвиваються, а отже і виробництво, і споживання електроенергії стає більш ефективним, і це відображається як в офіційному, так і неофіційному використанні; і т. і.

2) Метод Ласко. Ласко (1996, 1998, 1999) приймає, що певна частина тіньової економіки пов’язана зі споживанням електроенергії домогосподарствами, тобто, в кожній країні частина електроенергії, яка споживається домогосподарствами, використовується в тіньовій економіці. Для розрахунку фактичного розміру (додана вартість) тіньової економіки, Ласко мала знати, виробництво скільки ВВП виробляється одиницею електроенергії в тіньовій економіці кожної країни. Поки ці дані невідомі, вона порівнює результат однієї з відомих оцінок тіньової економіки, які були зроблені для ринкової економіки з іншим підходом для початку 90-х рр. ХХ ст., і застосовує цю пропорцію до інших країн. Ласко використовує тіньову економіку США як базову (рівень тіньової економіки 10,5% ВВП, взято у Моріса (1993), потім вираховує рівень тіньової економіки інших країн. Недоліками даного методу є такі: не вся тіньова діяльність потребує значної кількості електроенергії, можуть бути використані інші види енергії; тіньова діяльність існує не тільки в секторі домогосподарств; сумнівно, що обсяги витрат на соціальну сферу можуть бути використані як пояснювальний фактор для тіньової економіки, особливо в країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються; не ясно, яке найнадійніше базове значення тіньової економіки можна взяти для того, щоб вирахувати рівень тіньової економіки для всіх країн, особливо для країн, що розвиваються.

В) Модельний підхід. Модельний підхід враховує ряд факторів, які призводять як до існування і зростання, так і до різноманітних ефектів тіньової економіки впродовж певного часу. Один із найчастіше використовуваних при модельному підході емпіричний метод базується на статистичній теорії неспостережних змінних, враховує багато причин і багато індикаторів явища, що вимірюється. Для приблизної оцінки факторно-аналітичний підхід використовується щоб виміряти тіньову економіку в якості неспостережної змінної. Невідомі коефіцієнти оцінюються в групі структурних рівнянь, у яких цю неспостережну змінну не можна виміряти прямо. DYMIMIC (dynamic multiple-indicators multiple-causes) модель загалом складається з двох частин: вимірювальна модель з’єднує неспостережні змінні із спостережними індикаторами, модель структурних рівнянь уточною причинні зв’язки між не спостережними змінними. В цьому випадку є одна неспостережна змінна – розмір тіньової економіки. Припускається, що на неї впливає група індикаторів розміру тіньової економіки, таким чином охоплюючи структурну залежність тіньової економіки від змінних, які можуть бути корисними у передбаченні її руху та розміру у майбутньому. Зазвичай як можливі причини і індикатори тіньової економіки розглядаються: податкове навантаження (його зростання призводить до сильної зацікавленості працювати в тіньовій економіці); регуляторний тиск як замінник для іншої державної діяльності (його збільшення стимулює входження до тіньової економіки); податкова мораль (ставлення громадян до держави), яка описує готовність економічних агентів залишати офіційні робочі місця і входити в тіньову економіку (погіршення податкової моралі призводить до збільшення розміру тіньової економіки).

Як індикатори щодо зміни розміру тіньової економіки зазвичай використовуються: збільшення монетарних індикаторів (якщо діяльність у тіньовій економіці зростає, потрібні додаткові монетарні транзакції); зростання ринку праці (зростання участі працівників у тіньовому секторі відбивається у зменшенні участі їх у офіційній економіці. Діяльність, що збільшилась у прихованому секторі, може бути відображена у коротших робочих годинах в офіційній економіці); зростання товарного ринку (зростання тіньової економіки означає, що складові (особливо робоча сила) виходять з офіційної економіки. Це переміщення може мати негативний ефект на офіційний темп росту економіки).

В Україні визначення тіньової зайнятості здійснюється на основі методики обчислення зайнятості в неформальному секторі на базі щоквартальних вибіркових обстежень населення з питань економічної активності. Розмір тіньової зайнятості Міністерство економічного розвитку і торгівлі оцінює шляхом оцінки обсягу споживання товарів і послуг, перевищення витрат населення над прибутками. Проте усі ці інструменти не дають повної і реальної картини тіньовий зайнятості.

Згідно з оцінками податківців, обсяг тіньового сектора складає як мінімум 350 млрд. грн. в рік. При цьому цей обсяг розподіляється таким чином: 170 млрд. грн. складає зарплата в “конвертах”, 100 млрд. грн. – прибутки власників активів – виведення безготівкових засобів в готівкову форму або на інвалютні рахунки в іноземних банках, 35 млрд. грн. – неофіційні платежі, 45 млрд. грн. – основні засоби, матеріальні ресурси і послуги тіньового сектора [1]. Оцінка рівня тіньової економіки проводиться Мінекономрозвитку згідно з Методикою розрахунків рівня тіньової економіки, затвердженої наказом Мінекономіки від 18.02.2009 р. №123.

Розмір тіньової зайнятості Міністерство економічного розвитку і торгівлі оцінює шляхом оцінки обсягу споживання товарів і послуг, перевищення витрат населення над прибутками. Проте усі ці інструменти не дають повної і реальної картини тіньовий зайнятості.

Починаючи з 2009 року оцінка рівня тіньової економіки проводиться Мінекономрозвитку на постійній основі з періодичністю раз на квартал. Згідно з методикою рівень тіньової економіки розраховується наступними методами оцінювання: «витрати населення – роздрібний товарообіг», монетарний, фінансовий і електричний методи, а також методом збитковості підприємств. За оцінками Мінекономрозвитку, рівень тіньової економіки в Україні складає третю частину від обсягу офіційного ВВП. Раніше на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (до початку адмінреформи – Міністерства економіки України) в розділі «Інформаційно-аналітичні матеріали» регулярно оприлюднилися публікації під рубрикою «Тенденції тіньової економіки» і відповідні оцінки. Останнім часом такі матеріали в цьому розділі відсутні.

Таким чином, сьогодні дуже актуальною стає проблема розробки нових адекватних методів оцінки масштабів тіньової зайнятості по Україні, її регіонам і по основних видах економічної діяльності. За оцінками Конфедерації роботодавців України, «в тіні» працюють близько 5–7 млн. українців. За січень-жовтень 2013 року співробітники Міністерства доходів і зборів України виявили понад 80 тис. найманих працівників, які працювали без укладання трудових угод з працедавцями.

Нами були зроблені розрахунки динаміки чисельності зайнятих в Україні, які працюють в тіні. Участь в тіньовій зайнятості сприяє наближенню ціни робочої сили до її справжньої вартості. Згідно розрахункам, в Україні питома вага ФОП у ВВП і, відповідно, розмір заробітної плати в тіньовій сфері перевищують офіційні показники більш ніж в 2 рази. Отже, з одного боку, така зайнятість певною мірою дозволяє зберегти трудовий потенціал країни, сприяючи вирішенню проблеми доходів і навіть елементарному виживанню якоїсь частини населення. З іншого боку, зайнятість в тіньовій економіці відволікає масу ресурсів і зусиль на заховання як самої тіньової економічної діяльності, так і її результатів, породжує додаткові витрати суб'єктів господарювання, втрату обов'язкових податкових надходжень.

Одним з методів оцінки параметрів тіньової економіки, використовуваним, зокрема, в Росії, є так званий «італійський метод», розроблений Італійським інститутом статистики (ІСТАТ) і заснований на розрахунках показників зайнятості. Фахівці ІСТАТ зробили акцент на вивченні витрат робочої сили, точніше – відпрацьованого робочого часу. Основний підхід ІСТАТ до оцінки тіньової економіки полягає в тому, що дані про робочі місця, зіставляються з відповідними даними юридичних і податкових органів, а також органів соціального забезпечення з урахуванням економічної діяльності і територіальної класифікації. Далі проводиться перерахунок всіх зайнятих, таких, що працюють повний робочий тиждень, і зайнятих частково, таких, що працюють на додатковій роботі, в еквівалент повної зайнятості. Отримані показники вироблення і витрат часу на того, що одного працює застосовуються для розрахунку випуску і доданої вартості по видах економічної діяльності, що дозволяє скоректувати об'єм продукції, що недообліковує підприємцями.

Ми використали частково італійський метод, а саме наші оцінки базуються на визначенні погодинного виробітку. Ми виходили з припущення, що ВВП, оцінений Держстатом вже включає в собі тіньову складову, тому ми, визначивши погодинний виробіток та дані про фактично відпрацьований час, отриманий за результатами обстежень домогосподарств з питань економічної активності оцінили продуктивність праці розрахункову з якої вийшли на розрахункову чисельність зайнятих, яка є меншою від чисельності зайнятих за даними обстежень домогосподарств саме на розмір тіньової складової. Отримана динаміка чисельності зайнятих у тіньовому секторі дозволяє нам зробити наступні висновки.

Так, найвища частка тіньової зайнятості спостерігалася у 2002 р. більше 40% усіх зайнятих, що пояснюється зменшенням частки штатних працівників у загальній чисельності зайнятих. Спостерігається зростання тіньової зайнятості як результат кризових явищ у 2008 р., тому вже наступного року частка тіньової зайнятості зросла на 4,01 в.п. із поступовим її скороченням у наступні роки. За результатами факторного аналізу детермінованої моделі тіньової зайнятості нами визначено, що у 2009 р. тіньова зайнятість зростала за рахунок зменшення частки штатних працівників у загальній чисельності зайнятості (тобто чисельність зайнятих підтримувалася на достатньому рівні лише за рахунок зайнятих в особистому підсобному селянському господарстві) та зменшення кількості відпрацьованого часу штатними працівниками, що характеризує вплив економічної кризи та зменшення обсягів виробництва. За даними 2012 р. частка зайнятих в тіні за нашими оцінками складає 16,61% всіх зайнятих. Скорочення порівняно із попереднім роком відбулося за рахунок зростання погодинного виробітку найманих працівників.

Таблиця 1

Оцінка тіньової зайнятості українського ринку праці у 2000-2012 рр.

	Тіньова зайнятість, тис. осіб	Частка тіні в загальній зайнятості, %
2000	4652,53	21,79
2001	6268,17	30,49
2002	8232,99	40,21
2003	3868,21	18,13
2004	3947,90	16,73
2005	4089,57	16,73
2006	4064,37	16,18
2007	3931,65	15,64
2008	3971,79	16,16
2009	4262,42	20,17
2010	4305,80	18,26
2011	4063,78	19,99
2012	4025,87	16,61

Економетричні розрахунки довели, що найбільш достовірна модель прогнозної тіньової зайнятості при використанні в якості фактор індексу Кейтца, тобто співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати.

ZAN_TIN = F(KEYTS, T)

За результатами прогнозних розрахунків, ми маємо, що за інерційним сценарієм, ми очікуємо, що несуттєве збільшення чисельності зайнятих в тіньовому секторі, а саме у 2013 р. порівняно із 2012 р. на 150,03 тис. осіб, у 2014 р. порівняно із попереднім на 17,2 тис. осіб, у 2015 р. очікується зменшення тіньового сегменту зайнятості на 7,16 тис. осіб, що пояснюється незначним макроекономічним пожвавленням із зростанням рівня оплати праці.

Відповідно до наших оцінок обсяг ФОП, що знаходиться у тіньовому обсязі знаходитиме на кінець 2015 р. в межах 168 млрд. грн., або майже третину – 33,7% загального ФОП. Слід зазначити, що частка тіньового ФОП після покращання ситуації у 2014 р. починаючи з 2015 р. зменшуватиметься, що пояснюється очікуваним економічним пожвавленням.

Темпи зростання тіньового фонду оплати праці не мають переконливої тенденції, так цей показник рік до року змінюються від 111,8% до 111,5% у 2013-2015 рр.

Таблиця 2

Прогнозні оцінки фонду оплати праці в Україні та тіньового ФОП

Рік	ФОП, млн.грн	ФОП в тіні, млн.грн	Частка тіньового ФОП в загальному обсязі, %
2013	406214,7	137260,1	33,79
2014	446289,3	150998,2	33,83
2015	500268,4	168417,9	33,67

В інерційному сценарії економічного розвитку України, забезпечення прийнятного рівня конкурентоспроможності товарів є можливим за умови використання дешевої робочої сили, тобто очікувати значних темпів зростання заробітної плати не варто. Не варто також очікувати інтенсивного відпливу робочої сили у зв‘язку з світовою кризою, приплив іноземної робочої сили можна очікувати лише з країн із нижчим рівнем економічного розвитку та осіб із недостатньо високим кваліфікаційним рівнем, що буде дестабілізатором некваліфікованого сегменту ринку праці України. Це сприятиме демпінгуванню ціни робочої сили, стримуватиме зростання заробітних плат та покращанню якості життя населення. Все вище означене заважатиме ефективному відтворенню робочої сили України.

Таким чином за умов збереження існуючої політики у соціально-трудовій сфері; найімовірніше можна очікувати незмінність інститутів оплати праці, збереження „старих” моделей у політиці доходів й оплати праці. Очікувати суттєвого звуження тіньового сегменту ринку праці є можливим лише за умови економічного пожвавлення та створення ефективних робочих місць.

Література:

1. Сколотяный Ю. Скрытый ресурс: как оценить объемы теневого сектора? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/skrytyy_resurs_kak_otsenit__obemy_tenevogo_sektora.html