Якименко А. В.

к.е.н., директор департаменту

наукової діяльності і ліцензування

Міністерства освіти і науки України

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

Нами встановлено, що механізм управління інноваційно-інвестиційною діяльністю - це особливий вид господарського механізму, що представляє собою систему цілеспрямованих дій, формування задумів, вивчення інноваційних ідей та інвестиційних можливостей, а також форму взаємодії учасників, що забезпечують реалізацію інноваційного проекту.

У структурі механізму управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств, ми пропонуємо виділити наступні підсистеми:

1) ринковий механізм регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності;

2) державне регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності;

3) внутрішній механізм управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства.

Під ринковим механізмом регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності ми розуміємо передусім механізм вивчення попиту та пропозиції на інноваційні та інвестиційні ресурси. При виборі об'єктів вкладення капіталу вирішальний вплив на переваги інвесторів надає співвідношення ризику інвестування коштів і одержуваного доходу. Слід підкреслити, що на практиці фактична прибутковість від реалізації інноваційно-інвестиційних проектів рідко збігається з її прогнозованою величиною. Звідси проблема достовірного і точного визначення прибутковості інноваційно-інвестиційного проекту стоїть більш гостро, ніж при фінансових інвестиціях. Інвестиції рухаються в ті країни і галузі, в яких можуть бути забезпечені прийнятна дохідність на вкладений капітал і мінімальні зовнішні ризики. При інвестуванні коштів в інноваційні проекти особливу увагу інвестори приділяють оцінці політичних ризиків. У міру розвитку ринкових відносин роль ринкового механізму регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств зростає.

При державному регулюванні інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств основними напрямами реалізації державної інвестиційної політики є: створення реальних можливостей і умов інвестування з боку держави, стимулювання інвестиційного ринку та активну участь у ньому держави, а також створення спеціальних органів управління процесом реалізації інноваційних проектів.

Форми державного впливу можна розділити на три блоки: правовий, адміністративний і економічний. До інструментів правового регулювання належать розробка, прийняття і видання нормативних актів, що регулюють діяльність організацій, що беруть участь у створенні інновацій, та взаємодію між ними. Поряд з цим необхідно створити спеціальні підрозділи, які займаються питаннями аналізу і контролю за дотриманням законодавств у галузі управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств і організацій. В даний час в Росії інвестиційна діяльність регламентується і регулюється певною правовою базою. Причому на інвестиційну сферу впливають не тільки закони, які прямо відносяться до «інвестиційних», але й закони, які формально не належать до цієї сфери. Особливе місце в методичному забезпеченні управління та аналізу інноваційно-інвестиційної діяльності займають нормативні та інструктивні документи загальнофедерального, національного та відомчого рівнів, типові методичні розробки вітчизняних організацій, європейських країн і США.

Крім цього, державними органами розроблено низку адміністративних методів регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності - реєстрація, ліцензування, квотування, застосування системи обмежень і ін. Значний вплив на інноваційно-інвестиційну діяльність надають фіскальна та грошово-кредитна політики держави, оскільки вони регулюють дохідні та видаткові частини бюджету, податкове законодавство та механізм кредитування, встановлюють спеціальні податкові режими, пільги, мита, граничні ставки позичкового відсотка, регламентують амортизаційну політику та ін.

Важливе значення в інвестиційній політиці держави повинно відводитися обґрунтуванню нормативів ефективності по державним інвестиціям і терміну їх окупності. На жаль, механізм державного управління інноваційною діяльністю підприємств досі законодавчо не затверджений.

Список використаних джерел

1. Бекетов Н. Государственная политика инноваций // Экономист. - 2004. - №9. - С. 64-70.