Экономические
науки/7.Учет и аудит.
Студентка кафедри обліку і аудиту Прокопій
К.Ю.
Національний університет харчових технологій, м. Київ,
Україна
Інноваційний розвиток економіки країни
Критерієм ефективності
соціально-економічного розвитку країни, за інших рівних умов, є
загальновизнаний у світовій практиці показник темпу зростання внутрішнього
валового продукту (ВВП). Саме за цим показником Україна істотно відстає від
провідних країн через низку причин, таких як слабка інтенсифікація виробництва
і низька продуктивність праці.
Основа економічного зростання у
світі - науково-технічний прогрес. Якщо брати США, Європу та Японію, то там
вклад науково-технічного прогресу в економічне зростання становить до 90%. У
всьому світі сьогодні головне джерело прибутку - це інтелектуальна рента, або
результати науково-технічного прогресу.
Розвиток перелічених країн вже
давно перейшов на інноваційно-соціально-економічну базу. Мається на увазі, що
створюється економіка, заснована на наукових знаннях. Переважна частина
приросту ВВП в країнах Заходу отримана за рахунок наукових досягнень, які
втілилися в нові технології, системи та обладнання.
Досягнення науки і технології
визначають не тільки динаміку економічного зростання, але і рівень
конкурентоспроможності держави у світовому співтоваристві. На жаль, Україні
поки пишатися нічим: її частка у світовому ринку наукомісткої продукції складає
близько 0,3%, а частка інноваційної продукції - менше 5% від загального обсягу
промислової продукції.
Основою сучасних технологій є
фундаментальна наука, яка створює інтелектуальні ресурси суспільства, основу
сучасної технології.
Основна мета інноваційного
розвитку полягає в отриманні максимального економічного ефекту від кожної
одиниці застосованого і перетвореного на товар капіталу. Можна стверджувати, що
в даний час в Україні державної інноваційної політики немає в принципі. Разом з
тим інтелект і знання є одним з головних резервів країни, причому єдиним
відновлюваним ресурсом. Для його застосування у країни є головне - це освічені
кадри та наука, але, на жаль, вони практично не використовуються, тому що немає
внутрішнього попиту на інтелект і нове знання, немає інфраструктури, яка цей
попит забезпечить.
Очевидно, що держава повинна
стимулювати інноваційну діяльність, створювати нові дієві механізми, наприклад
єдину інноваційну біржу, де буде представлений весь інтелектуальний потенціал
країни, де зможуть зійтися винахідники, промисловці і фінансисти. Будь-який
громадянин через Інтернет може подати свою заявку на інноваційну біржу для
реєстрації винаходу. Вже існує некомерційне партнерство "Інноваційне
агентство", яке працює з заявками на винаходи. Мабуть, біржа повинна
проводити передпродажну підготовку винаходів в малий і середній бізнес,
впроваджувати у виробництво інвестиції та ноу-хау. Що стосується іноземних
інвестицій, то іноземці воліють гроші не вкладати в Україну, а вивозити
фахівців за кордон. Мабуть, електронна біржа інновацій стане реальністю тільки
після того, як на державному рівні з'явиться розуміння необхідності
якнайшвидшого прийняття концепції та законів інноваційного розвитку, що
допоможе перейти від економіки, заснованої на сировині, до економіки,
заснованої на знанні.
Сьогодні треба знайти точку, вплив
на яку дасть максимальний ефект в багатьох секторах економіки. Такий точкою є
інновація, яка здатна запустити внутрішні процеси саморозвитку, і
самоорганізації і самоврядування.
В Україні наука ще живе, є багато
відкриттів і винаходів, напрацьовано багато інноваційних проектів в
ресурсозбереженні, в біотехнології, у лазерній техніці тощо. Необхідно
визначити найбільш проривні напрямки, в які, відповідно до закономірністю
критичної точки фазового переходу, можна мінімально додати інвестиції у вигляді
ресурсів і відбудеться перехід в нову якість - в інноваційний рентабельний
бізнес, який буде формувати інфраструктуру для інших сфер діяльності .
Керівництво України оголосило курс
на перехід від "економіки труби" до інноваційного розвитку. Інновації
в Україні повинні вирішувати проблеми життєзабезпечення населення і мати, як
правило, неринковий характер. Інноваційна політика повинна забезпечити
виробництво високотехнологічної конкурентоспроможної продукції, якісних товарів
народного споживання та харчування, продовольчу і державну товарну безпеку в
умовах глобалізації і входження України до СОТ.
Є й інший спосіб розвернутися
обличчям до наукомістких технологій. У Китаї та в інших країнах це робиться
через кредитно-грошову політику, але це вимагає зниження процентних ставок
кредиту і, отже, веде до скорочення доходів фінансових монополістів. Цьому
протидіють ті, хто паразитує на дефіциті грошей, так званий банківський бізнес.
Проаналізувавши інноваційну модель
розвитку України, можна
зробити висновки, що в
Україні намітився якісно новий етап інноваційної політики. Замість локальних
заходів для зміни практики управління наукою, створення і масового поширення
нововведень, що давали невеликий ефект,
простежується стійка тенденція
до конкретної реорганізації всієї системи управління науково-технічним розвитком.
Головна увага зосереджена, з одного боку, на якісному відновленні головних
складових виробничого апарату упровадженням нових технологій, а з іншого боку
на максимальному скороченні термінів на всіх стадіях їхнього створення від
задуму до практичної реалізації і поширення міжнародних критеріїв інноваційної
політики.
1. Никифоров А.Є. Вплив державної амортизаційної
політики на оновлення основного капіталу інноваційного підприємства / Никифоров А.Є., Диба В.М. // Фінанси України. –
2007. - № 1.- С.67 -74.
1. Сіренко Н.М. Система державного управління
інноваційним процесом в Україні / Сіренко Н.М., Дубінін В.А. // Вісник аграрної
науки Причорноморя. - 2007. - вип. 3. - т.1. – С.
190-194.
3.
http: // www. stat.nk.ukrpack.net