Экономические науки/7. Учет и аудит

Успаленко М.О., наук. керівник Авраменко О. І.

Кременчуцький національний університет ім. М. В. Остроградського, Україна

Консолідована фінансова звітність: складання і подання згідно національних і міжнародних стандартів

Важливість консолідованої фінансової звітності полягає у об’єктивному процесі глобалізації господарських зв’язків, а також об’єднанні підприємств. Консолідовані групи підприємств мають вплив на економічну діяльність країни, тому суспільство потребує інформацію про фінансовий стан і фінансовий результат діяльності групи. Процедури консолідації звітності застосовують до групи підприємств, яка складається з материнського та дочірніх підприємств. Тому, вбачається узагальнити особливості процедур формування показників консолідованої фінансової звітності. Актуальність теми полягає у визначенні алгоритму складання і подання консолідованої фінансової звітності, а також у визначенні проблем при її складанні.

Консолідована звітность регулюється такими нормативними актами:

1) Міжнародний стандарт фінансової звітності 10 (далі – МСФЗ 10) «Консолідована фінансова звітність»;

2) Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 27 (далі – МСБО 27) «Консолідована та окрема фінансова звітність»;

3) Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 (далі – НПСБО 2) «Консолідована фінансова звітність»;

4) Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 (далі – НПСБО 1) «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

5) ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1-3].

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» консолідована фінансова звітність – це фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств. Згідно МСБО 27, консолідована фінансова звітність – це фінансова звітність групи, подана як фінансова звітність одного економічного суб'єкта господарювання [1, 2].

Консолідовану фінансову звітність подає материнське підприємство. Материнське підприємство - суб'єкт господарювання, має одне або кілька дочірніх підприємств. Відповідно до НПСБО 2 та МСФЗ 10 материнське підприємство не подає консолідовану фінансову звітність, якщо існують такі обставини: якщо воно є дочірнім підприємством іншого підприємства; власники неконтрольованої частки поінформовані про це і не заперечують; якщо воно не є емітентом цінних паперів; якщо його материнське підприємство складає консолідовану фінансову звітність, яка є загальнодоступною [1-2].

Консолідація фінансової звітності відбувається за такими стадіями: підготовка окремих фінансових звітів; внесення показників статей окремих фінансових звітів материнського підприємства до відповідного стовпчика таблиці; внесення показників статей окремих фінансових звітів дочірнього підприємства; розрахунок і внесення суми коригувань, здійснених у процесі консолідації; розрахунок і внесення сум частки меншості в чистому прибутку (збитку); розрахунок консолідованих сум відповідних фінансових звітів.

У МСБО 27 зазначено, що при складанні консолідованої фінансової звітності вказуються такі дані: відносини між материнським підприємством; причини, внаслідок яких володіння понад половиною голосів або потенційним правом голосу в об'єкті інвестування не є контролем; характер будь-яких суттєвих обмежень щодо здатності дочірнього підприємства передавати кошти материнському підприємству у формі дивідендів грошовими коштами [1].

Основною проблемою, яка виникає при складанні консолідованої фінансової звітності є складова частина – фінансові звіти структурних підрозділів – виражені у різних валютах. Курсові різниці виявлені при перерахунку фінансової звітності дочірніх підприємств, які є за межами України, у валюту України, визначаються згідно з П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів" і відображаються у консолідованому балансі у рядку 375 "Накопичена курсова різниця". Негативна курсова різниця наводиться у дужках і вираховується при визначенні підсумку розділу "Власний капітал" [3].

Для того, щоб підготувати консолідовану звітність корпорації, що складається з материнської компанії однієї країни та дочірніх компаній іншої, треба, щоб статті в обох бухгалтерських балансах були виражені в однаковій валюті (в валюті країни материнської компанії). З процесом перерахування пов’язані деякі проблеми, що виникають при нефіксованих курсах, тобто виникає питання, яку кількість валютного курсу необхідно використовувати при перерахуванні з однієї валюти в іншу, якщо в момент придбання курс відрізнявся від поточного. У світовій практиці не існує загальних принципів, у відповідності з якими для перерахування вартості активів застосовувався б чітко визначений вид валютного курсу. Тому для вирішення цієї проблеми необхідно вести консолідовану фінансову звітність у валюті, яка являється більш стійкою та фіксованою.

Отже, консолідована фінансова звітність є важливим інформаційним носієм для прийняття фінансових та управлінських рішень. Зважаючи на вищевказане бачимо, що у Національних стандартах визначення консолідованої фінансової звітності є більш конкретизоване, але за міжнародними стандартами визначення є нерозкритим. Також можна зауважити, що національні стандарти розглядають вужче коло питань, ніж міжнародні.

Література:

1. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 27 «Консолідована та окрема фінансова звітність» від 01 січня 2012 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_045.

2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Консолідована фінансова звітність» від 27 червня 2013 року № 628 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/z1223-13.

3. Єрмак О.М. Проблеми складання консолідованої фінансової звітності. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=22474.