Економічні науки/7.Облік і аудит

Сабурова А.Д.

Науковий керівник: д.е.н., професор кафедри обліку і аудиту Проскуріна Н.М.

Запорізький національний університет

МЕТОДИ СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВУ СУМНІВНИХ БОРГІВ

На сучасному етапі розвитку економічної теорії та практики важливим напрямом підвищення ефективності господарської діяльності підприємств та організацій країни є науково обґрунтована стратегія управління підприємством в умовах невизначеності оточуючого бізнес-середовища, одним з головних напрямків якої виступає управління дебіторською заборгованістю, як частиною оборотних та необоротних коштів підприємства. Одним із важливих етапів формування і достовірного визначення величини активів підприємства, справедливого відображення стану розрахунків з дебіторами є резерв сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів – це резерв, який створюється з метою покриття у майбутньому безнадійної дебіторської заборгованості. Він коригує дебіторську заборгованість до її чистої реалізаційної вартості [2, с. 383].

Pезерв сумнівних боргів не можна створити під будь-яку заборгованість. Дебіторська заборгованість, яка підлягає резервуванню, має водночас відповідати певним характеристикам:

1) Бути поточною, тобто виникати під час нормального операційного циклу або підлягати погашенню протягом 12 місяців з дати балансу;

2) Бути фінансовим активом – контрактом, який дає право отримати грошові кошти або фінансові активи від іншого підприємства;

3) Не бути придбаною підприємством і не призначатися для продажу. Наведені характеристики мають бути присутніми лише на дату балансу [1].

Базою для розрахунку і створення резерву сумнівних боргів є сумнівна дебіторська заборгованость, яка визначається двома методами: за методом застосування коефіцієнта сумнівності та за методом абсолютної суми сумнівної заборгованості (рис. 1).

Рис. 1 Методи визначення суми резерву сумнівних боргів [складено автором за джерелом [1].

При застосуванні методу абсолютної суми сумнівної заборгованості, резерв визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів, тобто підприємство аналізує поточну дебіторську заборгованість на предмет виявлення сум сумнівної заборгованості.

Метод створення величини резерву сумнівних боргів, виходячи з оцінки платоспроможності дебіторів доволі простий: на підставі доступної інформації про конкретного дебітора підприємство судить про якість дебіторської заборгованості такого дебітора.

Метод застосування коефіцієнта сумнівності передбачає розрахування величини резерву шляхом множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності [2, с. 383].

За методом питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції на умовах наступної оплати сума резерву визначається як добуток чистого доходу звітного періоду на коефіцієнт сумнівності, який визначається як співвідношення між сумою дебіторської заборгованості за продукцію, яка визнана безнадійною та чистим доходом від реалізації продукції на умовах наступної оплати попереднього періоду (рис. 2).

Рис. 2 Способи розрахунку коефіцієнта сумнівності [складено автором за джерелом [1].

Коли період погашення дебіторської заборгованості більше року, то краще використовувати спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності на основі класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення. В деяких моментах він схожий на попередній. Цей спосіб охоплює дещо більший період для розрахунку коефіцієнта (періодичність розраховується в роках). Відмінністю є те, що розрахована сума донараховується до суми існуючого резерву [3].

Визначення коефіцієнта сумнівності з використанням середньої дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду. Період використання даних обирається підприємством самостійно в межах року (за наявності інформації для більш точного розрахунку можна використовувати широкий проміжок часу, за відсутності – користуємося інформацією за декілька попередніх місяців). До цього нас спонукає додаток 1 до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

В П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» запропоновано виділення 3 груп за строками непогашення дебіторської заборгованості, проте це не є установленою нормою. Підприємство на свій розсуд може збільшити або зменшити кількість груп. Збільшення призведе до більшої точності і конкретизації результатів, але й збільшить кількість необхідних розрахунків. Зменшення періодів призведе до оберненого ефекту.

Оскільки метод використовує дані попередніх періодів, то отриманий розрахунковий результат може дещо не відповідати ситуації в майбутньому.

Тому необхідно буде постійно на протязі звітного періоду коригувати величину резерву. Спосіб не орієнтований на резервування дебіторської заборгованості певного виду. Застосовувати вказаний спосіб доцільно, коли період погашення дебіторської заборгованості коливається в межах року [3].

Отже, можна зробити висновок, що обираючи метод розрахунку резерву сумнівних боргів потрібно враховувати специфіку роботи підприємства, належність його до певної галузі виробництва. Вибір методу оцінки розміру формування резерву сумнівних боргів має важливий вплив на розмір прибутку підприємства.

Література:

1. Дебіторська заборгованість: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10, затв. Наказом Міністерства Фінансів України від 08.10.1999 р. № 237. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99.

2. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік.: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів [Ф. Ф. Бутинець та ін.]; під заг. ред. [і з передм.] Ф. Ф. Бутинця. – 8-ме вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП "Рута", 2009. – 912 с. С.383-386.

3. Бережна А. А. Резерв сумнівних боргів, його створення та використання. / А. А. Бережна, Г. Г. Осадча // Проблеми і перспективи розвитку фінансів, обліку і маркетингу в сучасному середовищі. – 2012. – К.: НУХТ. – С. 109-114.