Дьоміна
І.І., Зінченко А.Ю., Кравченко Ю.С
Національний університет
біоресурсів та природокористування
Підготовка
грунту, удобрення та сівба сої. Вплив мікроєлементів на неї
Попередники. Необхідно
врахувати, що на перших етапах росту у сої сильно розвивається коренева
система, а ріст рослин сповільнений. Це обумовлює її низьку конкурентоздатність
у боротьбі з бур'янами. Тому кращими попередниками для сої є малозабур'янені
поля після озимих і ярих зернових культур. Ці культури швидше за інші
звільняють поля, що дозволяє провести багаторазові обробітки у системі основної
підготовки ґрунту. Розміщують сою також після просапних - кукурудзи,
картоплі, буряка, овочевих культур. На попереднє місце повертають не раніше,
ніж через 3-4 роки.
Не варто висівати сою після соняшника, багаторічних
бобових трав і зернобобових культур. Соя, як бобова культура, є цінним
попередником для інших культур сівозміни. Залишаючи в ґрунті після збирання
добре розвинуту кореневу систему з бульбочковими бактеріями, вона сприяє нагромадженню
азоту (60-80 кг/га), поліпшенню структури й родючості ґрунту. Соя використовує
важкорозчинні поживні речовини з нижніх шарів ґрунту і включає їх у кругообіг
живлення. В середньому на 1 га вона залишає близько 60-80 кг азоту, 20-25 кг
фосфору і 30-40 кг калію.
Обробіток ґрунту. Після
зернових попередників поле лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см.
Своєчасне лущення ефективне у боротьбі з однорічними бур'янами, особливо
теплолюбними. Такі бур'яни як півняче просо, щириця, мишій та ін. погано
проростають при низькій температурі, тому не знищуються навесні під час
передпосівної підготовки ґрунту.
На забур'янених осотом площах перше лущення здійснюють
дисковими лущильниками на глибину 6-8 см, друге полицевими лущильниками на
глибину 12-14 см.
Проти пирію використовують подвійне дискування на
глибину 10-12 см важкими боронами БДТ-3; БДТ-7.
На дуже забур'янених площах найвищу ефективність у
боротьбі з бур'янами забезпечує внесення гербіцидів суцільної дії (раундап,
ураган та ін.) за 2-3 тижні до оранки.
Глибина зяблевої оранки під сою 28-30 см. Соя
негативно реагує на недостатню аерацію ґрунту. Оптимальна щільність ґрунту для
неї становить 1,0-1,2 г/см3. За щільності ґрунту вище 1,27 г/см3
відмічається пригнічення росту і розвитку рослин. Після просапних попередників
орють на 25-27 см без попереднього лущіння. Глибока оранка сприяє розвитку
кореневої системи і збільшує кількість бульбочкових бактерій. Кращий строк
зяблевої оранки - кінець серпня - початок вересня.
Від початку весняного обробітку ґрунту до сівби
проходить 30-40 днів, що дозволяє якісно підготувати ґрунт і провести боротьбу
з бур'янами за допомогою агротехнічних заходів.
Навесні, як тільки ґрунт перестає мазатися, закривають
вологу шляхом боронування важкими боронами. Після проростання бур'янів (фаза
білої ниточки) проводять культивацію з допомогою КПС-4 в агрегаті з боронами.
При потребі такий обробіток повторюють для знищення нової хвилі бур'янів.
Передпосівний обробіток ґрунту здійснюють на глибину сівби. Високу якість
підготовки ґрунту забезпечують комбіновані агрегати Комбінатор, Компактор,
Європак. Вони добре вирівнюють поле, що дуже важливо при збиранні врожаю. Боби
розміщуються невисоко над ґрунтом і при скошуванні застосовують низький зріз.
На погано вирівняному полі низько скосити неможливо і частина бобів може
залишатися на стеблах незібраними.
Для формування 1 ц зерна сої необхідно 6,5-7,5 кг азоту, 1,3-1,7 кг фосфору,
1,8-2,2 кг калію.
Надходження елементів живлення впродовж вегетації сої
відбувається нерівномірно. Від сходів до початку цвітіння рослини засвоюють
лише 18% азоту, 15% фосфору і 25% калію. Основна частина макроелементів
поступає в рослину в період від бутонізації до формування бобів і наливу зерна-
80% азоту, 80% фосфору, 50% калію.
На початкових фазах росту (від сходів до гілкування)
рослинам сої найбільш потрібний фосфор, який сприяє закладанню більшої
кількості генеративних органів. Фосфор сприяє розвитку
бульбочок, внаслідок чого покращується забезпечення азотом.
До початку цвітіння рослини сої засвоюють калію в
1,5 рази більше ніж азоту, і в 1,8 рази більше ніж фосфору. Проте найбільшу
кількість калію рослини використовують у фазі формування бобів і наливу зерна.
Для забезпечення потреб рослини в азоті перш
за все необхідно застосовувати бактеріальні добрива, ризоторфін. Обробляють
насіння в день сівби. На 1 ц насіння використовують також 0,6 л води. Висівають
оброблене насіння в той же день, так як при тривалому зберіганні життєздатність
бактерій різко зменшується. Приріст урожаю зерна сої від ризоторфіну становить
3-4 ц/га.
Під час сходів і впродовж тижня після сходів проросток
використовує поживні речовини з насіння. Внесення високих норм азоту до сівби
пригнічує розвиток бульбочок. Найбільше азоту соя засвоює від фази бутонізації
до цвітіння, коли інтенсивно наростає вегетативна маса. У цей період фіксація
атмосферного азоту максимальна. Значна частина азоту використовується при
наливі зерна. Під час наливу азот також поступає в зерно з інших органів
рослини.
Норми
мінеральних добрив встановлюють залежно від вмісту поживних речовин в ґрунті,
рівня запланованого врожаю тощо. Фосфорні і калійні добрива (P45-60К45-60)
вносять під зяблеву оранку. Азотні добрива, як правило, при дотриманні
вимог агротехніки і створенні оптимальних умов азотфіксації з повітря, не
застосовують. Стартову дозу азоту (N20-30) дають під культивацію
лише на бідних ґрунтах та після гірших неудобрених попередників, а повну норму
(N60-90) вносять у випадку неефективної роботи бульбочок.
Бор. Необхідний рослинам впродовж усієї вегетації. Він забезпечує транспортування
асимілянтів у рослині. За його нестачі особливо страждають молоді ростучі
органи. Відбувається захворювання і відмирання точок росту, оскільки бор
відповідає за диференціацію клітин і формування стінок клітини. Бор збільшує
кількість квіток і плодів. Без нього порушується процес достигання насіння. Цей
мікроелемент покращує надходження в рослини азоту. Внесення бору доцільне на
кислих (рН < 5,5) і лужних (рН > 7,5) ґрунтах. Нестача бору може бути
викликана вапнуванням ґрунтів. На бор бідні дерново-підзолисті сірі та бурі
лісові, заболочені ґрунти легкого гранулометричного складу. Його вносять при
вмісті рухомих форм менше 0,2-0,7 мг на 1 кг ґрунту.
Молібден. Сприяє росту коренів, прискорює розвиток і стимулює діяльність
бульбочкових бактерій, бере участь у фосфорному та азотному обміні, підсилює
синтез хлорофілу. Він локалізується в молодих ростучих органах рослини. В кінці
вегетації більша частина його зосереджується у достиглому насінні. Молібден
входить до складу ферменту нітрогеназа, який сприяє біологічній фіксації азоту
атмосфери. Специфічна роль молібдену в процесі азотфіксації обумовлює
покращення азотного живлення бобових культур, підвищує ефективність фосфорних
та калійних добрив. При цьому поряд з ростом урожайності підвищується вміст
білка. Соя належить до культур, що є досить чутливими до внесення молібденових
добрив. Приріст урожаю зерна сої від молібдену становить 2-3 ц/га.
Найбільш ефективне і економічно вигідне застосування
молібдену під час передпосівної обробки насіння. Для обробки 1ц насіння
використовують 25-50 г молібденово-кислого амонію (50% Мо). При позакореневому
підживленні в період бутонізації- початку цвітіння, норма внесення молібденово
кислого амонію становить 200 г/га.
Висока ефективність молібденових добрив, при достатньому
забезпеченні іншими елементами живлення, досягається при вмісті молібдену на
сірих ґрунтах - менше 0,15 мг, на чорноземах -менше 0,15-0,30 мг, на каштанових
ґрунтах - менше 0,20-0,55 мг на 1 кг. Особливо потребують внесення молібдену
кислі ґрунти.
Кобальт. Значна кількість кобальту міститься в бобових, де він зосереджений у
бульбочках, що пов'язано з особливою його роллю (поряд з молібденом) в процесах
азотфіксації. Він підвищує інтенсивність засвоєння азоту з повітря, сприяє
розмноженню бульбочкових бактерій, скороченню вегетаційного періоду, підвищує
врожайність зерна сої. У ґрунт кобальт можна вносити у кількості 200-400 г/га у
розрахунку на елемент. Для позакореневих підживлень і передпосівної обробки
насіння застосовують відповідно 0,01-0,05%-ні і 0,1-0,5%-ні розчини
сірчанокислого кобальту.
Кобальт вносять на сірих ґрунтах при вмісті його лише
1,0-1,1 мг, на чорноземах - менше 0,6-2,0 мг, на каштанових ґрунтах - менше
1,0-1,5 мг. Є рекомендації вносити кобальт і при вищому його вмісті у ґрунті -
2,0-2,5 мг на 1 кг.
Підготовка насіння, сорти. Сіють сою доброякісним насінням, відсортованим і вирівняним. Насіння
має бути крупним, однакового розміру, що важливо для рівномірного його
розподілу в рядку,швидкого і дружного проростання, одержання вирівняного
стеблостою. Схожість насіння має бути не менше 90%, чистота - не менше 98%. При
потребі для знезараження від збудників хвороб насіння протруюють. Протруювання
насіння проводять в день сівби, поєднуючи його з бактеріальним добривом і
мікроелементами (бор, молібден, кобальт).
В умовах України краще вирощувати скоростиглі сорти з
потенціалом урожайності до 30 ц/г.
Способи сівби. Соя має
властивість формувати високий урожай при різних способах сівби, завдяки
широкому діапазону зміни величини елементів структури врожаю. Сою на зерно і
корм сіють переважно широкорядним способом. Ранньостиглі сорти потребують
меншої площі живлення, тому їх висівають з міжряддями 45 см, середньоранні і
середньостиглі - 60 см, високорослі середньопізні й пізньостиглі - 70 см.
Посіви із звуженими міжряддями та суцільні рядкові
забезпечують урожайність 28-30 ц/га, що на 2-3 ц/га більше ніж на широкорядних
посівах. При зменшенні ширини міжрядь до 15 см висота прикріплення нижнього
бобу вища, ніж при інших способах сівби. Останніми роками в США посіви зі
звуженими міжряддями займають близько третини посівів.
Глибина сівби. У зв'язку з тим,
що під час проростання соя виносить сім'ядолі на поверхню ґрунту, вона досить
чутлива до глибини загортання насіння. Оптимальна глибина загортання насіння
4-5 см. На важких запливаючих ґрунтах, в умовах достатнього зволоження сіють на
глибину 3-4 см. За умов недостатнього зволоження глибше - 5-6 см.
Сіють спеціальними соєвими сівалками СПС-12, Оптіма,
Амазоне або кукурудзяними СПЧ-6М, овочевими СКОН-4,2, бурячними ССТ-12А. За
рядкового способу сівби використовують сівалки СЗ-3,6, СЗТ-3,6
Норма висіву. Оптимальна густота
стояння рослин перед збиранням при достатньому зволоженні у зоні Лісостепу є
450-550тис./га, недостатньому зволоженні -400—450 тис./га, на Поліссі -400-450
тис./га, в Степу - 300-450 тис./га. Щоб одержати таку кількість рослин
необхідно при міжряддях 45 см висіяти для ранньостиглих сортів 600-750 тис./га
схожих насінин, середньоранніх та середньостиглих 550-650 тис./га, середньопізніх
і пізньостиглих - 350-500 тис./га. За суцільного способу сівби з
шириноюміжрядь 7,5—15 см норму висіву збільшують на 10-20%.
На посівах з оптимальною густотою боби прикріплюються
на стеблі на висоті 15-17 см і вище, на зріджених - на 3-5 см, що призводить до
значних втрат під час збирання. За деякими даними густі посіви достигають
швидше.
Необхідно врахувати, що польова схожість на 20-30%
може бути нижчою від лабораторної.
Вагову норму встановлюють залежно від маси 1000
насінин, посівних якостей насіння, кількості рослин. Вона коливається в межах
80-130 кг/га.
Строки сівби. Мінімальна
температура проростання насіння сої становить 6-7°С,оптимальна 12—14°С. Сіяти
сою починають, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається до 10-14°С. У
господарствах північного Лісостепу оптимальний строк сівби сої на зерно - перша
декада травня, допустимий до 20 травня. При пізнішій сівбі тут можуть не
достигнути навіть ранньостиглі сорти. У південно-західному Лісостепу краще
сіяти сою в останній декаді квітня і на початку травня. У західних областях і
на Поліссі кращий строк сівби - перша половина травня. У південному Степу сою
можна сіяти 15-20 квітня.
У роки з ранньою весною сіють раніше, як тільки ґрунт
прогріється до оптимальної температури. Пізні, середньопізні і середньостиглі
сорти необхідно висівати в першу чергу, а середньоранні і ранньостиглі - в
кінці оптимальних строків. Вважається, що оптимальний строк сівби сої припадає
на період цвітіння яблуні.
При дуже ранній сівбі в холодний ґрунт сходи
затримуються, знижується польова схожість, насіння пошкоджується шкідниками і
хворобами (фузаріоз), урожай зерна зменшується.
Запізнення з строками сівби призводить до зниження
врожаю, зерно має підвищену вологість, що вимагає додаткових затрат на його
сушіння.