Найдьон Я.П.

студентка юридичного факультету

Науковий керівник: Бровченко Н.В., к.ю.н., ст. викладач

Запорізький національний університет

м.Запоріжжя, Україна

Правовий статус муніципального службовця в Україні

Актуальність теми. В даний час в нормативних актах закріплені такі поняття: «державна служба», «державний службовець», «державна посада» і поняття «служба в органах місцевого самоврядування», « посадова особа місцевого самоврядування», « посада в органах місцевого самоврядування». Всі вони, по суті, означають діяльність осіб, зайнятих здійсненням функцій по забезпеченню виконання повноважень державних органів - державні службовці та органів місцевого самоврядування – посадові особи місцевого самоврядування. І державна, і муніципальна служба відносяться до публічної служби, проте при розгляді правового статусу муніципального службовця виникає питання, що на сучасному етапі не досить вирішене в юридичній літературі – чи є муніципальний службовець державним службовцем - тобто, є муніципальна служба державною?

Законодавче закріплення правових засад служби в органах місцевого самоврядування знаходить своє відображення в Законі України « Про місцеве самоврядування в Україні » від 21.05.1997 та в Законі України « Про службу в органах місцевого самоврядування » від 07.06.2001.

В науці досліджуються питання статусу муніципального службовця та поняття муніципальної служби взагалі, зокрема цьому питанню присвячені роботи вітчизняних вчених Д. М. Бахраха, В.М. Кампа, М.І.Корнієнка, В.С. Куйбіди, В.Ф.Погорілка, А. А. Немчинова, А. М. Володіна тощо.

Відповідно до ст. 2 Закону України « Про службу в органах місцевого самоврядування », посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету [1, ст.2].

Вчені, зокрема, виділяють такі основні ознаки служби в органах місцевого самоврядування: 1) це особливий вид публічної служби, тобто служби в органах місцевої влади; 2) це професійна діяльність в органах місцевого самоврядування, за здійснення якої муніципальні посадові особи одержують заробітну плату з місцевого бюджету; муніципальні службовці - це особи, які несуть службу на посадах в органах місцевого самоврядування; 3) це діяльність з виконання повноважень органів місцевого самоврядування, тобто діяльність, що перебуває в підпорядкуванні муніципального утворення; 4) це діяльність, яка організується на постійній основі, тобто посадові особи здійснюють повноваження органу місцевого самоврядування як основну роботу протягом невизначеного часу (постійно); посадові особи, що обираються, навпаки, діють протягом певного проміжку часу (тимчасово). На думку В.Ф. Погорілка, "постійна основа" діяльності муніципальних посадових осіб повинна забезпечувати професіоналізм служби, її стабільність, і в певному розумінні її можна порівняти з принципом незмінності чиновників в європейських державах [2, с. 257].

Сутність і зміст правового статусу посадових осіб місцевого самоврядування найбільш повно відображено в принципах служби в органах місцевого самоврядування. Отже, служба в органах місцевого самоврядування базується на таких основних принципах: служіння народові України; поєднання місцевих і державних інтересів; демократизму й законності; гуманізму й соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав і свобод людини та громадянина; рівного доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за належне виконання посадових обов'язків; дотримання прав і законних інтересів місцевого самоврядування; правової й соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування [2, с. 261].

Право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території [1, ст.5].

На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою та регіональними мовами в обсягах, достатніх для виконання службових обов'язків. Але існують і певні обмеження: на таку службу не можуть бути прийняті особи, визнані судом недієздатними; мають судимість, якщо вона не погашена і не знята у встановленому порядку; за законом позбавлені права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування; підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками[3 с 213].

Усі посади у структурі органів місцевого самоврядування поділяються на такі:

а) виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

б) виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

в) посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної в місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України[3,с 210].

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, передбачені Конституцією й законами України, у своїй діяльності вони керуються Конституцією України та законами України, актами Президента України й Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" [4, с. 68].

Отже, окресливши основні аспекти правового статусу муніципального службовця, зробимо висновок про те, що традиційні елементи статусу державного службовця є характерними і для муніципального. Їх статуси відповідають правовим положенням посадової особи. З точки зору адміністративного і конституційного права, муніципальні службовці є державними службовцями, оскільки служать державі, керуючись єдиними державними законами. Взаємозв'язок державної і муніципальної служби виявляється в: 1) єдності основних кваліфікаційних вимог до посад державної служби та посад муніципальної служби; 2) єдності обмежень і зобов'язань при проходженні державної служби та муніципальної служби; 3) єдності вимог до професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і муніципальних службовців тощо.

Література:

1. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.2001// Відомості Верховної Ради України – 2001. – № 33. - ст.175

2. Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.0. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. — К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.

3. Камінська Н.В. Місцеве самоврядування: теоретико – історичний і порівняльно – правовий аналіз: Навч. посіб.– К., 2010.– 232 с.

4. Мельник А.Ф. Муніципальне право України : підручник / за ред А.Ф. Мельника. - К. : Атіка, 2007. - 372 с.