Кістенюк Т.С., Кістенюк Н.С.

Національний університет харчових технологій

Захворювання, що викликані грибами роду Candida

Великого розвитку набули інфекційні захворювання у людини, що викликаються грибами, які мають загальну назву “мікози”. Найчастіше збудниками мікозів, які викликаються грибами, є представники роду Candida. Раніше вважалося, що масова розповсюдженість грибкових інфекцій очікує людство в майбутньому, але стрімкі досягнення медицини в використанні антибіотиків створили передумови вважати мікози хворобами сучасності. В Україні, де відсутні епідемічні спалахи особливо небезпечних грибкових інфекцій, захворювання викликані грибами роду Candida займають провідне місце в структурі мікотичної патології [1].

За даними Науково-дослідницького інституту (НДІ) медичної мікології Санкт-Петербурзької Медичної академії після дипломної освіти (СПбМАПО) ім.П.Н.Кашкіна, в медичних закладах Росії кількість випадків мікозів та кандидемій приблизно відповідає даним, оприлюдненим в Сполучених Штатах Америки (США) і в країнах Латинської Америки [2].

Це в значній мірі обумовлено тим, що в світі діють ідентичні фактори ризику, які виступають причиною виникнення кандидозів. Упродовж останніх років частота захворінь зросла у 5 разів [1]. Це свідчить, що потреба в виробництві даного антибіотика дуже велика.

Вони здатні викликати доволі широкий діапазон інфекцій: від захворювань шкіри і слизових оболонок до інших процесів, які спроможні вражати практично кожен орган. Упродовж останнього десятиріччя спостерігається чітка тенденція до збільшення числа кандидозних інфекцій. В клініках хірургічного профілю дріжджеподібні гриби входять до числа десяти найбільш виявляємих патогенів, а в відділеннях інтенсивної терапії вони займають п’яте місце, що становить 17,1% від загального числа збудників патологічних процесів. В онкогематології частота інвазивних мікозів досягає 50% [1]. Приблизно 7 % хворих на лихоманку в гінекологічних стаціонарах бувають обумовлені грибами [3].

Доведена роль кандидозної інфекції і в патології вагітності (викидні, передчасні пологи, загибель плоду та ін.), зокрема є проблеми внутрішньоутробного зараження після курсу прийняття антибіотиків вагітним у зв’язку з супутніми хворобами. Виявлено, що жінки під час вагітності частіше страждають від даного захворювання більше ніж інші відповідно 24 - 37 %, та 17 - 19 % [3].

Упродовж останніх 20–30 років реєструється істотне збільшення частоти інфекційних захворюванань від інфекцій, спричинених грибами. Так, за результатами Національного центру статистики охорони здоров'я США спостерігається зростання числа ураження шкіри зросла з 1557 випадків у 1980 році до 6534 випадків у 1997 році [2].

Також продемонстровано зростання кількості виділення грибкових патогенів з 5231 до 16042 в етіологічній структурі сепсису за період з 1979 по 2002 р., що склало збільшення до 207 % [4]. Гриби роду Candida займають четверте місце в етіологічній структурі внутрішньолікарняних інфекцій кровотоку, частота виявлення яких складає 7,6 %, а летальність при цій патології сягає 40 % [2].

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) у 1995 році мікозами різної локалізації страждало близько 20 % населення нашої планети, а на початок ХХI сторіччя цей показник виріс вдвічі. Це дає привід вважати розповсюдженість грибкових інфекцій як масове [2].

Насамперед вражає організм людини, який ослаблений впливом різних факторів: хвороби, радіаційне випромінювання, широке використання хімічних засобів у побуті та на виробництві, застосуванням різних медикаментозних засобів, особливо антибіотиків і імунодепресантів. Зростання числа методів лікування та обстеження привели до висновків, що в кров'яному руслі за минулі два десятиліття гриби роду Candida стали одними з основних мікроорганізмів, що викликають внутрішньо-лікарняні інфекції [1]. Фактично Candida знаходяться на четвертому місці по частоті серед мікроорганізмів, що виділяються з крові та на першому по частоті викликаних смертельних септичних станів у США [4].

У відділеннях інтенсивної терапії частота виділення C. albicans становить 48 – 63 %, а серед амбулаторних хворих − близько 46 % [2]. Серед представників роду Сandida на частку С. аlbicans припадає до 50 – 80% випадків виділення з травного тракту і до 70 % − із полові органи. С.albicans − найпоширеніший і вивчений вид, що викликає близько 90 % випадків поверхневого і 50 – 70% глибокого кандидозу [4]. Вважається, що С. аlbicans по патогенності перевершує інші види Сandida, але разом з тим С. аlbicans має найкращу чутливістю до протигрибкових препаратів, зберігаючи, однак, при цьому здатність розвивати стійкість до них при тривалому лікуванні [1].

До факторів патогенності цього виду (С. аlbicans) відносять: високу мінливість і пристосовність, рецептори адгезії, літичні ферменти, стійкості до протигрибкових засобів (прискорення їх виведення, зміну або ампліфікація внутрышньої мішені). Генетичні та регуляторні механізми зумовлюють високу мінливість C. albicans, що допомагає виживати даному збуднику в умовах, що змінюються [4].

Отже, в даній статті описано фактори, що спричиняють надлишковий ріст C. albicans, захворювання які вони при цьому викликають та шляхи розповсюдження даного мікроорганізму.

Список використаної літератури

1. Палій І.Г., Зайка С.В. Кадидоз органів травлення та ставлення до проблеми лікарів первинної ланки // Мед. газета «Здоров’я України» - 2008. - № 19/1 - С. 38 - 39.

2. Усенко Л.В., Мосенцев Н.Ф.Кандидозная инфекция в отделениях интенсивной терапии: єтиопатогенез, класификация, діагностика. // Проблеми мед. микологии. - 2004. - Т.4 - С. 4 - 7

3. Бенюк В. А. Современные аспекты диагностики и лечения бактериального вагиноза // Мед. аспекты здоровья женщины. – 2008. – № 4. – С. 52 − 56.

4. Martin, G. The epidemiology of sepsis in the UnitedStates from 1979 through 2000. // Eng. J. Med. 2003, № 348. - С. 1546–1554.