Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Д.пед.н. Нестеренко В.В.

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського», Україна

Компоненти та показники підготовленості студентів заочної форми навчання до самостійної навчальної діяльності

Характеризуючи психологічні механізми здатності людини до навчання, С. У. Гончаренко зазначає, що на відміну від педагогічного поняття «навчання», термін «навчення» застосовується переважно в психології поведінки і охоплює широке коло процесів формування індивідуального досвіду [3, с. 224]. Навчення має багаторівневий характер: рефлекторний, який включає сенсорне, моторне й сенсорно-моторне навчення; когнітивний – навчення фактичних знань, практичних операцій і дій; інтелектуальний – навчення теоретичних знань і систем ідеальних операцій і дій.

За С. М. Вишняковою, термін «навченість», на відміну від навчання, використовується для позначення певного рівня психологічної підготовленості до певного виду професійної діяльності, володіння розумінням суті справи, знаннями, вміннями і навичками, необхідними для успішного виконання завдань певного змісту і рівня складності [2, с. 205].

Навченість – це завжди результат навчання (організованого чи стихійного), що включає наявний в учня до сьогодні запас знань і сформовані відповідні способи і прийоми їх набуття (уміння вчитися)http://www.edu.ru/index.php?page_id=50&op=word&wid=273.

А. К. Маркова у цьому контексті розрізняє феномени «навченість» і «научіння», які характеризують основні «пласти» перспектив актуального розвитку особистості і зону її найближчого розвитку [5http://www.edu.ru/index.php?page_id=50&op=word&wid=273]. На думку автора, в навченості виділяється наявний рівень того, що вже певним чином склалось у досвіді індивіда і є результатом його попереднього навчання (систематичного і стихійного, впливів із боку вчителів, батьків, однолітків, мас-медіа тощо). Це те, що є психологічною базою для подальшої роботи. Кожна людина, учень, студент к моменту, коли розпочинається навчання, володіє не тільки певним запасом знань, але й умінням вчитися. Іншими словами навченість - це наявна когнітивна і операційна база, якою вже володіє особистість на момент включення в процес навчання. Вочевидь, що у студентів, які вступають на заочну форму підготовки до професійної діяльності, ця база є дуже різноманітною: за обсягом життєвого досвіду, змістом знань і станом умінь навчатись.

Навченість – це, з одного боку, результат минулого досвіду, з іншого – це психологічний індивідуальний чинник, що зумовлює продуктивність дій студентів на майбутньому новому етапі навчання. За своєю структурою, навченість включає:

- наявний у суб’єкта до сьогодні запас знань;

- усталені, сформовані навчальні дії, вміння та навички, фрагменти вміння вчитися.

Стосовно студентів заочної форми навчання цю структуру можна конкретизувати. Так, навченість як психологічна характеристика підготовленості суб’єкта до самостійної навчальної діяльності включає:

- базові знання студента про довкілля, себе, інших людей, мету професійної підготовки та ін.;

- операційні вміння, навички, необхідні для організації і здійснення у навчанні пізнавальної діяльності.

Таким чином, у сфері навченості в кожного студента, в силу його індивідуальних особливостей виявляється різний ступінь сприйнятливості, чутливості до засвоєння знань, здатності до самостійного пошуку, усвідомлення і структурування навчальної інформації.

У контексті дослідження навченість – це те, що виявляє результативність попереднього етапу розвитку студентів заочної форми навчання як суб’єктів навчальної діяльності, їх когнітивна і операційна база мислення, на яку можна спиратись і яку можна реально використовувати в організації їхньої підготовки до професійної діяльності у виші. У нашому розумінні, це загальна характеристика підготовленості до самостійного навчання, що є результатом попереднього досвіду студентів і характеризує актуальний стан їх здібності до самостійної навчальної діяльності.

Натомість є інший бік цього феномену, який характеризує індивідуальну чутливість і здатність кожного окремого студента до використання і подальшого розвитку власних здібностей.

У психології, научіння в широкому розумінні – це внутрішня, психологічна здатність до засвоєння знань і способів дій, індивідуальна підготовленість суб'єкта навчальної діяльності до переходу на нові рівні навчання. Вона характеризує наявність у того, кого навчають, загальних здібностей до навчання, його вміння самостійно опрацьовувати інформацію і систематизувати її відповідно до усвідомлюваної діяльності. Научіння виступає як індивідуальна можливість, потенціал психічного розвитку студента як суб’єкта навчальної діяльності в досягненні наступних, більш високих рівнів навченості і засвоєння більш складних систем знань, способів діяльності. Саме через научіння виявляються індивідуальні показники, що впливають на швидкість і якість засвоєння людиною знань, умінь і навичок у процесі навчання [4, с. 211].

Научіння (англ. docіlіty, educatіonal abіlіty, learnіng abіlіty) – це емпірична характеристика індивідуальних можливостей тих, кого навчають, до засвоєння навчальної інформації, до виконання навчальної діяльності, запам'ятовування навчального матеріалу, розв'язання пізнавальних задач, виконання різних типів навчального контролю і самоконтролю [1].

Як емпірична характеристика індивідуальних здібностей людини до навчання, научіння містить багато показників і параметрів, що впливають на успішність її дій як суб'єкта навчальної діяльності. У першу чергу, вчені до них відносять пізнавальні здібності (особливості сенсорних і перцептивних процесів, пам'яті, уваги, мислення і мовлення), особливості мотивації, характеру, емоційні прояви; ставлення до засвоюваного навчального матеріалу, до навчальної групи і викладача. Важливою характеристикою навченості є якості, що визначають спілкування, і відповідні прояви особистості (товариськість, замкнутість).

Визначають такі ознаки научіння: швидкість формування нових понять, узагальнень; гнучкість розумових операцій; здатність вирішувати завдання різними способами; пам'ять на загальні поняття; узагальнені знання; інтелектуальна активність та ін.http://www.bronnikov.kiev.ua/book_3_30.php У цілому, научіння впливає на: активність орієнтування в нових умовах пізнавальної ситуації; перенесення відомих способів вирішення пізнавальних завдань в нові ситуації; швидкість утворення нових понять і способів пізнавальної діяльності; темп, економічність (кількість матеріалу, на якому вирішується завдання, число кроків), працездатність, витривалість; сприйнятливість до допомоги іншої людини.

Узагальнюючи вище викладене, вважаємо, що підготовленість студентів-заочників до самостійного навчання професійно-педагогічної діяльності зумовлюється, з одного боку, станом їх навченості, що виявляє їх наявну когнітивну і операційну базу навчання. З іншого – научінням як рівнем розвитку здібностей до навчання, того, що визначає індивідуальний ступінь прояву ними активності як суб’єктів навчальної діяльності. Компонентами та показниками підготовленості студентів заочної форми навчання до самостійної навчальної діяльності виступають: загальні розумові здібності (узагальнення та аналіз матеріалу, інертність мислення і переключення, емоційні компоненти мислення і відволікання, швидкість і точність сприйняття); уміння опрацьовувати інформацію (закономірності числового ряду, визначення суттєвих ознак, складні аналогії, виключення понять); відкритість до змін (ригідність/мобільність).

Література:

1. Большой психологический словарь : [Электронный ресурс] /Б. Г. Мещеряков, В. П. Зинченко. – Режим доступа : 

http://psychological.slovaronline.com

2. Вишнякова С. М. Профессиональное образование: ключевые понятия, термины, актуальная лексика : [словарь] / С. М. Вишнякова. – М. : НМЦ СПО, 1999. – 538 с.

3. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник [Електронний ресурс] / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 375 с. : Режим доступа : 

http://edu-lib.net/matematika-2/dlya-studentov/goncharenko-s-u-ukrayinskiy-pedagogich

4. Коджаспирова Г. М. Педагогический словарь / Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. – М. : Академия, 2001. – 176 с.

5. Маркова А. К. Психологические критерии и ступени профессионализма учителя / А. К. Маркова // Педагогика. – 1995. – № 6. – С. 55–63.