Доцент кафедри
природничих і гуманітарних
дисциплін
Харківського національного автомобільно-дорожнього університета
м. Харків, Україна
АКСІОЛОГІЧНИЙ
ПІДХІД ПРИ НАВЧАННІ ХІМІЇ
Актуальність аксіологічного підходу в навчанні
обумовлена проблемами, які характерні не лише для хімічної освіти, а й для
сучасного суспільства в цілому. В теперішній час учні існують в епоху
інформаційних технологій, розвиненої індустрії розважальних програм телебачення.
Вони усвідомлюють, що частина придбаних досить важкою ціною знань навряд чи
стане в нагоді їм в майбутньому. Цей розрив між теоретизуванням, складністю і
обсягом знань з хімії та усвідомленням їх цінності учнями є однією з найважливіших
проблем сучасної хімічної освіти.
Сутність аксіологічного підходу полягає в забезпеченні
зв'язку між системою знань, умінь і навичок і цінностями, які спрямовані не
тільки на задоволення потреб окремих людей, а й на вирішення завдань гуманізації
суспільства. Завдання аксіологічного підходу в навчанні хімії – це посилення
мотивації; сприяння самовираженню особистості; забезпечення зв'язку всіх
елементів отриманих знань між собою; придбання в процесі навчання знань, що
формують єдину наукову картину світу.
Одна з найважливіших складових аксіологічного підходу –
людина та її здоров'я. На заняттях з хімії при розгляді класів речовин з точки
зору теорії електролітичної дисоціації проводиться серія уроків «Класи
неорганічних речовин». Бездумне заучування формул, навіть при супроводі
ефектним експериментом, не дає таких результатів, як вивчення матеріалу з
опорою на систему особистісних цінностей учнів.
Наприклад, на звичайному занятті демонструються і
заучуються рівняння, які характеризують хімічні властивості кислот. А на занятті
аксіологічної спрямованості учні вивчають ті ж реакції, але з точки зору: як
очистити чайник від накипу? Як працює наш шлунок? Як правильно чистити зуби? Як
боротися з іржею?
Таке заняття за дидактичною метою є вивченням та
закріпленням нового матеріалу з використанням аксіологічного підходу; за прийомами
активізації пізнавальної діяльності та комунікативним вмінням – змаганням в
малих групах; за когнітивними вміннями – лабораторно-практичним заняттям.
Урок займає місце в системі
уроків повторення і розширення знань. Це означає, що вивчення матеріалу учнями
відбувається в два етапи: раніше учні знайомилися зі складом, номенклатурою,
класифікацією і фізичними властивостями всіх класів сполук, а на другому етапі –
з найважливішими хімічними властивостями класів сполук, опираючись на теорію
електролітичної дисоціації.
Тому важливим методичним аспектом
у викладанні цієї частини курсу є необхідність врахування різного ступеня
засвоєння матеріалу учнями. Відповідно до цього, важлива проблема збереження
загального фону націленості на досягнення успіху в навчанні, організація
загального позитивного діалогу, посилення змістовної диференціації навчального
матеріалу.
Таким чином, головна мета заняття
– виробити уявлення про наявність загальних хімічних властивостей кислот на
прикладі речовин і явищ навколишньої дійсності, оцінка значимості знань у
системі поглядів на світ і власне місце в ньому. Аксіологічний підхід дозволяє
реалізувати практично всі принципи дидактики.
Мабуть, найбільш цікаві і різноманітні завдання
відносяться до розділу «Хімія і їжа». Матеріал на цю тему цікавий кожному, тому
його використання є доцільним при гуманізації курсу хімії.
Наприклад, якщо ви додаєте в кухоль чаю (200 мл) скибочку
лимона, то це відповідає приблизно 0,04 г лимонної кислоти. Чай при цьому
помітно світлішає. Визначте рН вашого чаю, якщо константа дисоціації лимонної
кислоти НООССН2-НОССООН-СН2СООН по першій ступені
становить 8.4 ∙ 10-4.
У задачі пропонується подивитися очима хіміка на відомий
факт: кожен раз, коли ми п'ємо чай з лимоном, то не замислюємося, чому при додаванні
лимона чай світлішає. З'ясовується, що чай є природним індикатором зміни рН
середовища. У цьому випадку такий специфічний хімічний термін, як «водневий
показник», виявляється пов'язаним з повсякденною дійсністю. Отже, перший крок
до формування аксіологічної свідомості – поява в учнів особистих цінностей в
освітньому просторі досліджуваного предмета.
Надалі особисті цінності поступово втягують у себе все
більш широке коло соціальних і загальнолюдських цінностей. Для учня все більш
зрозумілим стає природа зв'язків: людина - техніка, людина - суспільство,
людина - природа і т.д. Отримані при цьому знання, при наявності або навіть
формуванні хіміко- аксіологічного свідомості, сприймаються дещо в іншому
аспекті.
При подальшому розвитку інтегративно-аксіологічного
підходу і його трансформування в системно-аксіологічний, формування хіміко-
аксіологічної свідомості залишається основою і того й іншого. При цьому мотиваційна
функція задачі реалізується тим, що здобуваються знання, що роблять буденний
факт особистісно значущим.
Застосування пропонованих завдань помітним чином впливає
на ціннісну орієнтацію учнів і допомагає становленню та соціалізації їх
особистості в процесі активної навчальної діяльності. Тому одна з глобальних
завдань освіти – сприяти набуттю особистісного аксіологічного сенсу отримуваних
знань.
Принципові завдання гуманістичної педагогіки – зробити
навчання не тільки цінним, але й особистісно значущим для учнів. Застосування
аксіологічного підходу в навчанні хімії є перспективним напрямком. Цей метод
помітним чином впливає на ціннісну орієнтацію учнів і допомагає становленню та
соціалізації їх особистості в процесі активної навчальної діяльності.
Література
1. Габриелян О.С. Химия в тестах,
задачах, упражнениях. 8-9 классы: пособие для общеобразовательных учреждений. –
М., Дрофа, 2005. – 350с
2. Аликберова Л.Ю. Занимательная химия
– М., АСТ-ПРЕСС, 1999. – 560с.
3. Зайцев О.С. Методика обучения химии.
Теоретический и прикладной аспекты. Учебник для ВУЗов М.: Гуманит изд. Центр
ВЛАДОС, 1999. – 430с.
4. Кукушкин Ю.Н. Химия вокруг нас. -
М.: Высшая школа, 1992. – 256с.
5. Пичугина Г.В. Химия и повседневная
жизнь человека. – М.: Дрофа 2004. – 252с.