Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

К.п.н. Корницька Ю.А.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

Принципи гуманізації виховного середовища в процесі виховання соціальних цінностей у студентів технічних внз

Демократичні перетворення в українському суспільстві пов’язані насамперед з формуванням принципово нових соціальних відносин та зміною пріоритетів. За цих умов актуалізується необхідність виховання людини вільної, творчої, здатної безперервно самовизначатися не тільки і не стільки за цілями діяльності, скільки за загальнолюдськими цінностями. Вагома роль у сприянні становленню такої особистості належить вищій освіті. Сучасна вища школа має формувати у студентів системні уявлення про сучасний світ, його цінності, забезпечувати успішну самореалізацію особистості у період навчання й після його завершення, визначення ціннісних орієнтирів та здатності керуватися ними у власній життєдіяльності та взаємодії з іншими людьми. Йдеться про виховання у майбутніх фахівців соціальних цінностей – керівних принципів, які детермінують головне і відносно постійне ставлення до світу, інших людей, самих себе, допомагають оцінювати суспільні події та явища, визначатися з моделями соціальної взаємодії і соціальної поведінки [2, c. 14]. Ефективно вирішити завдання з виховання у студентів соціальних цінностей за допомогою проголошення чи нав’язування певних позицій не можливо. Досягти належного результату можна лише завдяки гуманізації середовища, тобто покладання в основу його життєдіяльності соціально сприятливих міжособистісних відносин [1, c. 3]. Такі відносини дають студентам змогу «набути досвіду аналізу і вирішення соціальних, моральних дилем», що, своєю чергою, сприяє «реструктуруванню колишніх образів, уявлень, формулюванню нових висновків і виробленню нових ідей, згідно з якими студенти приймають рішення щодо ... подальшої поведінки» [3, с.11]. Гуманізації виховного середовища сприяє запровадження низки принципів як загальних вимог до його функціонування. Принципи детермінують спрямованість виховної діяльності, зумовлюють перетворення закладеного в ній змісту на індивідуальні надбання студентів. До таких принципів відносимо:

1. Принцип системності - є ключовим, оскільки дає змогу забезпечити цілісність виховної роботи, виділити системоутворюючі фактори, встановити зв’язки між ними, визначити стійкі та змінні елементи виховної системи. Запровадження цього принципу дає змогу поєднати у виховному процесі розрізнені виховні впливи, узгодити їх і спрямувати на досягнення визначеної мети, поставлених завдань [2, c. 103].

2. Принцип демократизації виховання - орієнтує на усунення авторитарності у відносинах викладачів і студентів; забезпечує підтримку становлення кожного студента як вищої соціальної цінності, виховання у нього усвідомленого взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та відповідальністю за власні дії, розвиток індивідуальності та суб’єктності. Цей принцип передбачає затвердження рівних можливостей для студентів у навчально-виховному процесі, встановлення атмосфери взаєморозуміння, довіри і взаємодії, створення умов для активної діяльності студентських організацій [2, c. 104].

3. Запровадження принципу тісного зв’язку виховання із соціальною дійсністю передбачає вироблення програми дій, яка забезпечуватиме формування у студентської молоді навичок пошуку сфери застосування своїх знань про найістотніші суспільні процеси, організацію власної життєдіяльності. Значущість цього принципу визначається повсякденною необхідністю орієнтації у потоці інформації, осягнення сутності подій і явищ, що мають місце в сучасному суспільстві і безпосередньо впливають на буття індивіда.

4. Принцип культуровідповідності - орієнтує на розгляд виховання крізь призму культури, розуміння його як процесу, що відбувається в певному культурному середовищі, що репрезентує відповідні духовні, моральні, соціальні цінності. На рівні кураторів академічних груп цей принцип передбачає утвердження ставлення до студентів як до суб’єктів життєдіяльності, здатних до культурного саморозвитку; на рівні студентів реалізація цього принципу передбачає ставлення до куратора як до посередника між ними і культурою, усвідомлення важливості дотримання спадкоємності поколінь, основних соціокультурних цінностей у власній життєдіяльності та відносинах з іншими людьми.

5. Принцип поєднання цілеспрямованої виховної діяльності з ініціативою та самостійністю студентів - передбачає подолання бар’єру між викладачем і студентами через виваженість його рішень, підходів до розв’язання наявних у студентському середовищі проблем, стимуляцію взаємодії студентів, належне сприйняття і прийняття проявів ініціативи з боку студентів. Цей принцип базується на виявленні побажань, пропозицій студентів і всебічному їх урахуванні при розробці та проведенні виховних заходів; орієнтує на вибудову такого стилю відносин зі студентами, який би пробуджував їх внутрішні сили, розвивав самостійність і прагнення до прояву себе в різних видах діяльності [2, c. 106].

Література:

1. Балл Г. О. Внутрішня свобода особи і особистісна надійність у контексті гуманізації освіти / Балл Г. О. // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. - № 9. – С. 1–7.

2. Корницька Ю.А. Виховання соцыальних цынностей у студентыв технычних внз дис. ... кандидата пед. наук : 13.00.07 /Корницька Ю. А. – К., 2011. – 218 с.

3. Равчина Т. Громадянські й особистісні цінності студентів: педагогічний аспект розв’язання конфлікту / Равчина Т. // Вісник Львівського ун-ту. Серія педагогічна. – 2006. – Вип.21. – Ч.2. – С. 3–15.