Педагогічні науки/3. Методичні основи виховного процесу

Нечипоренко Д.Л., д.п.н. Артюшенко А.О.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Педагогічні умови формування мотиву досягнення в підлітків засобами фізичної культури

Особливості соціально-економічного життя, складність вирішення перспективних завдань зумовили підвищення інтенсивності трудової діяльності, що вимагає більш високого рівня інтелектуальної та рухової готовності особистості до успішної життєдіяльності. У цьому плані особливого значення набуває наявність у людини прагнення до самовдосконалення починаючи з дитячого віку. Результати аналізу психолого педагогічної літератури показують, що таке прагнення пов’язується з рівнем сформованості мотиву досягнення, який розглядається як намагання підвищити рівень своїх здібностей та вмінь, і тримати їх на високому рівні [4]. Незважаючи на те, що мотив досягнення є відносно стійким особистісним утворенням, йому характерна динамічність і зв’язок з такими показниками особистості, як потреба в досягненні та цінність даного досягнення для людини [3].

На нашу думку, мотив досягнення – це спонукання до людської активності, пов’язане з прагненням особистості успішно виконати певну діяльність.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що більшість досліджень направлені на дослідження мотивації досягнення, а не мотиву досягнення. Серед багатьох вчених існує думка, що поняття «мотив» та «мотивація» є синонімами. Погоджуючись з думкою Є. Ільїна [4], вважаємо, що дані психологічні феномени взаємопов’язані, але мають ряд відмінностей. По-перше, мотив це відносно стійке утворення особистості, яке існує в людини і після досягнення мети, а мотивація існує до тих пір, доки не буде досягнена мета. По-друге, мотив формується на основі вже існуючої мотивації, тобто поступове усвідомлення людиною чіткої мети майбутньої діяльності, її значущості, а також можливості досягнення з урахуванням зовнішніх труднощів і власних можливостей.

Мотив досягнення відіграє важливе значення в навчальній та професійній діяльності. Адже саме ці сфери людського життя вимагають максимальної реалізації власних здібностей для досягнення певного результату, який може бути оцінений соціальними нормами. Таким чином формування мотиву досягнення в школі має бути одним з пріоритетних завдань навчально-виховного процесу.

Проведений нами констатувальний етап експерименту засвідчив, що рівень сформованості мотиву досягнення в підлітків загальноосвітніх шкіл недостатній, а тому подальшого вивчення потребують педагогічні умови та методика його формування. У процесі дослідження нами були теоретично обґрунтовані та впроваджені педагогічні умови, які застосовувались вчителями фізичної культури та тренерами секційних занять для формування мотиву досягнення в підлітків засобами фізичної культури.

Першою педагогічною умовою є підвищення рівня знань учителів фізичної культури, щодо для формування мотиву досягнення підлітків загальноосвітніх шкіл в процесі фізичного виховання.

Наступною педагогічною умовою є застосування особистісно-орієнтованого підходу. Для застосування цієї педагогічної умови вчитель повинен добре знати фізичні та індивідуально-психологічні можливості кожного учня і виходячи з цього ставити перед ним реальні завдання, тобто штучно створювати ситуацію успіху для кожного учня. Але важливо, щоб вчитель мотивував не лише учнів з низьким рівнем фізичної підготовленості, а й з високим, адже легкі завдання також призводять до втрати інтересу. Також ця педагогічна умова включає в себе формування вчителем віри підлітка у власні сили, адже коли вчитель систематично підбадьорює учня, плюс сам учень відчуває свій прогрес – це призводить до впевненості у власних силах, а це – сприяє підвищенню рівня мотиву досягнення.

Третьою педагогічною умовою є формування в підлітків здатності до самоаналізу, об’єктивної самооцінки, самоконтролю та самомобілізації, яка передбачає активізацію свідомості та мислення при вивченні фізичних вправ. Вивчення рухових дій повинно носити свідомий характер, тобто без машинального повторення вправи, яка розучується. Вчитель повинен привчати дітей до свідомого виконання будь-якої вправи. Також завданням вчителя було роз’яснення необхідності виконання конкретних вправ, їх практичне застосування та вплив на організм.

Ще однією педагогічною умовою є формування стійкого інтересу до фізичного самовдосконалення, адже саме наявність стійкого інтересу сприяє підвищенню рівня мотивації та готовності до вольових зусиль при виконанні фізичних вправ. Для цього вчитель використовував поступове збільшення труднощів, змінював засоби, що сприяло запобіганню адаптації. Застосовував ігрові методи з елементами змагань, адже саме ігрова діяльність є найбільш привабливою для учнів будь-якого віку. Також все це вчитель підкріплював об’єктивним оцінюванням [1].

У процесі експериментального дослідження кожен структурний компонент мотиву досягнення оцінювався за допомогою запропонованих нами відповідних показників [2]. Так, когнітивний компонент включає: знання з фізичної культури, рівень яких визначає ступінь обізнаності учня в цій сфері; віра у власні сили; орієнтація на успіх чи на уникнення невдачі. Для оцінювання даних показників ми використовували анкетування та тестування, зокрема для визначення орієнтації на успіх чи на уникнення невдачі ми використовували методику ТАТ розроблену Х. Хекхаузеном [5].

Емоційно-ціннісний компонент включає наступні показники: інтерес до фізичної культури; потребу у досягненні; задоволеність результатами власної діяльності. Дані показники були оцінені нами за допомогою спеціально розроблених анкет.

Діяльнісно-поведінковий рівень включає: вольові якості підлітка, які є визначальними в досягненні запланованих результатів; рівень складності обраних завдань, так як за дослідженнями Х. Хекхаузена [5], людям, яким притаманний високий рівень сформованості мотиву досягнення, який орієнтований на успіх, обирають завдання середньої складності, де результат повністю залежить від здібностей індивіда, а люди з низьким рівнем, орієнтованим на уникнення невдач, - обирають або дуже прості завдання, або дуже складні; пізнавальна активність, яка визначає потребу підлітка в фізичному розвитку. Щоб оцінити дані показники ми використовували анкетування та педагогічне спостереження.

Ми виділили три рівні сформованості мотиву досягнення в підлітків: високий, середній та низький. Підлітки з високим рівнем сформованості мотиву досягнення характеризуються стійким намагання досягати своєї мети. Учні з середнім рівнем сформованості мотиву досягнення також мають прагнення до досягнення, але потребують систематичної зовнішньої мотивації, особливо при виникненні труднощів. Підлітки з низьким рівнем сформованості мотиву досягнення не проявляють активності в досягненні своєї мети і в переважної більшості таких дітей виникає страх перед можливою невдачею. Тому необхідно, окрім зовнішнього мотивування підлітків з низьким рівнем сформованості мотиву досягнення, постійно підтримувати їх та ставити посильні завдання.

Кожна анкета складалась з 12 запитань чи тверджень, кожне з яких оцінювалось одним балом. Таким чином, сума балів від 12 до 10 свідчила про високий рівень сформованості мотиву досягнення, сума балів від 9 до 7 свідчила про середній рівень сформованості мотиву досягнення, а сума від 6 до 0 – про низький рівень сформованості мотиву досягнення.

Для перевірки ефективності запропонованих нами педагогічних умов ми провели експеримент протягом 2012-2013 навчального року. В експерименті взяло участь 200 учнів середнього шкільного віку. Було утворено дві групи: контрольна та експериментальна. Отримані дані представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні сформованості мотиву досягнення в підлітків на етапах експерименту, %

Рівні	Контрольна група			Експериментальна група
	Констатува-льний етап	Формува-льний етап	Динаміка	Констатува-льний етап	Формува-льний етап	Динаміка
Високий	11,5 %	13 %	+1,5	12 %	29 %	+17
Середній	53,5 %	54,5 %	+1	53 %	55,5%	+2,5
Низький	34,5 %	32,5 %	-2	35 %	15,5 %	-19,5

Отримані результати демонструють, що наприкінці формувального етапу експерименту рівні сформованісті у підлітків експериментальної групи мотиву досягнення у процесі занять фізичною культурою значно підвищились в порівнянні з підлітками контрольної групи. Кількість учнів з високим рівнем сформованості мотиву досягнення в експериментальній групі зросла на 16,8 % із середнім на 2,7 %, а з низьким зменшилась на 18,5 %.

Литература:

1. Артюшенко А.О. Теоретико-методичні засади формування в учнів загальноосвітньої школи особистісної мобільності у процесі фізичного виховання: дис. док. пед. наук: 13.00.07 / Андрій Олександрович Артюшенко. – К., 2012 – 502 с.

2. Артюшенко О.Ф. Мотив досягнення та теоретичне обґрунтування його структурних компонентів // О. Артюшенко, Д. Нечипоренко / Слобожанський науково-спортивний вісник, 2014 - №5 – с. 25-28

3. Ильин Е.Н. Мотивация и мотивы / Е.Н. Ильин // – СПб: Питер, 2000. – 512 с.

4. Нечаева О. С. Шляхи формування мотивації досягнення успіху в обдарованих підлітків / Нечаева О. С. // Обдарована дитина. –2007. - №9. – С. 25-30; №10. – С. 56-63; – 2008. - №2. – С. 29-35.

5. Хекхаузен Х. Психология мотивации достижения: Пер. с англ / Х. Хекхаузен // – СПб: Речь, 2001. – 238 с.