Тарнавська С. М., Яковлєва В. А.

кандидат педагогічних наук, доцент

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Педагогічні погляди Я. А. Коменського

Актуальність вивчення спадщини Я. А. Коменського зумовлена, насамперед, тим, що вже у його епоху цілком очевидно прослідковуються розвиток національної системи освіти та глобальних суспільних проблем, які знайшли віддзеркалення у сучасній педагогіці.

Загальним вивченням громадської, наукової та педагогічної діяльності Яна Амоса Коменського займались В. Кларін, А. Джуринский, В. Кравець, Д. Лордкіпанідзе, А. Піскунова.

Неабиякий інтерес Коменський приділив визначенню нових організаційних форм навчання. Основною формою навчання він вважав класно-урочні заняття. Незважаючи на те, що сучасна педагогічна наука значно просунулася вперед, але основа вчення про класно-урочну систему залишилася й досі.

Поради вченого є предметом особливого наукового зацікавлення: обладнання школи повинне відповідати навчальним завданням; чітка регламентація часу; не переобтяжування дитини навчальним матеріалом; точна відповідність домашніх завдань тому, про що йшлося на уроці; скільки класів, стільки й навчальних кімнат; кожна кімната повинна мати кафедру й достатню кількість лав; серйозним заняттям присвячується щодня лише чотири години.

Проаналізувавши творчий доробок вченого, ми дійшли висновку, що Коменський запропонував вікову періодизацію в системі народної освіти.

Вчений виокремив 4 періоди, де кожен триває 6 років.

Перший період – дитинство (від народження до 6 років), діти виховуються вдома, під наглядом матері. Неабиякий інтерес охоплює даний період, адже саме матері належить велика роль розвинути мову дитини, збагатити запас уявлень про навколишнє життя, привчити до самообслуговування, поміркованості, охайності, пошани до батьків і старших, правдивості, справедливості, слухняності.

Другий період – отроцтво (від 6 до 12 років) підлітки навчаються у початкових школах, де опановують читання рідною мовою, письмо, арифметику з елементами геометрії, початки природознавства, географію, історію, співи, ручну працю, закон Божий. Такі школи повинні бути в кожній місцевості. Зазначимо, що для вченого був важливим той факт, що таку школу повинні були відвідувати всі хлопчики і дівчатка незалежно від їх станів.

Для третього періоду – юності (від 12 до 18 років) окремим аспектом ішов той факт, що юнаки повинні були навчатися у загальноосвітній середній школі (гімназії), де вивчають «сім вільних мистецтв»: фізику, географію, історію, хронологію, етику, релігію, а також рідну, латинську та одну з нових мов.

Аналіз четвертого періоду – змужніння ( від 18 до 24 років) дозволяє константувати той факт, що далі навчання проводитиметься у вищих навчальних закладах (академія або університет) у великих містах країни. В університетах має бути три факультети: богословський, юридичний і медичний, які готуватимуть студентів до майбутньої наукової діяльності.

Виявлено, що у «Великій дидактиці» учений визначив сутність і завдання освіти, яка покликана служити людині для вдосконалення її розуму, мови і рук, щоб вона могла все потрібне розумно споглядати, висловлювати словами і здійснювати в дії.

Потрібно зауважити, що саме Коменський виступав за енциклопедичність, посильність і доцільність змісту освіти, єдність і наступність шкіл усіх типів, пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу.

Проаналізувавши твори митця, ми дійшли висновку, що у своїх творах він обґрунтував основні принципи навчання: наочності, свідомості, міцності, послідовності та систематичності, посильності, емоційності. На його думку, їх дотримання зробить навчання легким, ґрунтовним і коротким.

Виокремивши   проблеми осмислення творчої спадщини Я.А. Коменського, ми дійшли висновку, що вчений увів поняття навчального року з поділом його на чверті та канікули, запровадив перевідні іспити в кінці року, різні види контролю й перевірки успішності учнів, розмірковував про організацію навчального дня в школі.

Отже, ми встановили, що рецепція спадщини Я.А. Коменського проявилася у вивченні та аналізі його педагогічних ідей крізь призму становлення і розбудови національної школи з її власним змістом, метою, пріоритетними завданнями. Застосування педагогічного доробку вченого є актуальним та виправданим у навчально-виховній діяльності організацій спрямованої на виховання молодого українця нової генерації, який максимально розвинув власні потенціали та розвинувся як особистість.

Список використаної літератури

1. Коменський Я. А. Велика дидактика/ Я. А. Коменський. – Избр. пед. тв. М., Учпедгиз, 1955.—651с.

2. Константинов М. А., Медынский Є. М., Шабаева М. Ф. Історія педагогіки/ М. А. Константинов . – М.: Просвітництво, 1982.

3. Лучкевич В. До питання коменіологічних студій в Україні / Вікторія Лучкевич // Історико-педагогічний альманах. – Умань, 2008. – № 2. – С. 13 – 18.

4. Смоляницкий С. В. 3 века Яна Амоса Коменского / С. В. Смоляницкий – М., 1967.