Педагогические науки. / 5. Современные методы преподавания

к.п.н. Хіміч І.Ю.

доцент кафедри фізичного виховання

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Подолання синдрому «першого курсу» засобами фізичного виховання у студентів ВНЗ

Кожен віковий період характеризується специфічними морфологічними, функціональними і психологічними особливостями. Перехід від одного періоду до іншого вважається переломним, або критичним. Доведено, що в критичні періоди різко підвищується чутливість і знижується стійкість організму до несприятливих факторів середовища (збудників хвороб, високим розумовим і фізичним навантаженням, стресових ситуацій та ін.)

Особливість періоду першого курсу полягає в тому, що настає так звана релаксація. Відчуття молодої людини, яка зарахована до вищого навчального закладу полягає в тому, що вона сильно втомилася, і тепер має право на відпочинок. Цього об'єктивно вимагають організм і психіка. Однак у вузі починають викладати цілий спектр нових дисциплін, які йому треба засвоїти, причому успішно. Виникає так званий синдром «першого курсу» [1].

Серед педагогічних засобів боротьби з цим синдромом служать правильно організований навчальний день, достатня рухова активність, фізична і психофізична тренування.

Психофізичне тренування як компонент фізичного виховання та психотерапії в побуті та в трудовій діяльності набуває життєво важливого значення. За надмірного психоемоційного напруження, що часто зустрічається у студентів, можливі серйозні порушення здоров'я. Цього можна уникнути, якщо проводити заняття з психофізичного тренування [2, 3].

Психофізичне тренування (ПФТ) – це метод самовпливу на організм за допомогою зміни м'язового тонусу (диференційованого управління м'язовим напруженням або релаксації), регульованого дихання, образного уявлення нормального функціонування організму, формування самоконтролю і адекватної реакції на подразники [4, 5].

Інші автори вказують, що ПФТ є одним з методів психічної саморегуляції – впливу людини на самого себе за допомогою слів і відповідних їм уявних образів. Доведено, що слова мають постійних "супутників" – уявні образи, і ці слова разом з їх уявними образами здатні впливати на наш організм. До нього (ПФТ) можна включати аутогенне тренування І. Шульца, прогресивну релаксацію по Джекобсону, психорегулюючі (ПРТ) і психом'язові (ПМТ) тренування, а також різні методики самонавіювання, використання дихальних і мімічних вправ, ідеомоторного тренування та інші [3, 6].

Термін «ідеомоторна» (від гр. idea – ідея, думка, уявлення і motor – приводить в рух) означає перехід уявлення про рух м'язів й реальне виконання цього руху, тобто поява нервових імпульсів, що забезпечують рух як тільки виникає уявлення про нього [3].

Дослідження показали, що рухи, які супроводжують процес представлення рухів, можуть бути як мимовільними (несвідомими), так і довільними (усвідомлюваними). Мислене уявлення про рух автоматично (за рахунок імпульсів, що посилаються головним мозком) породжує у відповідних м'язах збудження у вигляді біологічного струму. Це збудження викликає ледь помітні скорочення й розслаблення, а людина займається як би незалежно від своєї свідомості починає «виконувати» той рух, який подумки представляє. Методика ідеомоторного тренування будується на перенесенні образного уявлення діяльності. Чим точніше уявне представлення, тим точніше виконується сама дія [3].

Всі ці прийоми спрямовані на зняття високого психоемоційного напруження та регуляцію свого стану.

Уміння входити в робочий ритм, використовувати резерви і включати компенсаторні механізми організму дозволить студентам-першокурсникам підтримувати функціональний стан організму на рівні, необхідному для ефективного вирішення завдань навчання.

Корекція функціонального та психоемоційного стану студентів за умов використання засобів фізичного виховання може допомогти у вирішенні питання оптимізації навчального процесу у ВНЗ, а також підвищити якість навчання, нівелювати вплив негативних факторів – все це є актуальною проблемою в напрямку збереження здоров'я.

Наявність психофізичного пристосування студентів-першокурсників, допомога й подолання синдрому «першого курсу», розробка та науково обґрунтованих засобів і методів профілактики гіподинамії та гіпокінезії за допомогою фізичних вправ плавання є важливим науковим напрямком теорії та методики фізичного виховання, що мотивує до подальшої наукової роботи у цьому напрямі.

Література:

1. Казанцев Н.А. Синдром первого курса / Н.А. Казанцев // Обучение и карьера в России и за рубежом. – 2006. – №9. – С.14-17.

2. Мойкин Ю.В. Психофизиологические основы профилактики перенапряжения / Ю.В. Мойкин, А.И. Киколов, В.И. Тхоревский, Л.Е. Милкова – М. : Медицина, 1987. – 287 с.

3. Моль Х. Семь программ здоровья / Х. Моль – М. : Фис, 1983. – 123 с.

4. Дубровский В.И. Валеология / В.И. Дубровский – М. : RETORICA – A. : Флинта, 1999. – 559 с.

5. Дубровский В.И. Движения для здоровья / В.И. Дубровский, А.Н. Колгушкин, Л.И. Короткова – М. : Знание, 1989. – 190 с.

6. Мехта М. Простые упражнений йоги для здоровья / М. Мехта. – М. : Гранд-Фаир, 2005. – 255 с.