Педагогические науки/5. Современные методы преподавания

Баранова В.В.

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», Україна

Педагогічні умови розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку в процесі образотворчої діяльності

Розробка методики розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку в образотворчій діяльності вимагає визначення низки педагогічних умов, що сприятимуть розвитку зв’язного мовлення старших дошкільників засобами у процесі образотворчої діяльності дітей.

Загальною рисою усіх визначень поняття «педагогічні умови» є спрямованість умов на вдосконалення взаємодії учасників педагогічного процесу у процесі вирішення конкретних дидактичних завдань. Таким чином, педагогічні умови визначимо як сукупність чинників, що забезпечують організацію, регулювання, взаємодію об’єктів і явищ педагогічного процесу,спрямованого на ефективний розвиток мовлення дітей старшого дошкільного віку у процесі образотворчої діяльності.

У процесі дослідження було розроблено педагогічні умови розвитку зв’язного мовлення дошкільників: забезпечення взаємозв’язку мовленнєвої та образотворчої діяльності дітей старшого дошкільного віку; наявність позитивних емоційних стимулів мовленнєвого супроводу образотворчої діяльності дітей; занурення дітей в активну образотворчо-мовленнєву діяльність.

На основі досліджень учених (А. Богуш, Н. Гавриш, Г. Люблінська, С. Макаренко, Г. Сухорукової), враховуючи комунікативну функцію образотворчої діяльності, яка надає можливість організації різних видів та форм спілкування, дійшли висновку, що забезпечення взаємозв’язку мовленнєвої та образотворчої діяльності повинно здійснюється шляхом активізації мовленнєвої діяльності під час образотворення (спонукання дітей до пояснювального мовлення, складанню розповідей – описів, розповідей – міркувань, складанню казок, оповідань за мотивами своєї образотворчої діяльності, колективна творча діяльність дітей, образотворчо-мовленнєві ігри).

У складній системі взаємодії діяльностей за функціональними ознаками можна назвати пріоритетними такі види, як пізнавальна, ігрова, мовленнєва і комунікативна, оскільки вони супроводжують усі види діяльності дитини.

Мовлення супроводжує і творчість дітей. Образотворення сприяє становленню і розвитку регулювальної і планувальної функцій мовлення та появі і розвитку нових форм мовлення. Під час образотворчої діяльності виникає потреба в контекстному, монологічному мовленні, вдосконалюється діалогічне мовлення, граматична правильність, активізується лексичний запас, що стимулює зв’язне мовлення дитини. Отже, образотворча діяльність дозволяє створити життєві ситуації, які стимулюють мовленнєву активність дітей, мовленнєве спілкування і сприяють мовному і лінгвістичному розвитку дітей.

Улюблений вид образотворчої діяльності дітей дошкільного віку - малювання дошкільника тісно переплітається з грою. Процес образотворчої діяльності (малювання, аплікація, ліплення) розгортається як своєрідна гра. Графічні зображення фіксують розгортання сюжету гри, допомагають розвивати його. Наприклад, дитина зображає прямокутник і супроводжує процес мовленням: «Ось стіни. А це скеля. Замки на скелях будують, щоб туди без дозволу ніхто не пройшов». З відповідними коментарями на малюнку з'являється огорожа, хвилі океану біля підніжжя скель, балкон і вікна в будинку. У процесі малювання, ліплення, аплікації дитина ніби виступає учасником зображуваних подій, вносить у ці події інших учасників, між якими виникає взаємодія. Герої малюнків і виробів діють і переживають, як живі істоти, тобто дитина використовує такий художній прийом як одухотворення.

Гра у процесі образотворчої діяльності справляє подібний до ігрової діяльності вплив на розвиток психіки й особистості дитини. Образотворча діяльність стає тією образною основою, яка полегшує для дитини осмислення свого досвіду, формування в неї внутрішнього плану дій.

Отже, вважаємо, що взаємозв’язок мовлення і образотворчої діяльності можна розглядати як мовленнєво-образотворчу діяльність дитини, яка повинна плануватись вихователем, продумувати запитання і прийоми стимулювання та активізації мовлення дітей у процесі всіх видів образотворчої діяльності. У цьому зв’язку наступною педагогічною умовою було наявність позитивних емоційних стимулів мовленнєвого супроводу образотворчої діяльності дітей.

Важливим новим фактом емоційної сфери дошкільника стає переживання з приводу можливої реакції дорослих на його дії, вчинки та результати діяльності: «що скаже вихователь?», «як оцінять мою роботу». Таким чином, емоції дошкільника включаються у внутрішні механізми забезпечення супідрядності мотивів як важливий їх компонент, що супроводжує всі види діяльності дитини старшого дошкільного віку.

Активність дитини у процесі образотворчої діяльності забарвлена інтенсивними переживаннями, набуваючи тим самим для дитини особливої цінності у досягненні позитивного результату діяльності. Відкриваючи нові властивості предметів, знаходячи пояснення для таємничих та незрозумілих явищ у довкіллі та зображенні їх на папері чи інших виробах образотворчої діяльності, дитина переживає захоплення, радість відкриття, здивування в ситуаціях успіху у процесі щодо здобути результатів, що стають надбанням її досвіду на все життя.

Завдяки мовленнєво-емоційному супроводу образотворча діяльність набуває для дитини самоцінного характеру, вона прагне до досягнення позитивного результату. Відмітною особливістю естетичних та інтелектуальних емоцій дитини є їх стимулювальний вплив на досягнення позитивного результату у процесі діяльності.

Таким чином, у процесі організації експериментальної роботи було враховано необхідність створювати й передбачати ситуацію успіху у процесі образотворчої діяльності, пам’ятаючи, що будь-який успіх особистості пов’язаний насамперед з позитивними емоціями, почуттями радості, задоволення від результатів успішного виконання будь-якої діяльності, забезпечували яскраву емоційну атмосферу, що сприяло позитивній мотивації щодо старанного виконання експериментальних завдань.

З цією метою у дослідженні використовували метод заохочення — метод вираження суспільної позитивної оцінки поведінки і результатів образотворчо-мовленнєвій діяльності вихованців, що сприяло зміцненню набутих позитивних навичок і вмінь.

У цьому зв’язку було виокремлено й наступну педагогічну умову - занурення дітей в активну образотворчо-мовленнєву діяльність.

У віці з трьох до семи років засвоюються такі види діяльності дошкільника, як-от: образотворча – малювання, ліплення, аплікація, конструювання; трудова; побутова; художня: театральна, художньо-мовленнєва; ігрова: театрально-ігрова, креативно-ігрова, навчально-ігрова, мовленнєво-ігрова; музична: музично-ігрова; пізнавальна: мовленнєва, навчальна, навчально-мовленнєва; комунікативна діяльність: мовленнєво-комунікативна, мовленнєво-образотворча.

Засобом активності дитини, що виявляється в діяльності, відбувається двобічна взаємодія особистості з соціумом. Впродовж дорослішання індивіда й ускладнення його психічної організації активність теж збагачується , як змістом, так і засобами її вираження.

Активізацію мовлення слід розглядати не лише як результат формування й реалізації мовленнєвої активності в конкретному мовленнєвому акті, а й як процес розвитку мовленнєвих навичок аж до повного оволодіння мовною системою. Оскільки мовлення обслуговує всі види пізнавальної діяльності, то можна сформулювати закономірність: чим активнішим є мовлення дитини (запитання, звернення, пояснення, міркування, розмірковування і т. п.), тим ефективнішою буде образотворча діяльність, очевидною її результативність.

Саме тому так важливо для дітей підтримувати їх мовленнєву та художню активність на заняттях та під час дозвілля.

Відповідно до означених педагогічних умов було розроблено комплекс занять з розвитку зв’язного мовлення засобами образотворчої діяльності.