Безкровна В. І.,  Коробов Є.Т.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара.

Метод проектів як один із сучасних методів навчання.

Освіта – одна з найважливіших сфер розвитку людства. Це зумовлює необхідність упровадження в освітню практику новітніх технологій, які передбачають навчання, виховання,  які основані на модернізації дидактичної системи.

         Результативність цього процесу-  це використання засобів і прийомів, що забезпечують творче оволодіння величезним масивом наукових знань.

          Один з таких напрямків – це проектне навчання. Сьогодні сучасному суспільству потрібен не виконавець, а творець. Діяльність від проблеми до задачі, від задачі до проекту, від проекту до втілення і захисту пред’являє

вимоги не лише до організації навчання, але й до самого суб’єкта діяльності. Проектне навчання можна вважати проблемним і розвивальним, оскільки воно формує мотивацію до творення і перетворення себе.

         Проектний підхід до освіти дозволить розв’язати ряд суперечностей. Наприклад  : недостатність практичної, діяльнісної спрямованості навчального процесу стосовно до зростаючої необхідності розвитку базових  компетенцій студентів .

Головні цілі проектної методики:

-                   продемонструвати вміння використовувати придбаний в процесі                 навчання дослідницький досвід;

-                   реалізувати свій особистий інтерес до проблеми дослідження;

-                   створити умови для активного розвитку особистості учня;

-                   навчити "добувати" знання самостійно.

         Робота над проектом дає можливість задіяти в процесі навчання не тільки інтелект, досвід, свідомість людини, а й її почуття, емоції, вольові якості, сприяє "зануренню" в навчальний матеріал, визначенню особистістю свого емоційно-ціннісного ставлення до нього, підвищенню ефективності засвоєння , дає відчуття успіху.  Проектна робота передбачає включення механізмів запам'ятовування і відтворення інформації; передачу інформації іншим; застосування знань у варіативних ситуаціях; розуміння причинно-наслідкових зв'язків, співвідношення частин і цілого; наведення аргументів і доказів, перегрупування окремих частин і створення нового цілого і т.п.

З точки зору методики розвитку дослідницьких умінь і навичок дуже важливим є питання про те, чи слід вимагати, щоб студент , починаючи власне дослідження, чітко словесно сформулював проблему. Чи треба чітко визначати, що буде досліджуватися, перед тим як починати діяти? Якщо міркувати формально, це абсолютно необхідно. Реальний процес творчості - це завжди спроба зробити крок у незвідане. Тому й саме формулювання проблеми часто виникає лише тоді, коли проблема вже вирішена. Як не крамольною це звучить, але навіть «дорослий» дослідник, починаючи пошук, далеко не завжди ясно усвідомлює, навіщо він це робить, і вже тим більше не знає, що він знайде в результаті. Виконуючи цю частину дослідницької роботи зі  студентами , слід проявляти гнучкість, не варто неодмінно вимагати ясного усвідомлення і формулювання проблеми, чіткого словесного позначення мети. Цілком достатньо її загального, приблизного опису. Найчастіше в дослідженні усвідомлення мети відбувається паралельно з її досягненням та вирішенням проблеми. Здатність спроектувати план власної дослідницької роботи багато в чому залежить від уміння висувати гіпотези - тобто підстави, припущення, судження про закономірного зв'язку явищ.          Будь- яке зіткнення з проблемою змушує нас шукати способи її вирішення - висувати гіпотези. Тому і в науковому пошуку слідом за виявленням проблеми йде пошук її вирішення, тобто розгортається наступна фаза розумового процесу - план дослідницького проекту. Одним з головних, базових умінь дослідника є вміння висувати гіпотези, робити припущення. У цьому процесі обов'язково потрібні продуктивність мислення, а також оригінальність і гнучкість. Народжуються гіпотези як в результаті логічних побудов і міркувань, так і в підсумку інтуїтивних здогадок. Гіпотеза - це гадане, вірогідне знання, ще не доведене логічно і не підтверджене досвідом, це передбачення подій. Чим більше число подій може передбачати гіпотеза, тим більшою цінністю вона володіє. Проектний метод у компетентнісно спрямованій освіті – це дидактичний інструмент, який створює унікальні передумови для розвитку ключових компетенцій (соціальних, полі культурних, інформаційних, комунікативних тощо) і самостійностістудента  в досягненні нового, стимулюючи його природну допитливість і творчий потенціал.

Проект передбачає чітке формулювання мети – результат розв’язання студентом життєвої проблеми. Ефективне оволодіння студентами базовими життєвими компетенціями    здійснюватиметься успішніше, якщо забезпечуватиметься перехід від пошуку до  поетапной  апробації  отриманой інформації і втілення головной мети проекта в життя.     У педагогічному значенні "проект" займає визначне місце. В основу методу         проетів покладена ідея, що складає суть поняття "проект", тобто те,  що можна побачити, осмислити, застосувати в реальній   практичній діяльності.          Якщо ж говорити про метод проектів як педагогічну технологію, то ця технологія включає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своїм змістом. Сутність проектної технології - у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів тощо), що адаптує навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування .Проект надає можливість зацікавити майбутнього спеціаліста не лише конкретним предметом вивчення, але більшою мірою - процесом отримання знання. 

Саме тому у сучасному навчальному процесі першу роль грає вміння студента  використовувати інформацію для  реалізації своїх задач та цілей, проявляти активність. Це і є основним крітерієм компетентного підходу. Впроваджуючи сучасні матеріали і технології в навчальну діяльність студентів, необхідно віддавати  перевагу тим методам, які дозволяють в повній мірі донести до них зміст виробничого процесу, активізувати їх пізнавальну діяльність, реалізувати проблемно-розвиваючий, творчий характер навчання.