Филологические науки /6. Актуальные проблемы перевода

Шевченко В.І.

Національний технічний університет України «КПІ»

Деякі особливості походження та вживання ідіом
в українській та англійській мовах

Не секрет, що в англійській мові фразеологічною одиницею є ідіома. У словнику ABBYY Lingvo ідіома визначається наступним чином: a group of words established by usage as having a meaning not deducible from those of the individual words (e.g., over the moon, see the light). Collins's Dictionary надає такі тлумачення цього терміну: idiom [idi:em] n 1. the language peculiar to a people, country, class, community or, more rarely, an individual; 2. the structure of the usual patterns of expression of a language; 3. a group of words whose meaning cannot be predicted from the meanings of the constituent words, as for example (It was raining) cats and dogs; 4. a writer's characteristic use of words, the wodehouse idiom;
5. a characteristic style in music, art, etc, the cubist idiom. Булаховський Л.А. вважає, що ідіоми слід відрізняти від фразеологічних одиниць та ототожнює їх з фразеологічними зрощеннями. Набуття єдиного сенсу і несуттєвість синтаксичного зв'язку слів для значень цілого і роблять словосполучення фразеологічною одиницею, в якій цілісність значення панує над синтаксичною відокремлюваністю [1, с. 321]. Як бачимо, термін багатозначний. Саме ним користуються англійські та американські мовознавці. Англійський і французький термін «ідіома» (англ. іdiom, фр. idiome) інколи вживається для позначення своєрідних рис та особливостей тієї чи іншої мови. Використовується він також і як синонім французького слова idiotisme, що стосується таких широковживаних і характерних для мови виразів, значення яких не випливає з їх граматичної конструкції, або зі значення елементів, з яких вони складаються. Слово idiotisme грецького походження, у французьку мову ввійшло в XVI ст. із книжної латині. У XVII ст. це слово у вигляді idiotismе було засвоєно й англійською мовою, але пізніше вийшло з ужитку. Слово idiotism звучить вульгарно й надто схоже до слова idiot – ідіот, тому воно не прижилось як лінгвістичний термін. На жаль, іншого слова, яке могло б служити спеціальним терміном в англійській мові нема. Тому L. Smitt використовує англійське слово idiom у його вузькому значенні, тобто для «позначення таких особливостей, перш за все фразеологічних одиниць, які є мовленнєвими аномаліями, що порушують або правила граматики, або закони логіки» [3, с. 10]. Поняття ідіоматичності не є чітко визначеним. Деякі лінгвісти вважають, що термін ідіоматичність вимагає пояснення [2, с. 77]. Існувала точка зору, що словосполучення, яке не піддавалось дослівному перекладу, вважалося ідіоматичним. Звідси випливає, що якщо ідіоматичність розглядати як основну характерну рису фразеологічних одиниць, то одні й ті ж словосполучення англійської мови можуть вважатись ідіоматичними тими людьми, які розмовляють українською мовою, і неідіоматичними – тими, чия рідна мова містить аналогічні словосполучення. Наприклад, на думку мовців української мови, словосполучення to take tea, to take care, etc. є ідіоматичними, оскільки їх український переклад пити чай, піклуватися не має еквівалента дієслову take. А люди, що розмовляють французькою мовою, не знаходять нічого ідіоматичного в цих словосполученнях, оскільки у французькій мові існують подібні лексичні одиниці. Такий підхід до ідіоматичності Гінзбург пропонує назвати інтерлінгвістичним, оскільки він включає порівняння двох різних мов. Термін ідіоматичність розуміють як брак мотивації з точки зору тих, для кого дана мова є рідною. Оскільки ми маємо на увазі англійську мову, це означає, до фразеології належать лише ті словосполучення, які вважаються англійцями немотивованими, наприклад: red tape – тяганина, бюрократизм , to kick the bucket – померти та подібні. Цей підхід, як наголошено, називають інтерлінгвістичним. Інакше кажучи, судити про ідіоматичність слід у межах мови, а не поза її межами. Ідіоми, що вживаються в українській мові, різні за походженням і часом виникнення. Різними були і залишаються їхні джерела. Переважна більшість ідіом походить з усної народної творчості. Це передусім прислів'я, приказки, примовки на зразок: аби вмів робити, навчишся жити, набрид гірше гіркої редьки. З народними звичаями пов'язані ідіоми типу замовляти зуби, дати гарбуза, виносити сміття з хати [4, с. 56-57]. Слід зазначити, що в британському та американському мовознавстві більшу популярність має «широкий підхід» до проблеми ідіоми. До складу ідіом західні лінгвісти відносять не лише фразеологізми усіх типів, а навіть і паремії – крилаті вислови, цитати тощо.

Тож можна дійти висновку, що фразеологічні зрощення характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у мовленні.

Література:

1. Булаховський Л.А. Виникнення і розвиток літературних мов. / Леонід Арсенійович Булаховський. − К.: Наук. думка, 1975. − 470 с.

2. Гинзбург Р.З. Лексикология английского языка. / Р.З. Гинзбург, С.С. Хидекель, Г.Ю. Князева, А.А. Санкин. – М.: Высшая школа, 1979. –
269 с.

3. Смит Л.П. Фразеология английского языка. Пер. А.С. Игнатьева. – М.: Учпедгиз, 1989. – 208 с.

4. Ужченко В.Д. Фразеологія сучасної української мови: навч. посіб. / В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко. – К.: Знання, 2007. − 494 с.