К.ф.н. Митина Л.С.
Харьковская государственная академия культуры, Украина
ЛІТЕРАТУРНА ПРЕМІЯ ХХІ СТ. ПАМ'ЯТI
АСТРIД ЛIНДГРЕН
Літературна премія пам'яті Астрiд Лiндгрен заснована
шведським урядом 2002 на честь видатної шведської письменниці Астрiд Лiндгрен
(1904-2002). Мета: зміцнення і підвищення інтересу до дитячої та юнацької
літератури в світі, укріплення прав дітей на глобальному рівні – Лiндгрен
вважала, що увесь час писала для тієї дитини, що жила усередині її самої, і все
життя захищала права дітей. Премія вручається щороку одному або декільком
лауреатам, незалежно від мови, національності та може присуджуватися
письменникам, ілюстраторам і розповідачам за діяльність, яка сприяє розвитку
читання серед дітей та підлітків.
Умови премії:
o
як художня діяльність, так і діяльність по розповсюдженню читання повинні
володіти найвищою якістю і носити глибокий гуманістичний характер, який
пов'язаний з образом Астрід Ліндгрен;
o
нагороджується вся творчість, а не окремі роботи;
o
премія присуджується кандидатам тільки за життя.
Журі премії складається з 12 чоловік, яких призначає
Національна рада по культурі. У їхньому числі – письменники, літературознавці,
художники, критики, бібліотекарі. Родину Ліндгрен представляє її онука Анніка.
Журі щорічно вибирає по усьому світі організації, які
можуть висувати кандидатів на присудження премії. Ці організації й інститути
повинні мати найглибші й широкі знання про письменників, ілюстраторів,
оповідачів і діяльність, що сприяє розвитку читання у своїй країні або регіоні.
Метою є одержання подання про дитячу і юнацьку літературу найвищої художньої
якості у світовому масштабі. В Україні, як і в багатьох інших країнах, такою
організацією є національна секція Міжнародної Ради з книг для дітей (IBBY).
Журі вибирає лауреатів із числа кандидатів, обраних за
наступними вимогами:
o
національні організації пропонують до двох кандидатів від своєї країни та
до двох кандидатів від будь-якої іншої країни;
o
журі має право пропонувати своїх кандидатів;
o
здобувач не може висувати себе на премію особисто;
o
всі кандидати мають рівні можливості незалежно від того, якими
організаціями вони висунуті;
o
якщо той самий кандидат висунутий декількома національними організаціями,
це не підвищує його шансів.
Премія вручається в березні, а переможець отримує 5
мільйонів шведських крон – це найбільша премія з дитячої та юнацької літератури
й друга за винагородженням (після Нобелівської) літературна премія у світі.
Лауреати літературної премії пам'яті Астрiд Лiндгрен:
o
2013 – Ісоль, Аргентина.
o
2012 – Ґуус Куєр, Нідерланди.
o
2011 – Шаун Тан (ілюстратор), Австралія.
o
2010 – Кітті Кроутер, Бельгія.
o
2009 – "Інститут Тамер", Палестина.
o
2008 – Соня Хартнет, Австралія.
o
2007 – "Банко дель Лібро", Венесуела.
o
2006 – Кетрін Патерсон, США.
o
2005 – Ріодзі Араї, Японія (ілюстратор) та Філіп
Пулман, Великобританія.
o
2004 – Люжія Божунга, Бразилія.
o
2003 – Крістіне Нестлінгер, Австрія та Моріс Сендак, США (ілюстратор).
Наведемо біографічні та бібліографічні відомості про
лауреатів премії (за алфавітом).
Лижія Божунга (Lygia Bojunga Nunes)
Народилася 26 серпня 1932 року у місті Пелотас
(Бразилія). У молодості Лижія якийсь час була актрисою, подорожувала з театром,
створила і очолила маленьку школу для бідних сільських дітей, а з 1972 року
почала професійну літературну діяльність.
Лауреат премії Г.Х. Андерсена (1982), "Особливо
відзначена" IBBY (1980), лауреат премії пам'яті Астрiд Лiндгрен (2004) та
численних бразильських національних премій.
"Жовта сумка" ("A bolsa amarela"), 1976
– краща дитяча книга Бразилії (1976), Почесний список IBBY (1978). Велика жовта
сумка, що Рахель усюди із собою носить, зберігає всі її мрії: вона хоче бути
хлопчиком, вирости й стати незалежною, а ще вона хоче писати книги. Сумка –
символ бажань, схованих підсвідомістю. Жовтий – колір надії. Море як
найважливіший символ і лейтмотив та улюблене місце дії. Море як символ
відкритості й безмежності простору у порівнянні із замкнутістю простору сумки.
"Будинок хресної" ("A Casa da
Madrinha"), 1978 – краща дитяча книга Бразилії (1978). Головний герой,
хлопчик Олександр іде зі школи, щоб допомогти своїй родині вижити, і заробляє
на життя вуличною торгівлею. Олександр відправляється в шлях у супроводі
фантастичного павича, який може розмовляти. У цього павича є мозковий фільтр,
що стримує його думки та символізує погрозу вільнодумству. Брат розповідає
Олександру про "будинок хресної", де ніколи не кінчається їжа й друзі
завжди раді тебе бачити. Будинок хресної – вимисел, мрія, що змушує Олександра
йти далі, хоча він знає, що може блукати все своє життя й ніколи його не
знайти. Але незважаючи ні на що, Олександр продовжує шукати свою мрію, а павич
мріє навчитися думати й говорити вільно. Символізм відображення бідності й
утисків під час бразильської диктатури сімдесятих років минулого століття.
Ісоль (Isol)
Ісоль, повне ім'я Марісоль Місента (Marisol Misenta),
народилась у 1972 році у Буенос-Айресі (Аргентина). Закінчила Національну
художню школу імені Рохеліо Іруртьї, навчалася в Буенос-айреському університеті
(не закінчила), працювала ілюстратором в популярній щоденній газеті Аргентини "Голос"
("Clarín"), була вокалісткою декількох аргентинських поп-груп.
Автор і ілюстратор дитячої книги з 1997 року. Зараз
проживає у Буенос-Айресі з чоловіком та сином.
Лауреат національних премій з літератури для дітей та
юнацтва Аргентини, Венесуели, Мексики, номінант (2006 – 2012) і лауреат (2013) премії
пам'яті Астрiд Лiндгрен.
Автор ілюстрованих видань для дітей:
"Життя собак" ("Vida de Perros"),
1997.
"Те, що сталося" ("Cosas que pasan"),
1998.
"Несподіваний подарунок" ("Regalo Sorpresa"),
1998.
"Запах кексів" ("Aroma de galletas"),
1999, текст Антоніо Фернандеса Моліно (Antonio Fernandez Molina).
"Культурний обмін" ("Intercambio Cultural"),
2000.
"Тік так" ("Tic Tac"), 2001, вірші
Хорхе Лухана (Jorge Lujan). Премія Золоте Яблуко (Братислава, 2003) за
ілюстрації.
"Еквіс і Зета" ("Equis y Zeta"),
2001, вірші Хорхе Лухана (Jorge Lujan).
"Повітряна куля" ("El Globo"), 2002.
Зла та криклива мати перетворюється у повітряну кулю, з якою вирушає на
прогулянку її маленька донька, та зустрічає іншу дівчинку, що прогулюється з
матір'ю. Обидві дівчинки із жалем розуміють, що не можуть мати все… Відзнака
"Біла Ворона" (каталог Міжнародної цифрової бібліотеки для юнацтва,
Мюнхен, 2003).
"Моє тіло і я" ("Mon corps et moi"),
2003, вірші Хорхе Лухана (Jorge Lujan).
"Різдвяна історія Оггі Рена" ("El cuento
de Navidad de Auggie Wren"), 2003, текст Пола Остера (Paul Auster).
Відзнака "Біла Ворона" (каталог Міжнародної цифрової бібліотеки для
юнацтва, Мюнхен, 2004).
"Казка Оггі Рена" ("El cuento de Auggie
Wren"), 2003, текст Пола Остера (Paul Auster).
"Родинна таємниця" ("Secreto de Familia"),
2003. Одного ранку маленька дівчинка робить шокуюче відкриття: її мати
насправді – дикобраз… Гумористична історія з дотепними ілюстраціями автора.
Відзнака "Біла Ворона" (каталог Міжнародної цифрової бібліотеки для
юнацтва, Мюнхен, 2005).
"Піньята" ("Pinatas"), 2004. Премія ALIJA – 2004 (аргентинська секція IBBY).
"Життя та думки"
("Ser y Parecer"), 2005, вірші Хорхе Лухана (Jorge
Lujan).
"Монстр Петі" ("Petit,
el Monstruo"), 2006.
"Цифри" ("Numeralia"),
2007, вірші Хорхе Лухана (Jorge Lujan).
"Корисно мати каченя" ("Tener un patito es
util"), 2007. Оригінальна розкладна книжка для малечі.
"Іграшкова крамниця" ("El bazar de los
Juguetes"), 2008. З серії книжок про аргентинське танго для дітей.
Ілюстрації Ісоль до пісні Рейнальдо Вісо (Reinaldo Yiso), за якою
отримала назву книга. Премія ALIJA – 2009
(аргентинська секція IBBY).
"Капці цуценяти" ("Pantuflas de Perrito"),
2009, вірші Хорхе Лухана (Jorge Lujan).
"Вродлива Гризельда" ("La bella Griselda"),
2010. Безжалісна і, водночас, гумористична розповідь про фатальну красу
принцеси Гризельди та її власної доньки – настільки ж красивої маленької
принцеси.
"Ноктюрн" ("Nocturno"), 2011. Книга
виконана у флуоресцентних кольорах, щоб її можна було читати в темряві, ніби у
мріях ночі. Премія ALIJA – 2012
(аргентинська секція IBBY). Премія Banco del Libro – 2012 (венесуельська
секція IBBY). Премія CANIEM – 2012 (Мексика).
Кітті Краутер (Kitty Crowther)
Народилася 4 квітня 1970 року у Брюсселі (Бельгія),
батько – англієць, мати – шведка. Закінчила брюссельську вищу школу мистецтв
Сант-Лукас. Автор та ілюстратор більше 35 книжок, переважно французькою мовою.
Зараз проживає в Бланмонті (провінція Валлонський Брабант, Бельгія).
Лауреат Гран-прі трієнале з літератури для молоді
французької спільноти Бельгії (2006), премії пам'яті Астрiд Лiндгрен (2010). На
останню премію висувалася не тільки як автор, а й як ілюстратор: "у Кітті
Краутер ми побачили і художника, і оповідача, що прекрасно володіє і словом, і
фарбами" – зазначив голова журі Леррі Лемперт (Larry Lempert).
"Мій друг Джим" ("Mon ami Jim"), 1996
(в англійському перекладі "Jack and Jim", 2000). Більш за все на
світі чорний дрізд Джек мріє побачити безкрає синє море. На березі він
зустрічає білу чайку на ім'я Джим, і разом вони вирушають у далеку подорож. Та чи
приймуть білі одноплемінники Джима чорну птицю, і чи може колір пір'я вплинути
на справжню дружбу? Переклад Д. Соколової [1].
"Зустріч з маленькою смертю" (" La
Visite de Petite Mort"), 2005. Смерть як самотній юнак, який бродить по
світу та одного разу закохується в маленьку дівчинку Елізвін. В образі ангела
дівчинка супроводжує юнака, і вдвох вони починають забирати у людей страх
смерті.
"Озеро Енні" ("Annie du lac"), 2009.
Ми живемо у дивному і чудовому світі, де звірі і рослини, навіть каміння
наділені душею, а три острови в морі виявляються насправді велетнями, які
допомагають Енні вибратися з самотності, знайти любов і друзів.
Ґуус Куєр (Guus Kuijer)
Народився 1 вересня 1942 року у Амстердамі (Нідерланди) у
родині католиків Апостольської церкви, сім років працював вчителем початкової
школи, а з 1973 року став професійним літератором. Вже у зрілому віці заявив,
що не пам'ятає, щоб коли-небудь вірив у Бога, хоча тема взаємовідносин Бога і
людини є однією з головних у творчості. Автор більше 30 книжок для дітей та
дорослих.
Лауреат німецької, бельгійської та численних
нідерландських премій з літератури для дітей та юнацтва, лауреат премії пам'яті
Астрiд Лiндгрен (2012).
"Книга усіх речей" ("Het Boek van Alle
Dingen"), 2004. Повість про дев'ятирічного Томаса, який бачить те , чого
не бачать інші – тропічних рибок в міських каналах, незвичайну красу Елізи,
дівчинки зі шкіряною ногою, доброту бабусі-сусідки, яку всі вважають відьмою,
Ісуса , який часто приходить до нього поговорити, Та крім цього, він бачить, як
батько б'є матір, і навіть Ісус тут безсилий. Тільки завдяки друзям Томас
одного разу розуміє: щоб стати щасливим, потрібно просто перестати боятися... Нідерландська
літературна премія "Золотий грифель" (2005), бельгійська літературна
премія "Золота сова" (2005). В 2010 році в Австралії за повістю вперше
був поставлений спектакль, який мав величезний успіх. Переклад
К. Торіциної [2].
Крістіне Нестлінгер (Christine Nöstlinger)
Народилася 13 жовтня 1936 року у Відні (Австрія).
Закінчила Віденську Академію мистецтв,
займалася графікою та ілюструвала книжки для дорослих, у 1970 році почала
письменницьку кар'єру з книги для двох своїх доньок. Автор більше 100 книжок
для дітей та дорослих.
Лауреат премії Г.Х. Андерсена (1984), першої премії
пам'яті Астрiд Лiндгрен (2003) та численних (більше 30) національних премій
Германії, Австрії та ін.
"Летіть, хрущі" ("Maikäfer, flieg!"),
1973. Закінчення Другої світової війни очами 8-річної австрійської дівчинки
Крістель – поєднання яскравих спогадів дитинства й мудрості зрілих міркувань
письменниці в автобіографічній повісті. Повісті "Начхати нам на Огіркового
короля!" ("Wir pfeifen auf den Gurkenköning"), 1972, "Пес
іде в світ" ("Der Hund kommt!"), 1987, "Гном у голові"
("Der Zwerg im Kopf"), 1989, переклад В. Василюка [3].
"Конрад, або Дитина з бляшанки" ("Konrad
oder Das Kind aus der Konservenbüchse"), 1975. Неймовірні пригоди
штучно створеного хлопчика та його пристосування до дійсності. Переклад Є. Поповича
[4].
Повісті "Лолліпоп" ("Lollipop"),
1977, переклад П. Френкеля [5], "Обзивають мене Мурахоїдом" ("Man
nennt mich Ameisenbär"), 1986, переклад О. Мокровольського [6],
"Само собою і взагалі" ("Sowieso und überhaupt"), 1991,
переклад В. Комарової [7]. Серія оповідань про дошкільника Франца ("Geschichten
vom Franz"), 1984-2011, переклад В. Комарової [8, 9].
"Маргаритко, моя квітко" ("Gretchen, mein
Mädchen"), 1988 – трилогія, присвячена проблемам сучасних підлітків
та молоді. Випробування головної героїні – Маргаритки у перехідне триріччя з 14
до 17 років. Мудрість у ставленні до підлітків та іронічність у відношенні до
світу дорослих. Переклад О. Сидор [10].
Кетрін Патерсон (Katherine Paterson)
Народилася 31 жовтня 1932 року в Кіньяні
(провінція Цзянсу, Китай) в родині місіонера Американської пресвітеріанської
церкви, дівоче прізвище – Вомелдорф. Закінчила середню школу в штаті Віргінія (США),
Королівський коледж в Бристолі, пресвітеріанську школу християнської освіти в
Річмонді, нью-йоркську Об'єднану богословську семінарію, має ступінь магістра
релігійної освіти. Чоловік – пастор Джон Патерсон. Має двох власних і двох
прийомних дітей, зараз проживає в Бері (Вермонт, США).
Номінант (1990) та лауреат (1998) премії Г.Х. Андерсена
(грошова премія витрачена на книжки для дітей Венесуели, сім'ї яких постраждали
від повені, – разом з "Банко дель Лібро"), Почесний список IBBY
(1994), лауреат премії пам'яті Астрiд Лiндгрен (2006), Медалі Януша Корчака (Польща, 1981), премії Срібний олівець (Нідерланди, 1981),
премій з дитячої літератури Франції (1986), Німеччини (1980) та цілого ряду
національних премій США.
"Міст до Терабітії" ("Bridge to
Terabithia"), 1977 – лауреат американської премії Ньюбері (1978). Повість
про дружбу хлопчика і дівчинки та таємниче королівство Терабітію – чарівний
світ, куди можна потрапити, просто перестрибнувши на старій мотузці через ріку
у лісі (на основі реальної дружби сина письменниці Девіда і Лізи Хілл, яка
загинула від удару блискавки, коли їй було вісім років). Переклад Н. Трауберг [11].
Екранізація Г. Ксупо (США, 2006, автор сценарію і продюсер – син письменниці
Девід).
"Неперевершена Гіллі Гопкінс" ("The Great
Gilly Hopkins"), 1978. Розповідь про непросту долю дівчинки із притулку,
що постійно кочує з однієї прийомної родини в іншу, але ніде не може прижитися
й ніяк не може знайти собі справжній дім, про самотню скривджену дитину, що
страждає від нестачі любові й розуміння. Переклад Ф. Лур'є [12].
"Якова я возлюбив" ("Jacob Have I
Loved"), 1980 – лауреат американської премії Ньюбері (1981). Дивовижна
історія сучасних Ісава та Якова – американських дівчаток-близнючок, одна з яких
– талановита, весела красуня, загальна улюблениця, а інша – обділена увагою і
долею відлюдькувата дивачка. Остання проходить усі випробування та стає
справжнім "Яковом". Переклад Н. Трауберг [13].
"Мандрівка Парку" ("Park's Quest"),
1980. Хлопчик Парк розшукує інформацію про батька, що загинув у В'єтнамі, та
зустрічає в маєтку свого дядька у Вірджинії в'єтнамську дівчинку. Переклад О.
Антонової [14].
"Кам'яне серце" ("The Flint Heart",
разом з чоловіком Джоном), 2011 – ілюстрована казка для молодшого шкільного
віку. Римейк однойменної казки (1910) Ідена Філлопотса (Eden Phillpotts).
Переклад С. Долотовської [15].
Філіп Пуллман (Philip Pullman)
Народився 19 жовтня 1946 року в Норіджі (Норфолк,
Великобританія) в сім'ї пілота Королівських ВВС. Сім'я часто переїжджала, і в
дитинстві йому довелося багато подорожувати по світу. Частину свого дитинства
він, зокрема, провів у Південній Родезії (зараз Зімбабве), де навчався в школі.
У 1953 році його батько загинув у авіакатастрофі. Мати Пуллмана знову вийшла
заміж, сім'я переїхала до Австралії. З 11 років Пуллман проживав у Північному
Уельсі у свого діда – священика. Закінчивши школу навчався в Оксфорді, в
Ексетерському коледжі, де вивчав англійську філологію. Пізніше повернувся до
Оксфорду, де 12 років працював учителем у різних школах, а потім викладав у
Вестмінстерському коледжі — вів курси з вікторіанського роману та фольклору. З
часом Пуллман залишив викладацьку роботу і повністю присвятив себе літературі.
Зараз проживає в Оксфорді з дружиною Джуді. Має двох дорослих синів.
Кращий автор року та кращий фантаст року Великобританії
(2001). Лауреат всесвітньої премії фентезі WFA (2001), літературної премії
пам'яті Астрід Ліндгрен (2005), премії Карнегі (1995) та Ювілейної премії
Карнегі (2007).
Трилогія "Його темні матерії" ("His Dark
Materials"). Створена під впливом "Загубленого раю" Дж. Мільтона
(назва – цитата звідти). Фантастичні пригоди хлопчика Віла та дівчинки Ліри у
різних світах заради збереження рівноваги у Великому Всесвіті. Продовження
традицій Дж. Р. Р. Толкієна. Три видання українського перекладу "Клубу
сімейного дозвілля" [16 – 18]. Номінант Букерівської премії
(2001):
§
"Північне сяйво" ("Northern
Lights"), 1995. Лауреат Медалі Карнегі та премії газети
"Гардіан" (1995), список ста найкращих романів усіх часів за версією
газети "The Observer" (2003), лауреат Ювілейної Медалі Карнегі
(2007). Переклад В. Голишева, В. Бабкова [19, 20]. Екранізація – "Золотий
компас" (2007, США).
§
"Чарівний ніж" ("The Subtle
Knife"), 1997. Переклад В. Голишева, В. Бабкова [21].
§
"Янтарний телескоп" ("The Amber
Spyglass"), 2000. Краща книга року Великобританії (2001, єдина дитяча
книга – володар цієї премії). Переклад В. Голишева, В. Бабкова [22].
Продовження трилогії "Його темні матерії"
("His Dark Materials"):
§
"Оксфорд Ліри" ("Lyra's
Oxford"), 2003.
§
"Якось на півночі" ("Once Upon a
Time in the North"), 2008.
§
"Книга пилу" ("The Book of
Dust"), 2009.
Тетралогія про Салі Локхарт – дитячий детективний цикл
про 16–річну дівчину, дія якого відбувається в ХІХ ст. у Лондоні:
§
"Рубін у тумані" ("The Ruby in the
Smoke"), 1985. Переклад Г. Кружкова [23]. Екранізація (2006,
Великобританія).
§
"Тінь Полярної зірки" ("The Shadow
in the North"), 1986. Переклад О. Малихіної [24]. Екранізація (2007,
Великобританія).
§
"Тигр у колодязі" ("The Tiger in
the Well"), 1990. Переклад А. Ільїнського [25].
§
"Олов'яна принцеса" ("The Tin
Princess"), 1994. Переклад Г. Кружкова [26].
Казки Пуллмана:
§
"Граф Карлштайн" ("Count
Karlstein"), 1982. Казка, створена з п'єси. Переклад І. Тогоєвої [27].
§
"Джек Пружинні П'яти"
("Spring–Heeled Jack"), 1989. Казка–комікс. Переклад І. Чаромської [28].
§
"Дочка винахідника феєрверків"
("The Firework–Maker's Daughter"), 1995. Східна казка. Переклад І.
Чаромської [29].
§
"Годинний механізм, або Все заведено"
("Clockwork or All Wound Up"), 1995. Готична казка. Переклад І.
Чаромської [30].
§
"Опудало та його слуга" ("The
Scarecrow and His Servant"), 2004. Казкова повість. Український переклад
"Клубу сімейного дозвілля" [31]. Переклад М. Мельниченко [32].
Детективи–підлітки ("The New–Cut Gang"):
§
"Галерея воскових фігур"
("Thunderbolt's Waxwork"), 1994. Переклад І. Чаромської [33].
§
"Куля газозварювальника" ("The
Gasfitter's Ball"), 1995.
Міжнародний літературний проект "Міфи":
§
"Добра людина Ісус і негідник Христос"
("The Myths: The Good Man Jesus and the Scoundrel Christ"), 2010. "Це
повість про Ісуса і його брата Христа: про те, як вони народилися, про те, як
жили, і як один з них помер. Смерть іншого в історію не увійшла ...".
Переклад С. Ліхачової
[34].
Соня Хартнет (Sonya Hartnett)
Народилась 23 лютого 1968 року в Бокс Хіллі (Австралія). Окремі
романи "для дорослих" видає під псевдонімом Кемерон С. Редферн (Cameron
S. Redfern). Перший роман "Проблема всього шляху" ("Trouble
All the Way") написала в 13 років (опублікований через два роки).
Лауреат премії пам'яті Астрiд Лiндгрен (2008) та
численних національних премій Австралії.
"Срібний осел" ("The Silver
Donkey"), 2004. Франція під час Першої світової війни. Сестри –
підлітки Марсель і Коко знаходять у лісі поряд із домом сліпого англійського
солдата, годують його й слухають різні чудові історії, пов'язані з його
амулетом – маленьким срібним ослом. Сестри разом з двома хлопчиками намагаються
допомогти солдатові повернутися додому й побачити вмираючого молодшого брата,
який подарував йому цей амулет… Премія газети "The Courier-Mail",
Австралія (2005). Премія "Дитяча книга року" (CBCA), Австралія
(2005). Почесний список IBBY (2006). Літературна премія Канберри (COOL Award),
Австралія (2007).
Інші твори, відзначені різними преміями:
"Уперта синява" ("Wilful Blue"), 1994.
Премія австралійської секції IBBY (Ena Noël
Award), 1996.
"Сплячі собаки" ("Sleeping Dogs"), 1995.
Премія "Дитяча книга року" (CBCA), Австралія (1996). Премія прем'єра
штату Вікторія (Victorian Premier's Literary Awards), Австралія (1996). Премія Кетлін
Мітчелл (Kathleen Mitchell Award), Австралія (1996).
"Дитина четверга" ("Thursday's Child"),
2000. Премія прем'єр-міністра Австралії (Aurealis Award), 2000. Премія газети
"The Guardian", Великобританія (2002).
"Ліс" ("Forest"),
2001. Премія "Дитяча книга року" (CBCA), Австралія (2002).
"Від хлопця" ("Of a Boy"),
2002. Премія газети "The Age", Австралія (2003). Премія "Краща
книга року" союзу письменників Південно-Східної Азії і Океанії (Commonwealth Writers Prize), 2003.
"Відмова" ("Surrender"),
2005. Премія прем'єра штату Вікторія (Victorian Premier's Literary Awards),
Австралія (2005). Премія Американської бібліотечної асоціації (Michael L.
Printz Award), США (2007).
"Дитина привіда" ("The Ghost's Child"),
2007. Почесний список IBBY (2010).
"Хлопчик та іграшка" ("The Boy and the Toy"),
2010. Премія прем'єр-міністра Австралії (Aurealis Award), 2011.
"Зоопарк опівночі" ("The Midnight
Zoo"), 2010. Премія "Дитяча книга року" (CBCA), Австралія (2011). Премія Австралійської асоціації
видавців (APA Book Design Awards), 2011.
"Злізай, кішко!" ("Come Down, Cat!"),
2011. Премія Австралійської асоціації з лікування патології мови (Speech
Pathology Australia), 2012.
"Діти короля" ("The Children of the
King"), 2012. Премія "Дитяча книга року" (CBCA), Австралія
(2013). Премія Австралійської асоціації видавців (APA Book Design Awards),
2013.
Останній роман – "Золоті хлопці" ("Golden
Boys"), публікація очікується у 2014.
Література
1. Краутер К. Джек и Джим. М. : Мир Детства Медиа,
2011. – 26 с.
2. Кёйер Г: Книга всех вещей. – М. : Самокат, 2013.
– 136 с.
3. Нестлінгер К. Повісті. – К. : Веселка, 2005. – 342 c.
4. Нестлінгер К. Конрад, або Дитина з бляшанки. – Вінниця
: Теза ; Соняшник, 2007. – 188 c.
5. Нестлингер К. Лоллипоп. – М : Махаон, 2012. – 96 c.
6. Нестлінгер К. Обзивають мене Мурахоїдом. – Вінниця
: Теза, 2007. – 222 c.
7. Нестлингер К. Само собой и вообще. – М : Самокат,
2008. – 192 c.
8. Нестлингер К. Новые рассказы про Франца. – М : КомпасГид,
2013. – 40 c.
9. Нестлингер К. Рассказы про Франца. – М : КомпасГид,
2013. – 48 c.
10. Нестлінгер К. Маргаритко, моя квітко. – Львів :
Урбіно, 2012. – 416 с.
11. Патерсон К. Мост в Терабитию. – М. :
Нарния, 2010. – 192 с.
12. Патерсон К. Великолепная Гилли Хопкинс. –
М. : Нарния, 2003. – 216 с.
13. Патерсон К. Иакова Я возлюбил. – М. :
Нарния, 2007. – 256 с.
14. Патерсон К. Странствие Парка. – М. :
Нарния, 2009. – 208 с.
15. Патерсон К. Каменное сердце. – М. :
Астрель, 2012. – 272 с.
16. Пуллман Ф. Північне сяйво. – Харків : Клуб
сімейного дозвілля, 2008. – 399 с.
17. Пуллман Ф. Магічний ніж. – Харків : Клуб
сімейного дозвілля, 2008. – 351 с.
18. Пуллман Ф. Янтарне скло. – Харків : Клуб
сімейного дозвілля, 2008. – 479 с.
19. Пулман Ф. Золотой компас. – М. : Росмэн – Пресс,
2010. – 448 с.
20. Пулман Ф. Северное Сияние. – М. : Росмэн –
Пресс, 2007. – 446 с.
21. Пулман Ф. Чудесный нож. – М. : Росмэн–Пресс, 2009. – 416
с.
22. Пулман Ф. Янтарный телескоп. – М. :
Росмэн–Пресс, 2009. – 656 с.
23. Пулман Ф. Рубин во мгле. – М. : Эксмо, 2013. –
288 с.
24. Пулман Ф. Тень "Полярной звезды". – М.
: Эксмо, 2013. – 400 с.
25. Пулман Ф. Тигр в колодце. – М. : Эксмо, 2013. –
576 с.
26. Пулман Ф. Оловянная принцесса. – М. : Эксмо,
2013. – 384 с.
27. Пулман Ф. Граф Карлштайн. – М. : Росмэн – Пресс,
2005. – 272 с.
28. Пулман Ф. Джек Пружинные пятки // Дочь
изобретателя фейерверков. – М. : Росмэн–Пресс, 2005. – С. 165–276.
29. Пулман Ф. Дочь изобретателя фейерверков // Дочь
изобретателя фейерверков. – М. : Росмэн – Пресс, 2005. – С. 3–98.
30. Пулман Ф. Часовой механизм, или Все заведено //
Дочь изобретателя фейерверков. – М. : Росмэн – Пресс, 2005. – С. 99–164.
31. Пуллман Ф. Опудало і його слуга. – Харків : Клуб
сімейного дозвілля, 2007. – 240 с.
32. Пулман Ф. Чучело и его слуга. – М. : Росмэн –
Пресс, 2005. – 272 с.
33. Пулман Ф. Галерея восковых фигур. – М. : Росмэн
– Пресс, 2005. – 288 с.
34. Пулман Ф. Добрый человек Иисус и негодник
Христос. – М. : Эксмо, 2011. – 256 с.