Филологические науки/9. Этно-, социо- и психолингвистика

Хандрук Марія Сергіївна

Національний університет «Острозька академія», Україна

імплементація жестів-регуляторів як імпліцитний спосіб позитивно впливу на перцепцію рецепієнтом вербалізованого повідомлення адресанта

Стаття присвячена комунікативним особливостям використання мимовільних та довільних жестів-регуляторів у сфері міжкультурного ділового спілкування на прикладі Девіда Кемерона та Стівена Харпера – прем’єр-міністрів Великої Британії та Канади відповідно.

Ключові слова

Невербальне спілкування, паралінгвістика, соматична мова, засіб комунікації, кінесика, жест.

Аннотация

Статья посвящена коммуникативным особенностям использования непроизвольных и произвольных жестов-регуляторов в сфере межкультурного делового общения на примере Дэвида Кэмерона и Стивена Харпера - премьер-министров Великобритании и Канады соответственно.

Ключевые слова

Невербальное общение, паралингвистика, соматическая язык, средство коммуникации, кинесика, жест.

Annotation

This article is devoted to communicative usage of spontaneous and intentional gestures-regulators in intercultural business communication on the example of David Cameron and Stephen Harper - Prime Ministers of Great Britain and Canada respectively.

Key Words

Nonverbal communication, paralinguistics, somatic language, means of communication, kinesics, gesture.

У діловому спілкуванні контроль над емоціями грає дуже важливу роль.

Актуальність роботи полягає в тому, що знання з невербаліки на сьогоднішній день є невід’ємною частиною будь-якого виду інтеракції. Паралінгвістичні засоби, зокрема жести, допомагають не лише адекватно інтерпретувати сказане співрозмовником, а й впевнитися, що перцепція слухачем вербального повідомлення не набуде антитетичного від запланованого мовцем ефекту.

Природа, місце та роль невербальних засобів у процесі міжособистісної інтеракції, в тому числі й ділової, досить широко представлені в сучасній лінгвістичній літературі такими дослідниками як П. Екман [8], Е. Холл, А. Піз [6], В. Біркенбіл [2], Ф. Бацевич [1], Ф. Хміль [7], І. Горєлов [3], В. Глодовський, В. Куніцина, Н. Казаринова, В. Погольша та ін., однак не всі аспекти цієї теми висвітлені у повному обсязі.

Метою цієї статті є дослідження аксіологічного впливу мимовільних та довільних жестів-регуляторів, що імплементує адресант, на позитивну перцепцію реципієнтом його вербального повідомлення.

Система мови передбачає комплікаційну процедуру участі паралінгвістичних компонентів комунікації у формуванні вербального висловлювання [4, с. 69], що обумовлює неодмінне врахування невербального супроводу підчас аналізу змісту словесного повідомлення. Без цього адекватне сприйняття його квінтесенції не можливе [3, с. 142].

Найуживанішими у сфері невербального ділового спілкування є кінесичні засоби – міміка, постави, жести тощо [7, с. 107]. Останні складають найбільшу групу цього виду знаків соматичної мови.

Існують різні класифікації жестів з точки зору їх функції, співвіднесеності з мовою, ситуативної обумовленості, емоційної тональності та інших принципів. Американський психолог Д. Левіс (Льюіс) [5, 231-232], наприклад, виділяє чотири типи жестів залежно від їх призначення: жести-символи, жести-ілюстратори, жести-адаптери і жести-регулятори.

Один із видів паралінгвістичних засобів, котрі сприяють досягненню мети поставленого мовцем комунікативного завдання – це жести-регулятори – переважно підсвідомі соматичні прийоми, що підтримують та регулюють як вербальний, так і невербальний діалог.

Наприклад, підчас інтерв’ю із Кевіном Френкішом на телеканалі Breakfast Television, темою якого була книга Стівена Харпера «Велика гра: забуте «Листя» й становлення професійного хокею» (англ. A Great Game: The Forgotten Leafs and the Rise of Professional Hockey), між прем’єр-міністром Канади та презентом відбувся такий діалог:

· Presenter: Conora won the cup?

· Stephen Harper: Yeap!

Підчас відповіді Стівен Харпер схвально похитав голово на знак згоди. Невербальна поведінка прем’єр-міністра продублювала його словену відповідь й тим самим посприяла продовженню бесіди, оскільки відобразила інтерес політика до теми дискусії та показала його глибоку зацікавленість предметом розмови.

20-го лютого 2009 року, розповідаючи свої враження про зустріч із президентом США Бараком Обамою в одному із інтерв’ю, Стівен Харпер зробив протилежний жест, а саме похитав головою із сторони в сторону, що означало тверде «ні!». Дескрибований невербальний засіб підсилив слова прем’єр-міністра про необізнаність пересічних Канадців з економічною ситуацією в країні та їх неспроможність повністю зрозуміти питання, пов’язані з безпекою держави: «We're in the middle of economic crises. We have tremendous security concerns which the public doesn't fully understand.».

На тому ж таки інтерв’ю Стівену Харперу задали питання про те, що його найбільше вразило в президенті США, коли воли вперше зустрілися. Прем’єр міністр Канади задумливо відвів очі в сторону й відповів: «The thing that struck me the most about him was how genuine and relaxed he is.» Цей кінетичний засіб означає, що Стівен Харпер намагається згадати той чи інший момент у минулому, а оскільки погляд його був направлений вліво і вниз, прем’єр-міністр Канади, без сумніву, силкувався відтворити в пам’яті ті почуття та емоції, котрі йому справді довелось пережити.

Говорячи про свідому імплементацію жестів-регуляторів, яскравим прикладом може слугувати невербальна поведінка прем’єр-міністра Великої Британії Девіда Кемерона підчас виголошення промови на конференції партії Торі 2 жовтня 2013 року. На початку свого виступу лідер Консервативної партії розповів слухачам влучний жарт, що тісно перекликався зі змістом виступу, який політик хотів донести до аудиторії: «If you saw those pictures of me on the beach in summer in Global you'll know one things - I've got the stomach for the fight.». Жартуючи, політик демонстративно випнув живіт та окреслив його форму своїми руками. Англійській ідіомі have а stomach for something можна дати таку дефініцію: «to feel brave or determined enough to do something unpleasant», що українською мовою перекладається як «мати бажання, сміливість та відвагу». Використання жарту, як вербального прийому неформального знайомства з аудиторією, та його невербальне підкріплення жестом-регулятором безумовно сприяли налагодженню контакту зі слухачами, привернули їхню увагу до політика та налаштували на адекватне сприйняття майбутньої промови.

Психологи стверджують, що єдиним універсальним засобом розташування до себе співрозмовника є посмішка. Цей мімічний прийом функціонує доволі ефективно й в діловому спілкуванні. Загалом, посмішка – це одна із вроджених антропоморфних характеристик будь-якого індивіда незалежно від раси, культури, віросповідання, території проживання і тому подібне. Саме тому цей паралінгвістичний засіб в залежності від типу ситуації має узуальне перманентне трактування його семантики. Посмішка вважається найефективнішою формою комунікації й слугує проявом щирого інтересу до свого співрозмовника, допомагає слухачу висловити зацікавлення в сказаному мовцем вербальному повідомленні та підтримати приємну, невимушену бесіду. Саме такого ефекту цей паралінгвістичний засіб допоміг Девіду Кемерону досягти підчас виголошення промови на конференції партії Торі 2 жовтня 2013 року, що було описано вище. Ключем успіху посмішки, як невербального засобу, була її двосторонність – жарт прем’єр-міністра Великобританії викликав посмішку не лише в його слухачів, а й в нього самого.

Девід Кемерон, в силу своєї англійської ментальності, дуже рідко виражає емоції за допомогою соматичної мови, хоча у вербальних текстах він постійно послуговується всіма доступними варіаціями інтонації, тону та тембру голосу, а також перевагами наголосу й паузації. Підчас невербального спілкування у політика превалюють жести рук, а от мімічні прояви емоцій на обличчі прем’єр-міністра Великобританії вдається побачити не часто. Посмішка не є виключенням. Приміром, промову «Нова ера правління» в лютому 2010 року Девід Кемерон теж почав із жарту, щоб зацікавити аудиторію, привернути її увагу до себе, налагодити контакт зі слухачами та налаштувати їх на подальше сприйняття монологу: «There was even a story recently that scientists had thought about actually replacing rats in their experiments with politicians. And someone asked “Why?” and they said, “Well, there’s no shortage of politicians, no one really minds what happens to them and, after all, there are some things that rats just won’t do”.» Своєї мети вербальний текст досяг, от тільки лідер Консервативної партії, на відміну від його слухачів, не посміхався.

Стівен Харпер набагато емоційніший за свого англійського колегу й не стримує посмішку. Коли канадського прем’єр-міністра на інтерв’ю телеканалу CTV в телепередачі «Olympic Prime Time» 27-го лютого 2010 року запитали, чи братиме він участь у найближчому хокейному матчі (улюблена спортивно гра політика), він щиро розсміявся й відповів: «I’ll be there. That one I could not miss!».

Однак, потрібно зауважити, що широко усміхатися, демонструючи зуби, на Сході вважається непристойним. Також, у деяких африканських країнах сміх є ознакою подиву або замішання.

Отже, на прикладі прем’єр-міністра Великої Британії Девіда Кемерона та прем’єр-міністра Канади Стівена Харпера було доведено, що мимовільні та довільні знаки соматичної мови можуть справляти аксіологічний ефект на перцепцію слухачем вербалізованого висловлювання мовця за умови їх кореляції з прагматикою словесного тексту. Одним з видів таких паралінгвістичних засобів є жести-регулятори - соматичні прийоми, що підтримують та регулюють як вербальний, так і невербальний діалог (являють собою невербальну реакцію співрозмовника на вербальне повідомлення суб’єкта ділового дискурсу).

Література:

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф.С. Бацевич. – К., 2004

2. Биркенбил В. Язык интонации, мимики, жестов / В. Биркенбил. — С.-П.: Питер., 1997. — 176 c.

3. Горелов И.Н. Соотношение вербального и невербального в коммуникативной деятельности / И.Н. Горелов // Исследования речевого мышления в психолингвистике. - М., 1985. - С.116-150.

4. Колшанский В. Паралингвистика / В. Колшанский. - М.: Наука, 1974. - 81 с.

5. Морозов В. Психологический портрет человека по невербальным особенностям его речи / В. Морозов // Психологический журнал. – 2001. - № 6. – С. 48-63.

6. Пиз А. Язык телодвижений: как читать мысли других людей по их жестам / А. Пиз. – Москва : Ай – Кью., 1995. – 257с.

7. Хміль Ф.І. Ділове спілкування: навчальний посібник / Ф.І Хміль. – К., 2004. – 280 с.

8. Экман П. Психология лжи. Обмани меня, если сможешь / П. Экман. – С.-П.: Питер., 2010. – 304 с.