Філософія / 2. Соціальна філософія

Богданова Н.Г.

Українська інженерно-педагогічна академія

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ЯК СКЛАДОВИЙ КОМПОНЕНТ СВІТОГЛЯДУ ОСОБИСТОСТІ

Одним із центральних компонентів, що лежить в основі світогляду особистості, є її ціннісні орієнтації. На думку І. Мартинюка, ціннісні орієнтації є порівняно стійкими відношеннями людини до сукупності матеріальних, соціальних та духовних благ і ідеалів, що виступають як предмети, цілі та засоби для задоволення потреб життєдіяльності індивіда. Ціннісні орієнтації є показником рівня розвитку особистості, її свідомості і психології, в них узагальнені знання та життєвий досвід, накопичені особистістю у процесі соціалізації [1, с. 18].

І. Зеленкова визначає ціннісні орієнтації як суб’єктивне сприйняття особистістю соціальних цінностей, установку суб’єкта на вибір тих або інших цілей – цінностей суспільства як цілей власної життєдіяльності, що виражає спрямованість діяльності. На її думку, структура ціннісних орієнтацій містить три компоненти: 1) пізнавальний; 2) емоційний; 3) поведінковий [2, с. 101].

Н. Юхименко розглядає ціннісні орієнтації особистості як елементи її внутрішньої (диспозиційної) структури, сформовані та закріплені життєвим досвідом індивіда в процесі соціалізації та адаптації, що відділяють значиме (істотне для даної людини) від не значимого, (неістотного) через (не)сприйняття особистістю певних цінностей, що усвідомлюються в якості рамки (горизонту) можливих значень і основоположних цілей життя, а також ті, що визначають прийнятні засоби їх реалізації [3, с. 10].

Ціннісні орієнтації утворюють багатомірну ієрархічну систему, що може розглядатися як підсистема світогляду особистості. Так, В. Ядов об’єднує ціннісні орієнтації, установки, атитюди у понятті «диспозиції», тобто «схильності», які утворюють цілісну систему, що має ієрархічну організацію. На нижчому рівні системи диспозицій розташовуються елементарні фіксовані установки. Другий рівень складають соціально фіксовані установки, або атитюди. Третій рівень системи диспозицій – базові соціальні установки. Вищий рівень диспозицій особистості є системою її ціннісних орієнтації [4].

Ціннісні орієнтації тісно пов’язані з особистісними смислами, причому цей зв’язок має взаємний характер. Так, І. Зеленкова вважає, що всі інтеріоризовані цінності і ціннісні орієнтації організовані в структурі свідомості особистості у вигляді ієрархічної піраміди, на вершині якої знаходиться смисложиттєва орієнтація суб’єкта, що утворює стратегічний напрям, стрижень всієї конструкції та додає (в разі адекватної проекції в практику) цілісність його життєдіяльності [2, с. 101].

На думку Ф. Василюка, смисл є межовим утворенням, в якому сходиться ідеальне і реальне, життєві цінності та можливості їх реалізації. Таким чином, смисл як цілісна сукупність життєвих відносин є свого роду продуктом ціннісної системи особистості [5, с. 22].

Г. Залесський пов’язує особистісні цінності і сенси через поняття «переконання», яке є інтегруючим елементом механізму регуляції активності людини та представляє усвідомлені цінності, що суб’єктивно готові до реалізації шляхом їх використання в соціально-орієнтовній діяльності. Переконанню властиві одночасно і спонукальна, і когнітивна функції. Переконання, виступаючи в якості еталону, оцінює конкуруючі мотиви з точки зору їх відповідності змісту тієї цінності, яку воно покликане реалізувати, і вибирає відповідний спосіб її практичної реалізації [6].

До числа найважливіших функцій системи ціннісних орієнтацій належить регуляція діяльності людини. На думку В. Алексєєвої, ціннісні орієнтації являють собою таку форму включення суспільних цінностей в механізм діяльності і поведінки особистості, що передбачає індивідуальний вільний вибір, а система ціннісних орієнтації – це основний канал засвоєння духовної культури суспільства, перетворення культурних цінностей в стимул-реакції і мотиви практичної поведінки людей [7, с. 63].

Таким чином, ціннісні орієнтації є тим елементом структури життєтворчості особистості, який поєднує її самосвідомість, світогляд з активною творчою діяльністю. Саме діяльність має вирішальну роль у розвитку особистості, саме через діяльність людина самореалізується, самоактуалізується та створює себе і своє життя.

Література:

1.Мартынюк И. О. Жизненные цели личности: понятие, структура, механизмы формирования / И. О. Мартынюк. – К.: Наукова думка, 1990. – 122 с.
2.Бойко А. І. Світоглядні орієнтації пострадянської людини (соціально-філософський аналіз): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / А. І. Бойко. – Одеса, 2002. – 19 с.
3.Юхименко Н. Ф. Гуманістичні параметри самореалізації особистості: потреби, інтереси, цінності: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / Н. Ф. Юхименко. – К., 2003. – 18 с.
4.Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / [Под. ред. В. А. Ядова]. – Ленинград: Наука, 1979. – 264 с.
5.Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций) /Ф. Е. Василюк. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 200 с.
6.Залесский Г. Е. Психология мировоззрения и убеждений личности / Г. Е. Залесский. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – 142 с.
7.Алексеева В. Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности / В. Г. Алексеева // Психологический журнал. – 1984. – Т. 5. – № 5. – С. 63-70.