Право /2.Адміністративне і фінансове право
Національний
авіаційний університет, Київ, Україна
Правовий аспект вдосконалення
організації та регулювання аудиторської діяльності в Україні
З проголошенням Україною незалежності
розпочався процес побудови її як демократичної правової держави з
відмовою від командно-адміністративного управління, стрімким розвитком ринкових відносин, виникненням недержавної форми
власності, що вимагало внесення суттєвих змін у систему фінансового контролю.
Саме потреба у законності, об’єктивності фінансової звітності для суб’єктів
господарювання зумовила розвиток аудиту в Україні як незалежної форми
зовнішнього контролю.
Відповідно до законодавства нашої держави, аудиторська
діяльність здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими
фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення, і
включає в себе організаційне та методичне забезпечення аудиту, практичне
виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг [1].
Не зважаючи на застосування в законодавстві терміна
«аудиторська діяльність», в літературі існують певні протиріччя щодо того, як
саме має позначатися контроль, що здійснюється названими суб’єктами. Так, Л.К. Воронова вважає, що доцільно користуватися
визначенням «аудиторський контроль», Л.А. Савченко, О.В. Мандриченко –
«аудиторська діяльність», О.П. Орлюк, М.Б. Мазанов – «незалежний фінансовий контроль». Автор погоджується з думкою про правильність застосування
терміна «аудиторська діяльність», оскільки він є узагальнюючим щодо понять
«аудит» та «аудиторські послуги» та найбільш повно і точно відображає сутність
такого контролю.
Організацією і плануванням
аудиту в Україні замається Аудиторська палата України (АПУ), що є спеціально
створеним, самостійним, неурядовим органом, метою якого є сприяння розвитку,
вдосконаленню аудиторської справи в державі. Саме АПУ розробляє методичні рекомендації щодо
проведення аудиту, видає дозволи на ведення діяльності у цій сфері, затверджує
стандарти, норми, положення, інструкції, роз’яснення з питань аудиторської
діяльності, здійснює сертифікацію суб’єктів, що мають намір нею займатися,
контролює якість аудиту та аудиторських послуг. АПУ
формується шляхом делегування до її
складу представників від державних
органів та представників від професійної громадської організації – Спілки
аудиторів України, метою створення якої є об’єднання зусиль аудиторів для
захисту їх законних прав, інтересів, сприяння розвитку аудиторської професії.
АПУ в певній мірі підзвітна Кабінету Міністрів України, оскільки щорічно, отримуючи від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи, здійснює їх аналіз та подає до Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні [1]. З цього випливає, що основною особливістю організації аудиторської діяльності в Україні є її регулювання як урядом, так і незалежними професійними організаціями.
На відміну від
нашої держави, організація та управління аудиторською діяльністю у Франції носить більше державний
характер. Це проявляється, в першу чергу, в тому, що допуск до здачі
кваліфікаційних іспитів на отримання атестата аудитора надає виключно
Міністерство юстиції, натомість як в Україні цим займається АПУ, яка є
неурядовим органом. Так, суворому державному регулюванню у Франції підлягає
сама процедура атестації аудиторської діяльності, оскільки справа претендента
після відповідної перевірки подається спочатку до Національної Компанії
Комісарів по рахунках, а потім вже до Міністерства юстиції, яке й оголошує
список допущених до складання іспитів і призначає членів екзаменаційної комісії
шляхом прийняття відповідної постанови [2, с. 151].
Крім того, у
Франції існує такий орган як Національна Рада, яка здійснює керівництво та
нагляд за функціонуванням Національної Компанії Комісарів, управляє її майном,
розробляє доктрину розвитку аудиторської професії, координує діяльність
регіональних рад та представляє Національну Компанію у взаємозв’язках з
органами державної влади та міжнародними організаціями [4, с. 52]. В Україні ж існує Секретаріат АПУ, який, будучи її структурним підрозділом, створює належні умови для роботи АПУ, її
комісій і членів; здійснює ведення діловодства та фінансової звітності;
організаційне забезпечення сертифікації аудиторів та ведення Реєстру
аудиторських фірм та аудиторів; забезпечує ефективне використання і збереження
коштів та інших матеріальних цінностей АПУ.
На думку автора, досвід Франції саме в державному
характері організації та регулювання аудиторської діяльності був би корисним
Україні, оскільки це посприяло би забезпеченню
більш ефективного контролю за публічними фінансами. Кабінету Міністрів України
з цією метою слід визначити уповноважений орган, що здійснюватиме державне регулювання
аудиторської діяльності, яким, могло б стати Міністерство фінансів України.
Крім того, автором підтримується думка О.В. Мандриченка та деяких інших
науковців про створення Комісії з суспільного нагляду за аудиторами, яка б
вносила уповноваженому державному органу пропозиції щодо порядку здійснення ним
зовнішнього контролю якості аудиторських робіт; забезпечувала розгляд проектів
нормативно-правових актів, що регулюють аудиторську діяльність, рекомендувала б
їх до затвердження державним органом. Доцільним
було би й підвищення вимог
до аудиторських фірм, що мають
право на проведення обов’язкового аудиту, ведення за ними окремого реєстру з метою належного контролю [3, с. 21].
Таким чином, в Україні
створена система організації і регулювання аудиторської діяльності, яка
доповнює державний фінансовий контроль, проте вона має певні неточності та
недоліки, усунення яких посприяло би
вдосконаленню загалом системи фінансового контролю. Відповідно,
подальший розвиток аудиту зумовлює необхідність впровадження реформ у
фінансовій і правовій сферах та потребує належної теоретичної основи з позиції
фінансового права.
Література:
1. Про
аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993р. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3125-12
2. Воронова Л. К. Фінансове право
України : підручник / Л. К. Воронова. – К. : Прецедент; Моя книга, 2006. – 448
с.
3. Мандриченко О. В. Місце аудиторського
контролю в системі фінансового контролю / О. В. Мандриченко // Європейський
шлях розвитку України: плани і реалії : XV міжн. молодіжна наук.-прак. конф., 24 – 25 квітня 2010
р. : Молодий будівничий України № 27. – К. : Київський міжнародний університет. – С. 207 – 208.
4. Фінансове право: Навч. посіб. для студ. вищ. навч; закл.
/ Савченко Л. А., Цимбалюк А. В.. Муртазаева Г. Н.. Підчибій В. П. Маланюк Л. Л.; за заг.
ред. Савченко Л. А. - Ірпінь: Академія ДПС України. 2003. – 182с.