Право / 4.Трудовое право и право социального обеспечения.

Приймак Юлія Сергіївна
студентка І курсу гр.П-12

Міжнародного класичного університету «Україна-Південь»

Науковий керівник: к.і.н. Шпак Д.О.

(Миколаїв, Україна)

МІЖНАРОДНІ ТРУДОВІ СТАНДАРТИ: ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Актуальність питання визначення поняття «міжнародних трудових стандартів» обумовлена, окрім іншого, тим, що у жодному нормативно-правовому акті України не запропоновано визначення зазначеного поняття. Дослідженням питань удосконалення трудового законодавства з точки зору наближення до міжнародних норм у сфері праці присвячені праці К. Гусова, В. Жернакова, С. Іванова, І. Кисельова, М. Феськова, Г. Чанишевої та ін.

Мета статті полягає в загальному аналізі теоретичних положень щодо визначення поняття та значення міжнародних трудових стандартів для українського трудового законодавства.

Для визначення поняття та змісту міжнародних трудових стандартів, вважаємо необхідним звернутися до з’ясування етимологічного значення таких понять, як «міжнародний стандарт прав людини» та взагалі «стандарт». Термін «стандарт» означає взірець, еталон, який береться за первісний для зіставлення з ними інших подібних об’єктів. З метою забезпечення однозначності та стабільності юридичної термінології при розробленні нових понять, необхідно враховувати існуючу юридичну термінологію, яка закріплена в чинних нормативно-правових актах з тих або інших схожих питань. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» під державними соціальними стандартами розуміють встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій [1].

Таким чином, стандарт – це встановлені законами та іншими нормативно правовими актами норми і нормативи або їх комплекс, які є орієнтиром для зіставлення з ним інших подібних об’єктів та їх розвитку, на базі яких визначаються рівні права та обов’язки відповідно до сфери регулювання конкретних нормативних актів [2].

Звертаючись до з’ясування поняття «міжнародний стандарт», слід відзначити, що у загальному вигляді воно означає загальні правила, єдині вимоги, які пред’являються до тих чи інших нормативних основ і правозастосовної практики з точки зору міжнародного права. Як зазначає М. Буроменський, зародження норм стандартів у міжнародному праві було пов’язане з прагненням сформулювати в міжнародній практиці певні політико-юридичні орієнтири, розраховуючи на їх послідовне широке визнання у світі [3, с. 278].

У науці міжнародного права використовується спеціальний термін «міжнародні стандарти в галузі прав людини» (internation al standards of human rights). Під цим терміном розуміють сукупність існуючих норм і принципів у галузі прав людини, які розроблені за участю держав у процесі міжнародного співіснування і містяться у відповідних міжнародно-правових документах. Але на сучасному етапі розвитку міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини серед вчених немає єдиної думки щодо змісту цього поняття [4, с. 363]. Так, С. Черниченко міжнародні стандарти у галузі прав людини розглядає як міжнародно-правові, тобто такі, що випливають з норм міжнародного права, обов’язків держав [5, с. 38]. З цього приводу Л. Шестаков висловлює заперечення, наголошуючи, що права людини неможливо імпортувати, оскільки в кожному суспільстві вони мають свою специфіку [6, с. 85-86]. На його думку, міжнародні стандарти – лише бездушні форми, а своєрідного змісту й духовності вони набувають тільки у державному відокремленому суспільстві. Слід зазначити, що не кожна модель поведінки визнається міжнародним стандартом. Можна погодитися з В. Нерсесянцем, який відзначає, що міжнародний стандарт за своїми змістовними якостями, являє собою таку модель поведінки, яка відображає фундаментальні й загальні для міжнародного співтовариства у цілому або окремих груп держав правові цінності, засновані на принципі визнання і дотримання прав людини і основних свобод, а також на вимогах верховенства права та панування закону [7]. Отже, міжнародні стандарти у галузі прав людини можна розглядати, по перше, як зразок, до якого слід прагнути, котрий характеризується нормативністю, загальним визнанням, тривалістю дії, можливістю застосування міжнародного впливу та контролю. По друге, як норми, які ґрунтуються на загальних принципах міжнародного права та регулюють відносини, які складаються під час їх реалізації.

Способами й одночасно джерелами створення норм міжнародного права є, зокрема, міжнародні договори. У ст. 2 Закону України «Про міжнародні договори України», розробленого з урахуванням норм Віденської конвенції, зазначено, що під міжнародними договорами України необхідно розуміти договір, угоду, конвенцію, пакт, протокол тощо (незалежно від його конкретного найменування) [8]. Крім того, у міжнародній практиці посилаються також на ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН [9].

Повертаючись до визначення та значення міжнародних трудових стандартів, слід відзначити, що розроблення та прийняття універсальних міжнародних норм про працю завжди є результатом певного компромісу, оскільки країни з розвинутою економікою прагнуть забезпечувати єдині мінімальні стандарти у сфері праці з іншими державами. Це сприяє створенню умов, за яких працівники менш розвинутих регіонів світу зможуть отримати права, подібні до тих, які належать працівникам країн з більш передовим соціальним законодавством, з високим рівнем розвитку демократії. Міжнародна норма про працю як «ідеальна типова модель поведінки за певних типових обставин» закріплюючи основні трудові права, покликана сприяти поступовому вирівнюванню економічного і правового становища найма них працівників у країнах з різним політичним, правовим або міжнародним статусом.

Отже, цінність і значення міжнародних норм про працю полягає в тому, що вони спрямовані на регулювання не деталей та змін в економічному житті суспільства, а в їх універсальності, яка стосується самої суті трудових відносин.

Таким чином, міжнародні трудові стандарти також потрібно розглядати: по перше, як визначену систему міжнародних норм і принципів, які регулюють відносини у сфері праці, та, по друге, як зразок, до якого слід прагнути, котрий характеризується загальним визнанням, тривалістю дії та можливістю застосування міжнародного впливу і контролю. Ґрунтовне дослідження поняття та ознак міжнародних трудових стандартів має важливе, принципове значення для вдосконалення національного трудового законодавства і тому потребує подальшого розроблення.

Література:

1. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (в редакції від 07.04.2012) // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 48. – ст.409.

2. Український юридичний термінологічний словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.marazm.org.ua/document/termin/index.php?file=%D1%F2%E0%ED%E4%E0%F0%F2.txt

3. Савич О. С. Міжнародні соціальні стандарти прав людини: сутність та значення / О. С. Савич // Науковий вісник Академії муніципального управління, серія «Право». – 2009. – № 2. – С. 277–283.

4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / Пер. з рос. – Харків : Консум, 2001. – 656 с.

5. Черниченко C. B. Права человека и гуманитарная проблематика современной дипломатии / С. В. Чениченко // Московский журнал международного права. – 1992. – № 3. – С. 37–46.

6. Шестаков Л. Н. Права личности: некоторые вопросы теории / Л. Н. Шестаков. // Вестник Московского университета. – 1992. – № 1. – С. 84–93.

7. История политических и правовых учений: учебное пособие / Под ред. Нерсесянца В. С. – М. : Норма, 2004. – 944 с.

8. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – ст.540.

9. Устав Организации Объединённых Наций и Устав Международного Суда [електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_010