“Психология и социология”/14. Кадровый менеджмент

Зьолка А.П., Лютко Н.В.

Хмельницький національний університет

Девіантна поведінка української молоді

Внаслідок відхилень від нормальної поведінки відбувається руйнація спокійного укладу життєдіяльності. Молодь є найактивнішим психологічним суб'єктом і тому прояви соціально неприйнятної поведінки найвиразнішим чином проявляється саме в них. У цьому віці, коли не сформований стійкий світогляд, особистість найбільш піддається зовнішнім впливам, що зумовлює актуальність дослідження.

Вивчення проблеми схильності до девіантної поведінки молоді потребує, перш за все, визначення її місця в системі координат більш широкого соціального змісту. Девіантна поведінка набула останнім часом масового характеру, що поставило це явище в центр уваги соціологів, педагогів, психологів, медиків, працівників правоохоронних органів. Причина цього відхилення лежить в особливостях взаємозв'язку та взаємодії людини з навколишнім світом, соціальним середовищем. Тому важливо розглянути основні поняття і теорії девіантної поведінки, основні підходи, зрозуміти її сутність і фактори, які, як каталізатори, впливають на динаміку даної поведінки.

Над проблемою девіантної поведінки молоді працювало багато вчених в галузі соціології, педагогіки, психології та інших наук. Різні фактори такої поведінки вивчали: Бондарчук О.І., Данченко І.О., Іваницький О.В., Буянов М.І., Когут С.Г., Безпалько О.В. та інші.

Слово «девіація» калькується з пізньолатинської deviation – як відхилення, або ухилення. Цей термін в соціологію увійшов порівняно недавно і використовується головним чином для позначення різних типів такої поведінки, яка відхиляється від нормативної, тобто є аномальною. Як зазначає О.В. Безпалько, серед українських та зарубіжних дослідників немає єдиного погляду на термін «девіантна поведінка». Одні вважають, що йдеться про всі відхилення від схвалюваних суспільством соціальних норм, другі пропонують охоплювати цим поняттям тільки порушення правових норм, треті - різні види соціальних патологій (алкоголізм, наркоманія, вбивства).

Девіантність розуміють в широкому і вузькому сенсах (аспектах). У широкому розумінні поняття девіантна поведінка охоплює будь-яке відхилення від соціальних норм - як позитивне (героїзм), так і негативне (злочин). Найчастіше під цим поняттям розуміється тільки негативне відхилення. Традиція розширеного вживання терміну «девіантність» бере початок із західної соціології. У вузькому значенні під девіантною поведінкою розуміють такі відхилення, які не тягнуть за собою ні кримінального покарання, ні адміністративного стягнення, тобто не є протиправними.

Головною причиною девіації є соціальна несправедливість – феномен, що відбиває нееквівалентний характер взаємовідносин та взаємин у суспільстві, та пронизує систему соціальних відносин у цілому. Наслідки соціальної несправедливості на макрорівні можуть проявлятися у вигляді аномії, соціальних конфліктів, субкультурної диференціації суспільства, послаблення соціальних зв`язків та соціального контролю. Несправедливість на макрорівні трансформується на мікрорівень і виявляється у поведінковій та ментальній спрямованості взаємних реакцій та вчинків людей [7, с. 193].

В сучасних умовах українського соціуму негативну девіантну поведінку молоді можна оцінювати як соціальне явище, для якого характерні розповсюдженість у просторі, стійкість у часі, розповсюдженість серед соціально-демографічних груп, множинність такої поведінки. В свою чергу, негативна девіантна поведінка (виходячи з мети такої дії) може включати такі види: делінквентна поведінка (злочинність, правопорушення), тобто порушення офіційних норм, та аморальна поведінка, що порушує неофіційні норми. Аморальна поведінка може бути поділена на асоціальну (алкоголізм, наркоманія, проституція, суїцидальна поведінка) та деструктивну (екстремізм) [4,с.57].

Одним із джерел негативної девіантної поведінки молоді є соціальна нерівність. Вона досягла в Україні небувалих розмірів. Якщо в цивілізованих західних країнах максимальна заробітна плата перевищує мінімальну в 4-5 разів, в Росії – в 25, то у нас – в 40. А звідси і нерівність можливостей, доступних людям, особливо молодим, які належать до різних соціальних груп. До проявів негативної девіантної поведінки молоді слід віднести також алкогольне отруєння, наркоманію. Для нашої країни це, мабуть, найбільш небезпечні відхилення в житті юнаків і дівчат. Відомо, що наркомани є головними розповсюджувачами СНІДУ та інших важких інфекцій [7, с. 196].

Суттєвий вплив на формування особистості має стиль взаємовідносин з батьками, котрий лише частково зумовлений їх соціальним і матеріальним статусом. Існує п’ять стилів взаємовідносин у сім’ї, котрі однозначно є тактиками сімейного виховання: диктат, опіка, конфронтація, мирне співіснування, співробітництво, серед яких лише останнє є оптимальним стилем взаємодії, який не призводить до девіантної поведінки. Всі інші частіше за все сприяють негативному формуванню дитини.

Категорія проблемних сімей стала суспільним явищем. Як наслідок, за різними даними, в Україні налічується від 40 до 50 тис. дітей, котрі тимчасово або епізодично змушені жити на вулиці. Як зазначають науковці, недоліками сімейного виховання зумовлено 60–80% випадків протиправної поведінки неповнолітніх та молоді. Більша частина дітей, що вчинили злочини, виросли у проблемних сім’ях, кожний третій підліток-правопорушник має неповну сім’ю, у 10% підлітків, які вчинили злочин, родичі були позбавлені волі [5, с. 42].

З року в рік збільшується кількість дітей, які відібрані у батьків внаслідок соціальної неспроможності сім’ї. Тому і зростає дитяча бездоглядність, злочинність, алкоголізм, наркоманія, проституція та соціальне сирітство. З огляду на це важливого значення набуває профілактична та корекційна робота соціально-психологічної служби загальноосвітньої школи; соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді; неприбуткових організацій, які здійснюють соціально-педагогічну діяльність.

До девіантної поведінки можуть призводити як надмірна опіка, так і мирне співіснування, тобто безконтрольність та бездоглядність, надання дитині повної свободи та незалежності. Також дуже велике значення та вплив на «формування» девіантної поведінки молоді має шкільна дезадаптація та засоби масової інформації [6, с. 79].

Отже, причин для девіантної поведінки молоді значно більше, особливо безпосередніх, але їх виявлення і аналіз потребують більш глибокого і ґрунтовного дослідження. Суспільство, для зниження девіацій у молодіжному середовищі, повинно суворо дотримуватися законів розвитку особистості, тому що без цього ліквідувати окремі види девіантної поведінки фактично неможливо.

Список використаних джерел:

1. Данченко І.О. Профілактика девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі: дис. … канд. пед. наук. : 13. 01. 07 / Ірина Олексіївна Данченко. – К., 2006. – 350 с.

2. Іваницький О.В. Девіантна поведінка молоді в Україні: чинники виникнення та державні заходи подолання /Іваницький О.В. // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка, 2008. – С.55-63.

3. Ілляш М. М. Технологія роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціальних служб для молоді/ Ілляш М. М.. К., 2003, - 197 с.

4. Казьмерчук А.В. Особливості девіантної поведінки серед молоді /Казьмерчук А.В.// Девіантна поведінка в дитячому віці: Матеріали наук.- практ. конф. Євпаторія, 2009. – с.77-82.

5. Когут С.Г. Девіантна поведінка дітей та молоді: проблеми й шляхи розв’язання / Когут С.Г. // Вісник Львів. Ун-ту. – 2008. – с. 190-197.