Рябенька М.О., к.е.н.,доцент

кафедри туризму та готельно-ресторанної справи

Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ

Вісіцька Н.В., магістр кафедри товарознавства, маркетингу та туризму

м.Вінниця, Україна

ВИРОБНИЧИЙ ТРАВМАТИЗМ НА ПІДПРИЄМСТВАХ АПК

Відзначено, що стан охорони праці на підприємствах агропромислового комплексу є незадовільним, оскільки біля половини нещасних випадків відбувається внаслідок неправильної організації праці, порушення вимог безпеки та не проведення профілактичних заходів з охорони праці.

В підсумках роботи Державної інспекції в Агропромисловому комплексі підкреслюється, що вимоги Закону України “Про охорону праці” в частині втілення системи управління та організації служби охорони праці і здійснення постійного контролю за безпекою виробничих процесів не виконується на більшості підприємств. Найбільш незадовільною є організація навчання та інструктування робітників з питань охорони праці (11,5% нещасних випадків сталося по цій причині), незадовільна організація робіт (10,6% нещасних випадків), порушення безпеки праці (21,7%), експлуатація несправних машин і обладнання (11,8%) [3].

Як свідчать статичні дані, розподіл нещасних випадків по галузям виробництва такий: механізатори – 42,0%, тваринництво – 32,0%, рослинництво – 12,5%, різні –13,5%. Тобто, самий високий рівень травматизму спостерігається при виконанні робіт, пов’язаних з експлуатацією сільськогосподарської техніки і транспортних засобів. При цьому найбільш висока питома вага травм приходиться на трактористів (49,3%) і шоферів (28,4%). Другі групи механізаторів травмувались менше: комбайнери в 10,5%, причіплювачі – в 2,9%, інші механізатори – в 6,9% випадків [4].

Необхідно підкреслити, що механізатори із стажем роботи від 3-х років і більше (їх 69,%) травмуються в 2 з лишнім рази частіше механізаторів, які мають стаж роботи до 3-х років (їх 31%). Це пояснюється тим, що ці особи вважають себе як досвідчені фахівці, частіше ігнорують правила безпеки праці, зневажають профілактичну роботу. Вони, як правило, не проходять періодичних інструктажів, порушують нерідко трудову дисципліну.

Аналізуючи травми в залежності від виду виконуваних робіт необхідно відмітити, що частіше всього травмуються механізатори при обробці землі і збиранні врожаю (59,3%), під час ремонту сільськогосподарської техніки (23,4%), при транспортуванні вантажів і людей (14,1%) [1].

Велика питома вага травм має місце при ремонті сільськогосподарської техніки серед шоферів (33,7%), трактористів (22,4%) і комбайнерів (19,2%). Причіплювачі травмуються при цьому в 16,2%, а інші механізатори в 8,5% випадках. Це пояснюється тим, що ремонт техніки в сільськогосподарському виробництві здійснюється силами механізаторів в період підготовки до посівної та збиральної компаній.

Основними причинами нещасних випадків являються: конструкторські недоліки − 10,5%; експлуатація несправних машин і обладнання – 11,8%; невідповідність технологічних процесів і порушення правил технологічного процесу – 9,5%; порушення правил безпеки – 21,7%; порушення правил дорожнього руху – 2,2%; незадовільна організація робіт – 10,6%; незадовільне обладнання робочих місць – 7,8%; незадовільний стан споруд – 2,9%; недоліки в навчанні працюючих безпечним прийомам праці – 11,5%; порушення трудової та виробничої дисципліни – 2,5%; робота не по спеціальності – 1,0%;

різні – 8% [2].

Таким чином, найбільш частими причинами нещасних випадків на виробництві є неправильні дії та неправильні прийоми роботи працівників. Для зниження рівня травматизму необхідно перш за все здійснювати організаційні заходи, а також укріплювати трудову і виробничу дисципліну.

Аналіз виробничого травматизму в сільському господарстві показує, що одним із найбільш радикальних заходів його зменшення є удосконалення мобільних сільськогосподарських машин і транспортних засобів та їх безпечна експлуатація.

Значну роль у зниженні виробничого травматизму належить організаційним та соціально-економічним заходам щодо поліпшенню умов праці. Оскільки важливе значення профілактичні дії, ефективне навчання працюючих, а також поліпшення роботи служби охорони праці кожного підприємства. Комплексне рішення цих питань дозволить зменшити виробничий травматизм, збільшити ефективність використання сільськогосподарської техніки, знизити економічні збитки, зберегти здоров’я і життя працівників, стимулювати їх високу працездатність.

Список використаних джерел:

1. Дегдяренко Т. Агропромисловий комплекс травмонебезпечна галузь виробництва. / Т. Дегдяренко, В. Левченко. – Охорона праці. – 2009.– №8. – 32-33с.

2. Лехман С. Д. Довідник з охорони праці в сільському господарстві / С.Д.Лехман. – К.: Урожай, 2011. – 452 с.

3. Лущенков В. Л. Виробнича санітарія / В. Л. Лущенков – К.: Урожай, 2012. – 320 с.

4. Режим доступу: http://www.prombez.if.ua/.