Савченюк О.М., Дзюня А. В.

Науковий керівник: к.е.н. доц. Рябенька М.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

СТАН ОХОРОНИ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Процес наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу у сфері охорони праці повинен розглядатися через призму його основної мети, яка полягає у досягненні на практиці високих європейських стандартів охорони праці із загальним зниженням показників виробничого травматизму та професійних захворювань.

Необхідність системного вирішення питань у сфері охорони праці характеризується загальним низьким рівнем безпеки праці в Україні. Особливо небезпечні умови праці проявляються у сфері безпеки праці високим рівнем виробничого травматизму і професійної захворюваності, незадовільними умовами праці та санітарним станом підприємств, внаслідок чого держава втрачає кваліфікованих працівників, а натомість отримує десятки тисяч осіб, які потребують повноцінного соціального захисту.

Проблема аналізу стану охорони праці традиційно привертає увагу фахівців. Окремі її аспекти аналізувалися в дослідженнях М. Г. Александрова, А. А. Абрамової, М. Й. Бару, Я. І. Безуглої, Н. Б. Болотіної, П. А. Бущенка, В. С Венедіктова, Г. С. Гончарової В. Я. Гоца, В. В. Жернакова, І. В. Зуба, П. О. Ізуїти, Р. І. Кондратьева, Л. І. Лазор, П. Д. Пилипенка, С. М. Прилипка, В. І. Прокопенка та ін.

На сьогодні стан охорони праці в України не можна визнати задовільним. Про це свідчить високий рівень травматизму, в тому числі, смертельного, особливо, в таких визначальних для економіки держави галузях, як вугледобувна, агропромисловий комплекс, будівництво і транспорт, які за рівнем травматизму стійко утримують відповідно перше, друге і третє – четверте місця. Рівень смертельного ризику на виробництві в Україні у 2,3 рази вищий середнього для держав з розвинутою ринковою економікою і на 11 % вищий, ніж у Європі в цілому. Однак, при цьому слід відмітити зниження рівня виробничого травматизму за останні чотири роки в Україні (загальна кількість травмованих на виробництві знизилася з 111627 до 26102 осіб). 

Сам підхід до охорони праці в Україні з часу проголошення незалежності зазнав значних змін. Необхідність перегляду старих підходів були викликана низкою внутрішніх та зовнішніх чинників. Серед внутрішніх чинників слід виділити, насамперед, той факт, що держава перестала бути єдиним роботодавцем, а вага приватного сектору постійно зростає. Що стосується зовнішнього чинника, то він пов’язаний із зобов’язанням України адаптувати своє законодавство в сфері охорони праці до відповідного законодавства Євросоюзу згідно УПС. 

Варто підкреслити, що охорона праці належить до сфер, де самого лише наближення законодавства недостатньо для зниження рівня виробничого травматизму та захворюваності і покращення умов праці. Правовий фактор у даному випадку є лише одним із цілої низки інших, об’єктивних та суб’єктивних факторів. Серед основних причин незадовільного стану охорони праці можна виділити наступні: 
безвідповідальне ставлення деяких роботодавців, особливо, керівників малих та середніх підприємств, до стану охорони праці, низький рівень трудової і технологічної дисципліни. Більшість роботодавців розглядають питання охорони праці як другорядні, такі, що не сприяють прибутковості підприємства. Диференційована за тяжкістю порушень вимог охорони праці система економічних санкцій, передбачена Законом “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” поки що не дала відчутних наслідків. 

Низький рівень трудової дисципліни, недостатня увага до питань охорони не тільки власної праці, а й власного життя має місце і серед рядових працівників. Як свідчить статистика, значна частина нещасних випадків на виробництві трапляється з працівниками, що перебувають у стані алкогольного сп’яніння, але більшість нещасних випадків на виробництві обумовлена факторами, усунення яких не потребує матеріальних витрат.

Отже слід розуміти, що цілковито безпечних та нешкідливих умов праці немає. Але разом з тим, потрібно намагатися максимально створювати безпечні умови праці для працівників, з метою зниження рівня травматизму та виникнення професійних захворювань.

Література:

1. Закон України «Про охорону праці» із змінами та доповненнями від 16.10.2012року.

2. Гандзюк М.П. Основи охорони праці: підручник/ М.П.Гандзюк, Е.П. Желібо, М.О. Халимовський. – К.: Каравела, 2009. – 393 с.

3. Ярошевська В.М. Охорона праці в галузі/ В.М. Ярошевська, В.Й. Чабан. – Навчальний посібник. – К.: Професіонал, 2010. – 288 с.