Біологічні науки/6. Мікробіологія

 

Маляренко Н.І., Дрегваль О.А., Вінніков А.І.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Україна

Розповсюдженість Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas vaginalis та Chlamydia trachomatis серед населення міста Нікополь

 

Вступ. Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), у тому числі гонорея, трихомоноз, генітальний хламідіоз та велика група інших інфекцій являють собою велику групу гетерогенних за клінічними та епідеміологічними проявами хвороб, об'єднаних на основі статевого шляху передачі.

Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту людини є серйозною проблемою сучасної медичної науки і практики з огляду на те, що збудники урогенітальних інфекцій уражають репродуктивну систему людини. В сучасній Україні народжується значно менше людей, ніж вмирає. Частково, це пояснюється соціально-економічними факторами, однак дослідження в області венерології, гінекології та урології-андрології вказують на прямий зв'язок між ІПСШ та безплідним шлюбом.

Крім того, гонококова та хламідійна інфекції можуть передаватися новонародженому під час його проходження через пологові шляхи матері та викликати серйозні ускладнення у новонародженого [1].

Виходячи з вищесказаного, вивчення питань, пов’язаних з розповсюдженістю, є надзвичайно актуальним.

Метою даної роботи було провести аналіз розповсюдженості Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas vaginalis та Chlamydia trachomatis серед населення міста Нікополь.

Матеріали та методи дослідження. Предметом дослідження був клінічний матеріал від пацієнтів різної статі та різних вікових груп, що звертались у дермато-венерологічне відділення для обстеження на захворювання, що передаються статевим шляхом.

Виявлення гонококів та піхвових трихомонад у досліджуваному матеріалі проводили за допомогою мікроскопічного методу дослідження препаратів, забарвлених метиленовим синім та за модифікованим способом Грама [4, 5]. За швидкістю і простотою виконання, а також за мінімальною вартістю метод мікроскопії мазків не має собі рівних [6]. Ці переваги особливо важливі при масовому обстеженні пацієнтів. Мазок, пофарбований 1 % водним розчином метиленового синього робиться з метою вивчення загальної картини, морфології і розташування мікроорганізмів. Він має орієнтовне значення [2].

Виявлення цитоплазматичних включень хламідій в епітеліальних клітинах проводили за допомогою мікроскопічного дослідження препаратів забарвлених за методом Романовського-Гімзи [5].

Результати та їх обговорення. Ведення випадків захворювання на ІПСШ заслуговує спеціальної уваги з точки зору активного виявлення джерел зараження, обстеження контактів, превентивної терапії та своєчасного лікування хворих.

Експериментальна робота була виконана на базі клініко-діагностичної лабораторії комунального закладу «Нікопольська міська лікарня №4 ДОР».

Для отримання результатів дослідження клінічного матеріалу при обстеженні пацієнтів (хворих) з підозрою на ІПСШ виконувався комплекс вимог, передбачених наказами, розпорядженнями, методичними рекомендаціями та інструкціями по застосуванню.

За перші 2 місяці 2016 року на гонорею та трихоманоз було обстежено 169 пацієнтів (103 чоловіка та 66 жінок). Виявлено 21 хворого на трихоманоз (6 чоловіків та 15 жінок), що складало 12,43 % від загальної кількості обстежених та 2 хворих на гонорею (чоловіків), що складало 1,18 % від загальної кількості обстежених.

Для виявлення цитоплазматичних включень хламідій за допомогою мікроскопічних методів досліджено 97 препаратів, пофарбованих за методом Романовського-Гімзи.  Виявлено 7 хворих на хламідіоз пацієнтів (5 чоловіків та 2 жінки), що складало 7,22 % від загальної кількості обстежених.

Таким чином, на початку 2016 року захворюваність на гонорею, трихоманоз та хламідіоз знаходилась на відносно низькому рівні.

Необхідно окремо відмітити, що при обстеженні пацієнтів було встановлено 3 випадки виявлення патогенних мікробних асоціацій урогенітального тракту. Так, один чоловік був хворий одночасно на гонорею і трихоманоз, два чоловіки – на хламідіоз та трихоманоз. Тобто, серед виявлених випадків захворювання на трихоманоз 85,71 % припадає на моноінфекцію, а 14,29 % – на протозойно-бактеріальні асоціації. А саме, 9,53 % складають трихомонадно-хламідійні асоціації та 4,76 % – трихомонадно-гонококові асоціації (рис. 1).

 

Рис. 2 Відсоток виявлення моноінфекції трихомонад та

мікст-інфекцій (січень-лютий 2016 рік)

 

Аналіз випадків гонореї, трихоманозу та хламідіозу за статтю показує значно вищий рівень захворюваності серед жінок на трихоманоз та переважання захворюваності на гонорею і хламідіоз серед чоловіків (табл. 1).

Наступним етапом дослідження було провести порівняльний аналіз виявленої на початку 2016 року захворюваності на ІПСШ з рівнем захворюваності у минулому році. У 2015 році обстежено на гонорею та трихоманоз 679 пацієнтів (412 чоловіків та 267 жінок).

 

Таблиця 1

Аналіз виявленої захворюваності залежно від статі

Стать

Кількість хворих

Збудник захворювання

Neisseria gonorrhoeae

Trichomonas vaginalis

Chlamydia trachomatis

чоловіки

абсолютна

2

6

5

відносна, %

1,18

3,55

5,15

жінки

абсолютна

0

15

2

відносна, %

0

8,88

2,06

 

Виявлено 87 хворих на трихоманоз (26 чоловіків та 61 жінку), що складало 12,81 % від загальної кількості обстежених та 5 хворих на гонорею (4 чоловіка та 1 жінка), що складало 0,74 %. З них 1 чоловік був одночасно хворий і на гонорею, і на трихоманоз. Із 357 обстежених на хламідіоз пацієнтів було виявлено 27 хворих (21 чоловіків та 6 жінок), що складало 7,56 %. З них 4 чоловіки були хворі одночасно на хламідіоз та трихоманоз. Як видно з даних рис. 2, на початку 2016 року порівняно з минулим роком спостерігається відносне поліпшення ситуації щодо захворюваності на трихоманоз та хламідіоз. Кількість виявлених хворих на гонорею навпаки дещо збільшилась.

 

Рис. 2 Порівняльний графік виявлення хворих на гонорею,

трихоманоз та хламідіоз

Аналіз випадків виявлення гонореї та хламідіозу за статтю показує значно вищий рівень захворюваності серед чоловіків (табл. 2).

Таблиця 2

Кількість захворювань на гонорею, трихоманоз та хламідіоз залежно від статі та віку у 2015 році

Вік, років

Стать

Гонорея

Трихомоноз

Хламідіоз

0–14

ч

 

 

 

ж

 

1

 

15–17

ч

 

1

 

ж

 

 

 

18–19

ч

 

1

1

ж

 

1

 

20–24

ч

3

4

1

ж

 

5

1

25–29

ч

 

6

4

ж

1

15

2

30–34

ч

 

5

5

ж

 

11

1

35–39

ч

1

3

4

ж

 

6

1

40–59

ч

 

6

6

ж

 

20

 

≥ 60

ч

 

 

 

ж

 

2

 

Всього

ч

4

26

21

ж

1

61

6

 

Водночас аналіз випадків трихоманозу за статтю показує значно вищий рівень захворюваності серед жінок. Більшість виявлених хворих жінок і чоловіків були репродуктивного віку. Упродовж 2015 року зареєстровано 5 випадків виявлення патогенних видів у мікробних (протозойно-бактеріальних) асоціаціях урогенітального тракту людини. Більшість з них (4) – це асоціації Trichomonas vaginalis та Chlamydia trachomatis (4,6 %). Один випадок припадав на мікробну асоціацію Trichomonas vaginalis з Neisseria gonorrhoeae (1,15 %). Мікст-інфекції виявлено тільки у чоловіків.

Таким чином, кількість виявлених протягом січня-лютого 2016 року трихомонадно-гонококових та трихомонадно-хламідійних асоціацій зросла у порівнянні з 2015 роком. Це є негативною тенденцією у зв'язку з тим, що внаслідок наявності феномена незавершеного фагоцитозу, трихомонади є захисним резервуаром для персистуючих патогенних мікроорганізмів, перешкоджаючи дії на них антибактеріальних препаратів, антитіл та інших факторів імунітету. При цьому поглинені мікроорганізми здатні зберігати свої життєві функції всередині найпростішого. Цим пояснюється низька ефективність лікування змішаної трихомонадно-бактеріальної інфекції. Такі трихомонади можуть бути провідниками інфекції у верхні відділи статевих шляхів і навіть у черевну порожнину [3].

Висновки. Виявлено відносне поліпшення ситуації щодо захворюваності на трихоманоз та хламідіоз на початку 2016 року у порівнянні з 2015 роком. У той же час, зросла кількість виявлених хворих на гонорею. Встановлено значно вищий рівень захворюваності на гонорею і хламідіоз у чоловіків та на трихоманоз у жінок. Більшість хворих на ІПСШ були чоловіки та жінки репродуктивного віку. Кількість виявлених трихомонадно-гонококових та трихомонадно-хламідійних асоціацій на початку 2016 року зросла порівняно з минулим роком.

 

Література:

1. Запорожан В. М. Акушерство і гінекологія: Підручник у 2х томах. Т. 1. / В. П. Запорожан, М. Р. Цегельський, Н. М. Рожковська. – Одеса: Одес. держ. мед. університет, 2005. – 472 с.

2. Кубанова А. А. Протоколы лабораторной диагностики гонорейной инфекции / А. А. Кубанова, Н. В. Фриго // Вестник дерматологии и венерологии – 2008. – №1. – С. 83–97.

3. Мавров І. І. Статеві хвороби: Пер. з рос. / І. І. Мавров. – Тернопіль: ТДМУ, 2005. – 716 с.

4. Об унификации лабораторных методов исследования в диагностике гонореи и трихомониаза: № 936. – [чинний від 12.07.1985р.]. – М.: МОЗ СССР, 1985. – 25 с.

5. Об унификации микробиологических (бактериологических) методов исследования, применяемых в клинико-диагностических лабораториях лечебно-профилактических учреждений: приказ № 535. – [чинний від 22.04.1985р.]. – М.: МОЗ СССР, 1985. – 65с.

6. Современные методы идентификации возбудителя гонококковой инфекции / Н. В. Фриго, С. А. Полевщикова, И. А. Волков [и др.] // Вестник дерматологии и венерологии. – 2011. – № 3. – С. 45–51.