Дученко А.П., Прокопчук О.П., Марчук Ю.М., Ладанюк М.В.,

Шевчук О.А.

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

ВУГЛЕВОДНЕВИЙ ОБМІН РОСЛИН ЦУКРОВОГО БУРЯКА ЗА ДІЇ РЕТАРДАНТІВ

Важливою складовою частиною комплексної хімізації рослинництва є регулятори росту – ретарданти. За їх допомоги нівелюються недоліки сортів та гібридів, тому вони не можуть бути заміною іншим факторам формування врожаю. Саме тому необхідно і дуже важливо точно знати механізм дії регуляторів росту на біологічному та хімічному рівнях (Моргун В.В. та ін., 2003).

Ретарданти – це особлива група регуляторів росту, які здатні уповільнювати ріст рослин, але не викликають при цьому у них жодних аномальних відхилень. Згідно сучасних уявлень ретарданти являють собою препарати антигіберелінового впливу. Оскільки механізм дії ретардантів різних груп відрізняється, тому єдиний механізм впливу на рослини для них передбачити важко. Так, наприклад, активність паклобутразолу пов’язана із блокуванням синтезу гіберелінів на стадії попередників (Гудвин Т., Мерсер З., 1986), етиленпродуценти блокують утворення гормонально-рецепторного комплексу (Скоробогатова И.В., 1985).

Затримка росту стебла, яка спостерігається при дії на рослину ретардантом, обумовлена значним гальмуванням поділу клітини у субапікальній (підверхівковій) меристемі, при цьому апікальна зона продовжує функціонувати. Відомо, що відповідальною за формування та ріст листя, цвіту та плодів є апікальна і середня зони. У рослин, оброблених ретардантами, формуються більш низькі і потовщені стебла з вкороченими міжвузлями, в той час як листя, квіти та плоди не зазнають суттєвих змін та досягають властивих даній рослині, нормальних розмірів. В той же час ретарданти інгібують видовження інтактних проростків і сповільнюють процеси росту у листках. Отже, пізнання механізмів дії ретардантів та етиленпродуцентів має суттєве теоретичне значення для розуміння закономірностей росту і розвитку рослин.

Продуктивність цукрових буряків пов’язана з метаболізмом сахарози, яка синтезується в листках ферментом сахарозофосфатсинтазою, відкладається в коренеплодах і частково використовується для забезпечення їх життєдіяльності і росту (Шевчук О.А., 2015). Накопичення в коренеплоді великої кількості сахарози відбувається за рахунок її притоку із листків. Встановлено, що цукронакопичення тісно пов’язане з ростовими процесами, які призводять до збільшення розмірів кореня, тобто до утворення «резервуарів», необхідних для відкладання сахарози.

В літературі є дані по впливу хлорхолінхлориду на накопичення різних форм цукрів. Зокрема, виявлено, що за дії препарату відбувалося посилення швидкості накопичення цукрів в усіх органах цукрового буряка (Починок Х.Н. та ін., 1976).

Оскільки вплив паклобутразолу і декстрелу на вміст цукрів у рослин цукрового буряка практично не вивчений, нами було досліджено вміст різних форм цукрів і крохмалю в листках і коренеплодах у буряка в кінці вегетації, на момент збирання урожаю.

Робота проводилась на культурі цукрового буряка гібриду Ялтушківський ЧС 72. Однократну обробку рослин водними розчинами 0,025%-ого паклобутразолу у і 0,3%-ого декстрелу здійснювали на 60-ий день вегетації (період утворення 14-16 листків). Вміст цукрів і крохмалю визначали за Х.М. Починком.

Отримані результати досліджень свідчать, що гальмування ростових процесів під впливом декстрелу та паклобутразолу супроводжувалося змінами вмісту різних форм вуглеводів в листках і коренеплодах буряка на кінець вегетації. В гичці рослин цукрового буряка гібриду Ялтушківський ЧС 72, оброблених 0,3%-им декстрелом і 0,025%-им паклобутразолом, сумарний вміст цукрів, редукуючих цукрів і сахарози зменшувалися у обох варіантах досліду. Так, у контролі сумарний вміст цукрів (%) становив 8,81±0,133, редукуючих цукрів (%) – 3,53±0,089, сахарози (%) – 4,12±0,201; у рослин оброблених 0,025%-им паклобутразолом – відповідно: 7,90±0,178, 1,92±0,026, 3,69±0,120; а у варіанті з 0,3%-им декстрелом – відповідно: 7,80±0,059, 3,06±0,036, 3,12±0,123. При цьому відбувався перерозподіл цукрів в бік запасаючих органів – коренеплодів. Так, у коренеплодах за дії паклобутразолу відбулося збільшення сумарного вмісту цукрів і сахарози. У контролі сумарний вміст цукрів (%) становив 68,6±0,159 і сахароза (%) – 57,2±0,074, а за дії паклобутразолу – відповідно: 84,2±0,126 і 75,8±0,042.

Обробка декстрелом призвела до зменшення цих показників. Крім того слід відмітити, що обидва ретарданти зменшували вміст редукуючих цукрів у коренеплодах рослин.

Важливим показником фізіологічної діяльності хлоропластів у цукрового буряка є крохмалоутворення. Орловським Н.І. і Столбіним П.О. було встановлено, що в старих листках буряків крохмаль утворюється в незначній кількості, а іноді і зовсім не утворюється. Аналіз досліджень свідчить, що за дії ретардантів вміст крохмалю (%) в листках зменшувався. Так, у контролі він становив 2,51±0,008, у варіанті з паклобутразолом – 1,80±0,009, а у варіанті з декстрелом – 2,01±0,018.

Таким чином, проведені нами дослідження свідчать, що препарати ретардантної дії – декстрел та паклобутразол – суттєво впливають на вуглеводний обмін рослин цукрового буряка. Найбільш ефективним було застосування 0,025%-ого паклобутразолу у період утворення 14-16 листків. За дії ретардантів вміст крохмалю в листках рослин цукрового буряка зменшується.