магістрант Турпітко А.В

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Формування системи захисту банківських вкладів в Україні

Останнім часом питанням дослідження української системи страхування вкладів присвячено праці багатьох українських науковців, а саме роботи: С.Аржевітіна, С. Безвух, С. Волосович, С. Козьменка, І. Михайловської, Т. Савченка, Ю. Серпенінової, В. Тринчук, І. Школьник та інших.

Заслуговує на увагу той факт,  що за останні роки банківський сектор України зазнав великих змін. Проте в більшості досліджень, що стосуються вітчизняної системи страхування вкладів, питання аналізу та оцінки основних показників діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишаються малодослідженими.

В Україні функції системи гарантування, або страхування вкладів виконує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Ця спеціалізована державна організація була створена під час російської фінансової кризи 1998 року Указом Президента України “Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб – вкладників комерційних банків”, яким було затверджене Положення “Про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів”. Установа почала роботу в 1999 році. Фонд упродовж багатьох років засвідчив свою ефективність.

Перевагами функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Україні є:

·       Поширення збільшення розміру відшкодувань на вкладників банків, яким відшкодовуються вклади;

·       Відповідність розміру відшкодувань вкладів фізичним особам, що здійснюються фондом при неплатоспроможності банків, вимогам МВФ.

·       Членами фонду є всі банки, що входять до банківської системи України.

Серед недоліків функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Україні:

·       Недостатність джерел формування ресурсів фонду, оскільки участь держави обмежується разовим внеском, а розмір регулярних внесків є недостатнім;

·       Виконання основних повноважень фонду здійснюється через різні структури: інвестування наявних ресурсів у державні цінні папери – через НБУ, виплати відшкодувань – через банки-агенти;

·       Контрольні функції фонду обмежені правом здійснення перевірок за процесом перерахування зборів до фонду, тоді як нагляд за санацією, ліквідацією банків та виконання функцій банками-агентами щодо використання одержаних від фонду коштів для повернення заощаджень знаходяться поза межами його контролю. Це не відповідає міжнародній практиці;

·       Неузгодженість між законами «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та «Про Національний банк України» стосовно розміщення вільних коштів фонду на депозитних рахунках, оскільки фонд не є банківською установою;

·       Оскільки ресурси фонду не включаються до Державного бюджету України, не передбачено плату за користування тимчасово вільними залишками його коштів, водночас при використанні бюджетних коштів комерційні банки сплачують 50% облікової ставки НБУ;

·       Законом «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» не визначено порядок доплат фізичним особам у разі збільшення гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами вже після дня настання недоступності вкладів [2].

Сильними сторонами діючої в Україні системи гарантування вкла­дів є: чітке законодавче регулювання; обов’язкова участь банківських установ; обмежені гарантії; захист вкладів у національній та іноземній валютах.

Слабкими ж сторонами вітчизняної системи захисту вкладів в ба­нківській системі України є: неповність об’єкта захисту (захисту не підлягають вклади суб’єктів господарювання); вузькі повноваження керівного органу (Фонд гарантування вкладів не бере участі у ліквідації, розпродажу активів чи організації реструктуризації неплатоспромож­ного банку); діє єдина ставка відрахування коштів до грошового фонду, що продукує проблему “морального ризику”; розмір грошового фонду формується довільно (відсутня будь-яка методика з розрахунку його цільового значення).

Для розробки стратегії розвитку системи захисту вкладів в Україні необхідно визначити кінцеві пріоритети (орієнтири) розвитку. Вони ви­пливають із принципів, розроблених Міжнародною асоціацією стра­ховиків депозитів.

Нереалізовані принципи чи реалізовані частково дозволяють нам побачити перспективи розвитку системи захисту вкладів в Україні та систем, з якими вона співпрацює. Такими перспективами є:

·       створення системи захисту вкладів суб’єктів господарювання в бан­ківських установах;

·       створення системи захисту вкладів для інших учасників фінансового

ринку, що проводять залучення вкладів;

·       запровадження системи диференційованих страхових відрахувань на основіаналізу ризиків у діяльності учасників системи захисту вкладів;

·       введення в діючу систему захисту вкладів в Україні вкладів ПАТ “Державний ощадний банк України”;

·       чітке формулювання і відображення в законодавстві цілей системи захисту вкладів, які викласти як забезпечення захисту вкладів фізи­чних осіб і суб’єктів господарювання та посилення стабільності ба­нківської (фінансової) системи;

·       посилення механізмів координації зусиль і обміну інформацією між НБУ і Фондом щодо діагностики фінансового стану банків та про­ведення процедур підтримки фінансової стабільності при виникнен­ні проблем у діяльності окремих банків і системних загроз;

·       відміна внесків НБУ та перекладення тягаря цього фінансування на банківські установи по закінченні фінансової кризи;

·       створення системи правового захисту працівників Фонду;

·       створення законодавства щодо регулювання процесу управління неплатоспроможністю банку;

·       завчасне інформування Фонду про можливий страховий випадок і надання йому доступу до бази даних за вкладами проблемних банків [1].

Отже, основною метою  існування системи гарантування вкладів в Україні має бути не тільки і не стільки захист інтересів вкладників, скільки запобігання банкрутств. Тому система захисту депозитів повинна поєднувати в собі власне механізм гарантування або страхування вкладів з ефективним банківським наглядом, прозорою системою звітності і налагодженою законодавчою базою. Адже світова практика доводить: своєчасно розпочата санація банку з участю капіталу фонду може стати дешевшою, ніж виплата гарантованих депозитів у разі банкрутства банку.

Література:

1.     Безвух С. В. Стратегія розвитку системи захисту вкладів фізичних осіб і суб’єктів господарювання в банківських установах України/С.В. Безвух// Збірник наукових праць. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2011. Випуск 33. – С. 234-243.

2.     Волосович С. Особливості й тенденції розвитку національної системи страхування банківських вкладів в умовах євроінтеграції/ С. Волосович,                  В. Тринчук// Вісник НБУ. – 2007. - №8. – С. 28-34.