Экономические науки/ 2.Внешнеэкономическая деятельность.

К.е.н. У.М. Ніконенко, доцент

Українська академія друкарства,

м. Львів, Україна

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО РИНКУ КАПІТАЛУ УКРАЇНИ

Забезпечення фінансової стабільності потребує принципово нового підходу до управління фінансовою системою з метою підтримання її збалансованості та підвищення стійкості.

Збалансованість фінансової системи передбачає приведення у відповідність:

- потреб економіки у фінансових ресурсах і можливостей фінансової системи їх забезпечити;

- обсягів фінансування секторів економіки та рівня ефективності використання залучених ними ресурсів;

- обсягів фінансування інвестицій та споживчого попиту для усунення диспропорцій між сукупним попитом і пропозицією. Вітчизняна промисловість має модернізувати виробничі потужності, підвищити продуктивність праці і наростити виробництво;

- інфляційної, процентної й курсової динаміки для уникнення перекосів у структурі економічної системи і платіжного балансу;

- обсягів грошової і товарної маси через підтримання збалансованого платіжного балансу, недопущення припливу спекулятивного капіталу, спроможного профінансувати надування “мильних бульбашок” на ринках акцій та нерухомості України.

Стійкість фінансової системи потребує:

- підвищення стійкості банківської системи шляхом усунення накопичених дисбалансів – невідповідності термінової і валютної структури активів і пасивів, вирішення проблеми капіталізації, “поганих” активів тощо;

- вдосконалення системи управління на основі макропруденційного підходу до оцінки і управління ризиками;

- зменшення зовнішньої залежності вітчизняної фінансової системи шляхом скорочення фінансування споживання за рахунок запозичень на зовнішніх ринках капіталу;

- підвищення прозорості функціонування фінансової системи в цілому та системних надвеликих фінансових інститутів зокрема.

Забезпечення фінансової стабільності потребує відновлення цілісності економічної і фінансової систем шляхом інституційної реформи – послідовної та цілеспрямованої адаптації розвинених фінансових інституцій, що ефективно функціонують в країнах з високорозвиненою економікою, до особливостей інституційного середовища України [2]. Модернізація має спрямовуватись на:

- усунення структурних диспропорцій, накопичених в період докризового розвитку зростання;

- цілеспрямоване формування майбутніх структурних характеристик економічної й фінансової систем на основі врахування майбутніх ризиків, оцінок адекватності поточним умовам антикризових заходів, розробки і застосування модернізаційних заходів на основі оцінок їх очікуваних наслідків;

- формування захисних і стабілізаційних механізмів та дієвих важелів управління фінансовою системою, що дозволить зберігати її стійкість і збалансованість та посилити її роль як інструмента підтримки і стимулювання економічного зростання.

Основою модернізації має стати макропруденційний підхід, характерними рисами якого є націленість на запобігання ризикам шляхом підвищення прозорості реалізації політики.

Побудова адекватної потребам економіки стійкої фінансової системи, орієнтованої на акумулювання і використання внутрішніх ресурсів відповідно до пріоритетів національних інтересів, має відбуватися на основі синхронного розвитку всіх її секторів – банківського, страхового, фондового, інвестиційного з одночасним поглибленням фінансового ринку та вдосконаленням його інфраструктури [1]. Це забезпечить можливість досягнення синергетичного ефекту через відновлення цілісності фінансової системи, основними характеристиками якої стануть:

- стабільні темпи інфляції на основі створення умов для нарощування пропозиції товарів і послуг через розвиток конкуренції, вдосконалення ринкової інфраструктури, комплексного застосування заходів грошово-кредитної, податкової, конкурентної, структурної політик;

- становлення потужного національного капіталу як основи фінансової стабільності шляхом створення гнучкої та ефективної інституційної системи мобілізації і розміщення позичкових капіталів, розвитку механізмів довгострокового кредитування, заохочення сполучення капіталів комерційних банків і промислових підприємств, які дозволяють спрямувати надлишкові грошові ресурси у виробництво;

- покращання інвестиційного клімату, що забезпечить приплив іноземних інвестицій навіть за умов помірної девальвації, що нівелюватиме процентний арбітраж, проте розширюватиме перспективи отримання прибутків через активізацію економічної діяльності в країні;

- розбудова системи бюджетних і податкових стимулів економічного зростання, підвищення ефективності бюджетних, насамперед інвестиційних видатків; розподіл державного бюджету на поточний та бюджет розвитку, що дозволить підвищити ефективність капітальних видатків;

- продовження процесу бюджетної децентралізації через надання місцевим органам влади відповідальності та повноважень, які зобов’язуватимуть їх ефективно витрачати бюджетні кошти;

- оптимізація управління державним боргом шляхом встановлення та закріплення на законодавчому рівні граничних та оптимальних параметрів формування боргового навантаження для держави;

- оновлений курсовий режим, що забезпечить достатню гнучкість валютного курсу для забезпечення балансу між стимулюючим ефектом девальвації та стабілізуючим ефектом ревальвації;

- збалансованість платіжного балансу, оскільки негативне сальдо поточного рахунку виступає одним з головних рушійних сил формування кризового потенціалу (валютної, банківської, боргової або системної фінансової);

- підвищення доходів, заробітної плати на основі зростання продуктивності праці.

Основна увага має приділятись ефективній інтернаціоналізації ринку капіталу України за рахунок створення сприятливих умов для обігу цінних паперів вітчизняних емітентів на міжнародних фондових ринках через міжнародну пропозицію та депозитарні розписки, та здійснення іноземних портфельних інвестицій на національному ринку.

За умови формування в Україні єдиної регулятивної політики, розвитку інфраструктури, забезпечення інформаційної прозорості ринку капіталу, здійснення контролю и прийняття нормативно-законодавчої бази можлива подальша ефективна взаємодія національного та міжнародного ринків капіталу у світовому економічному середовищі.

Література

1. Бригхэм Ю. Финансовый менеджмент / Ю. Бригхэм, Л. Гапенкси: Полный курс: В 2-х т./ Пер с англ. Под ред. В.В. Ковалева. Спб.: Экономическая школа, 2000.

2. Бураковський I.В. Глобальна фiнансова криза: уроки для свiту та України / I.В. Бураковський, О.В. Плотнiков. – Харкiв: Фолiо, 2009. – 299 с.

3. Глобализация и экономическое развитие: национальный аспект / [Макогон Ю.В., Дергачева В.В., Пашко Е.А., Фильянов П.А. / наук. ред. Макогон Ю.В.]. – Донецк, 2006. – 260 с.