Економічні науки/7. Облік і аудит

К.е.н. Романчук А.Л.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Витратний підхід в системі оцінки цілісних майнових комплексів

Оцінка – це процедура, яка завжди викликала масу супроводжуючих питань та містила чималу кількість «підводних каменів». Оцінюючи підприємство, як майновий комплекс, перш за все, необхідно брати до уваги «сценарій» його розвитку, тобто на який варіант рішення стосовно подальшої долі робиться така оцінка. При цьому кожне підприємство може бути розглянуте або як діюче, або як таке, що припиняє діяльність (ліквідується). Опираючись на таке припущення С.В. Валцаєв [1, с.22-23], стверджує, що для діючих підприємств більш доречними є доходний та порівнювальний (ринковий) оціночні підходи. Що стосується оцінки ліквідаційної вартості, то в такому разі найоптимальнішим є витратний (майновий) підхід. Таке припущення суттєво обмежує та зменшує практичну цінність витратного підходу.

Відповідно до положень Національного стандарту оцінки № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» витратний підхід – сукупність методів оцінки, що базуються на визначенні необхідних витрат на відтворення або заміщення об’єкта оцінки з урахуванням величини його зносу [6]. Таке визначення передбачає, що вартість майнового об’єкта – це алгебраїчна сума всіх понесених на його створення (заміщення, відтворення) за вирахуванням зносу. Проте серед науковців досить часто розглядається дещо інше розуміння методики витратного підходу. А саме, вартість цілісного майнового комплексу обчислена за допомогою витратного підходу являє собою ринкову вартість всіх активів, які відображені в балансі за вирахуванням існуючих зобов’язань. Певною мірою ці два ракурси розуміння сутності витратного підходу «перегукуються», однак вважати їх ідентичними не можна. Для підтвердження даної гіпотези розглянемо думки провідних науковців, що здійснювали дослідження за даною тематикою (табл.1).

Таблиця 1

Зміст витратного підходу в наукових колах

Автор	Зміст («ідеологія») витратного методу	Коментарі
Валдейцев С.В. [1, c.23]	Ідеологія витратного методу полягає в тому, що оцінюване підприємство коштує стільки, скільки вартує його майно за вирахування заборгованостей	Науковець є прихильником, що вартість майна є вартістю активів за виключенням зобов’язань
Дерев’янко Ю. М., Лукаш О. А. [2, c. 94]	Розглядає вартість об’єкта оцінки на сьогоднішній день з позиції витрат на його створення у минулому. При цьому вартість визначається шляхом переоцінки ресурсів, що були витрачені на створення даного бізнесу, тобто оцінюється з позиції вже понесених втрат.	Науковці не враховують рівень зношуваності об’єкта, що оцінюється, а опираються виключно на витрати для його створення
Кучеренко В. Р., Квач Я. П., Сментина Н. В. [3, c. 55]	В основу підходу покладено тезу: «жоден потенційний покупець (або інвестор) не заплатить за об’єкт, що оцінюється, більше, ніж можуть скласти витрати (у поточних цінах) на створення об’єкта, який буде його точною копією або функціональним аналогом, мати ту ж саму корисність».	Науковці відтворюють зміст підходу через розуміння принципів корисності та заміщення, що є базовими для його застосування
Момот Т.В. [4, c. 24]	Передбачає визначення поточної вартості витрат на відновлення об’єкту оцінки з подальшим коректуванням їх на суму зносу (обезцінювання)	Базується на законодавчому обґрунтуванні витратного підходу, де вартість коре-гується не на зобов’язання, а на суму зносу
Морохова В.О. [5, c. 215]	Полягає в ресурсній оцінці всього цілісного майнового і соціально-організаційного комплексу підприємства на основі обліку всіх витрат, які необхідні для його заміщення на конкретну дату	Автор залишає поза увагою інше призначення підходу – визначення вартості відтворення
Яшкіна Н.В. [7, c. 152]	Головна ознака витратного підходу – це його елементна оцінка, тобто оцінювані нематеріальні активи розчленовуються на складові, робиться оцінка кожної частини, а потім вартість усіх нематеріальних активів одержують підсумовуванням вартостей його частин.	Автор залишає поза увагою методологічну основу оцінки. Як саме визначає-ться вартість кожного компоненту всіх активів. Тобто, не вказано яким чином формується вартість

Витратний підхід, як свідчить його концептуальна основа, носить бухгалтерський характер, що робить всі розрахунки та вихідні дані об’єктивними, точними та документально підтвердженими (балансовими).

Безумовно, витратний підхід має свої умови застосування, за яких він є коректним та найбільш зручним і оптимальним. Так, Р. В. Кучеренко стверджує, що даний оціночний підхід є доречним для оцінки майнової бази підприємства на малоактивних ринках. Оскільки, унікальні об’єкти продаються рідко або зовсім не продаються, тому в цьому випадку – єдиний можливий спосіб визначити їх вартість – на основі витрат [3, c. 85].

Іншою специфічною сферою застосування витратного підходу є оцінка суспільно-державних об’єктів нерухомості (наприклад, лікарень, шкіл, музеїв, бібліотек тощо) та спеціальних об’єктів, оскільки таке майно не призначене приносити доход, а, крім того, важко знайти достатньо даних про продаж аналогів [2, c. 94].

Н. В. Яшкіна стверджує, що успішно застосовують витратний підхід при техніко-економічному обґрунтуванні нового будівництва, під час оцінки недобудованих об’єктів та тих, що реконструюються. Застосування підходу дозволяє обґрунтувати доцільність конкретного будівництва чи реконструкції [7, c. 153]. С. В. Валдайцев є прихильником того, що даний метод – це природний підхід для оцінки підприємства, яке буде закриватися з розпродажем його майна за ринковою вартістю і з погашенням боргів фірми незалежно від строків їх сплати [1, c.23]. Проте науковець, все ж таки, залишає винятки, коли витратний підхід може бути адекватним в оцінці діючого підприємства, а саме, коли: 1) оцінюване підприємство належить до категорії фінансових компаній з переважною часткою фінансових активів, ринкова вартість яких визначається за даними фондового ринку або спеціально оцінюється, виходячи з очікуваних доходів; 2) підприємство має високу частку нематеріальних активів, які є цінними лише тоді, коли вони використовуються, тобто коли підприємство функціонує [1, c.23].

Література:

1. Валдайцев С. В. Оценка бизнеса : учеб. / С. В. Валдайцев. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 576 с.

2. Дерев’янко Ю. М. Вдосконалення підходів до оцінювання вартості компанії / Ю. М. Дерев’янко, О. А. Лукаш // Механізм регулювання економіки, 2013, № 4 – С. 93-98

3. Кучеренко В. Р. Оцінка бізнесу та нерухомості: навч. посіб./ В. Р. Кучеренко, Я. П. Квач – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 200 с.

4. Момот Т. В. Оцінка вартості бізнесу: сучасні технології. / Т.В. Момот. – Х. : Фактор, 2007. – 224 с.

5. Морохова В.О. Вибір методу оцінки потенціалу підприємства / В.О. Морохова, Н. С. Сергійчук // Збірник наукових праць. Луцький національний технічний університет. – Випуск 11 (42). – Луцьк, 2014 – С. 213-223

6. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1440-2003-п.

7. Яшкіна Н.В. Оцінка бізнесу : навч. посіб. / Н. В. Яшкіна. – К. : Алеута, 2010. – 440 с.