Гресь Н.Л., Сластнікова Я.Ю.

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет»

 

ДЕЯКІ АСПЕКТИ СПРАВЛЯННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ

НА ЗАГАЛЬНООБОВ´ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

 

Конституційним правом кожного громадянина є соціальний захист [1, ст. 46], який включає забезпечення його у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від нього обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законодавством. Це право гарантується насамперед загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних коштів (податків, сплачених тими ж громадянами та суб’єктами підприємницької діяльності).

 Наразі до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими його видами в обов’язковому порядку та на регулярній основі здійснюється збір консолідованого страхового внеску – єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) [2, ст. 1 п. 2].

Незважаючи на те, що ЄСВ не входить до системи оподаткування [3, ст. 8 п. 2] його адмініструванням та правопорушеннями законодавства з питань сплати займається Державна фіскальна служба України (ДФС) [4, п.1].

Звертає на себе увагу й той факт, що взяття на облік платників  ЄСВ здійснюють органи  доходів і зборів з внесенням  відповідних  відомостей  до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування,  який  формує та веде Пенсійний фонд [2, пп. 7, п. 1 ст. 1,  п. 1 ст. 5, пп. 1 п. 1 ст. 12-1; 5, пп. 5 п. 4]. Дивує обов’язок органів доходів і зборів [2, пп. 1 п. 1 ст. 14] надавати Пенсійному фонду на безоплатній основі інформацію з цього реєстру. Тут виникає два запитання. Перше: невже Пенсійний фонд не може вільно користуватися реєстром, який сам формує та веде? Й друге: що означає «безоплатно»?

Для обслуговування коштів ЄСВ відкриті позабюджетні рахунки  [2, ст. 9 п.6], які використовуються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Отже, кошти, що надходять на них не зараховуються до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не використовуються на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування [2, ст. 8 п. 3].  Страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках органів доходів і зборів, автоматично перераховуються на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування,  на рахунки Накопичувального пенсійного фонду, а у випадках, передбачених законом, – недержавних пенсійних фондів [2, ст. 11 п.1]. Цікавою є норма п. 1 ст. 23 Закону № 2464-VІ [2] щодо права Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування безоплатно (!) отримувати від органів доходів і зборів відомості про суми надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перераховані на їхні рахунки, а в разі виявлення розбіжностей – письмову інформацію про причини таких розбіжностей. Незрозуміло, як можуть виникнути розбіжності, якщо перерахування акумульованих коштів здійснюється автоматично й не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування [2, ст. 11 п.1]?

У Законі № 2464-VІ [2, ст. 13, 13-1, 14, 14-1] стосовно інформаційної комунікації органів податків і зборів й  Пенсійного фонду між собою та з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, органами праці та соціального захисту населення, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також з платниками єдиного внеску та застрахованими особами підкреслюється, що вона здійснюється на безоплатній основі. Оплатна основа між зазначеними суб’єктами не може існувати апріорі.  Вживання слова «безоплатно» у пп. 1 п. 1 ст. 13, пп. 1 п. 1 ст. 13-1, пп. 1 та пп. 6 п. 1 ст. 14, пп. 1та пп. 4 п. 1 ст. 14-1 недоцільно, отже підлягає виключенню з їх змісту.

Цілком логічним є те, що покладення обов’язків з адміністрування ЄСВ на органи доходів і зборів збільшило чисельність їх персоналу й викликало скорочення штату Пенсійного фонду.  Відносно платників єдиного внеску, то їх тепер перевіряють як органи доходів і зборів [2, ст. 13, 13-1, 14, 14-1] шляхом проведення документальних та камеральних перевірок так і Пенсійний фонд та його територіальні органи, беручи участь у планових перевірках, які проводяться органами доходів і зборів, та у випадках, передбачених законом, проводячи позапланові перевірки [2, пп. 2 п. 1 ст. 13-1].

Зменшення ставок ЄСВ для платників, враховуючи сучасні економічні та політичні умови господарювання, не дасть росту обсягів його збору. Враховуючи відміну утримання ЄСВ із заробітної плати та збільшення ставки податку з доходів фізичних осіб, слід очікувати збільшення бюджетного фінансування як Пенсійного фонду так й інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Зміна організаційних засад збору та обліку очевидно що збільшить витрати, пов’язані з його адмініструванням та використанням. Навряд чи автори цих змін  прораховували їх.

Пенсійний фонд, як і ДФС, є центральним органом виконавчої влади [5, п. 1] й в змозі забезпечити державний нагляд за збором та веденням обліку єдиного внеску. Зростанню обсягів збору єдиного внеску при умові зменшення його ставок буде сприяти розвиток усіх галузей економіки та видалення з чинного законодавства норм, які сприяють існуванню її тіньового сектору.

Література:

1.Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р.                 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

2.                 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон України  2464-VI від 08.07.2010  [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2464-17

3.                 Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 р.           № 2755-VІ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

4.                 Положення про Державну фіскальну службу України: Постанова Кабінету Міністрів України № 236 від 21.05.2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/236-2014-%D0%BF

5.                 Про Пенсійний фонд України: Постанова Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/280-2014-%D0%BF