Вилгін Євген Аркадійович,

к.держ.упр., докторант Академії муніципального управління

Правове регулювання інвестиційної діяльності в будівельній галузі

Із прийняттям в останні роки в Україні ряду законів на вітчизняному будівельному ринку відбулись істотні зміни у правовому регулюванні інвестиційної діяльності в будівельній галузі. Однак необхідно відмітити, що вони справили переважно негативний вплив на інвестиційний клімат в Україні. Наприклад, чітко визначивши види механізмів фінансування сфери будівництва, законодавець обмежив права забудовників у частині застосування ними непередбачених законодавством механізмів, зокрема заборонив будівельним компаніям залучати кошти населення для фінансування будівництва житла напряму (ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»). В Україні було ухвалено Закон «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким передбачається впровадження комплексу заходів, спрямованих на покращення стану будівельної галузі країни, забезпечення житлових прав громадян, що потребують державної підтримки. До певної міри окреслилася схема допомоги держави компаніям-забудовникам, які мають незавершені будівлі. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об’єкта житлового будівництва, здійснюється після подальшої реалізації такого об’єкта житлового будівництва. Таким чином, інвестор не має права повернути вкладені кошти, а змушений чекати на квартиру. Забрати кошти можна за умови, якщо забудовник порушить термін введення будинку в експлуатацію більше, ніж на 18 місяців..

Відповідно до закону, у разі неповернення суб’єктом господарської діяльності (забудовником) пільгового кредиту у визначений договором термін кредитно-фінансова установа набуває майнових прав на збудоване житло й інші об’єкти будівництва і має право продати його за вартістю виданого кредиту державним органам або органам місцевого самоврядування через державну іпотечну установу для забезпечення громадян, які потребують покращення житлових умов відповідно до чинного законодавства, чи здійснювати його вільний продажна ринку житла. Але закон не містить підстав і порядку для звернення до стягнення на предмет іпотеки, що суперечить вимогам, викладеним у ч. 3 ст. 47 Конституції України. До того ж за відсутності таких коштів діяльність банку, який надаватиме іпотечні кредити відповідно до цього закону, може створити загрозу інтересам вкладників, інших кредиторів банку, а також Національного банку України, що надає довгострокове рефінансування уповноваженому банку під заставу іпотечних кредитів.

Змінами до Закону України «Про планування і забудову територій» передбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт при здійсненні реконструкції або капітального ремонту автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередач, зв’язку, трубопроводів,інших лінійних комунікацій у межах існуючих смуг відведення може надаватися власникам таких об’єктів реконструкції без документа, який посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. На нашу думку, таке положення не відповідає концепції Закону України «Про планування і забудову територій» щодо підстав, за яких надається дозвіл на виконання будівельних робіт, а також порушує конституційний припис щодо непорушності права приватної власності (ст. 41 Конституції України).

Отже, для залучення в економіку країни приватних та іноземних інвестицій необхідне: введення для них пільгових ставок податків і митних зборів; надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих територій, галузей, виробництв, підприємств; проведення фінансової і кредитної політики, політики ціноутворення, амортизаційної політики; контроль за дотриманням державних норм і стандартів, а також за дотриманням правил обов’язкової сертифікації; антимонопольні заходи, приватизація об’єктів державної власності, зокрема об’єктів незавершеного будівництва.

На сьогодні функції державного регулювання та координації інвестиційно-будівельної діяльності на території Україні розмиті й розосереджені між багатьма державними органами, кожний з яких реалізує їх у межах своєї компетенції і за своїми напрямами. У зв'язку із цим важливого практичного значення набуває завдання визначення та систематизації цих функцій державного регулювання щодо суб'єктів будівельно-інвестиційної діяльності, а також класифікація відповідних груп державних органів, що здійснюють свою діяльність за близькими або загальними напрямами і сферами.

Так, в результаті аналізу відповідних чинних законодавчих і підзаконних актів з'являється можливість виділити такі блоки функцій, здійснюваних сьогодні на державному рівні у сфері регулювання інвестиційної діяльності: державна легалізація та реєстрація інвестицій і суб’єктів інвестиційної діяльності; загальноекономічне та зовнішньоторговельне державне регулювання; фінансово-кредитне і валютне регулювання та контроль в інвестиційній діяльності; фіскально-податкове державне регулювання інвестиційної діяльності; державне регулювання інвестиційної діяльності на фондовому ринку й у сфері приватизації; інформаційне забезпечення та консультування суб'єктів інвестиційної діяльності.

Участь держави в регулюванні інвестиційної діяльності виражається в наступному.

1. Держава виступає в якості системо утворюючого інституту, оскільки формує єдину правову та нормативну базу для всіх учасників інвестиційної діяльності, включаючи і реалізацію реальних проектів.

2. Вона є суб'єктом будівельно-інвестиційного процесу, виділяє бюджетні кошти на конкурсній основі безпосереднім замовникам проектів.

3. Держава визначає стратегію поведінки інвесторів на ринку інвестиційних товарів, а також обсяг і структуру бюджетних інвестицій.