Пивоваров Костянтин Володимирович

докторант Академії муніципального управління

Удосконалення організаційно-правової основи функціонування парламенту на сучасному етапі державотворення

Сучасні процеси державотворення в Україні викликали певну увагу до досліджень суті, змісту, сучасного стану і перспектив удосконалення державного контролю з метою підвищення ефективності функціонування державних органів влади.

У системі державного контролю чільне місце займає парламентський контроль котрий здійснює Верховна Рада України. Свої контрольні повноваження Верховна Рада України здійснює, на підставі Конституції і законів України, в межах власної компетенції щодо будь-яких об'єктів контролю, як безпосередньо, так і через свої органи (комітети, тимчасові слідчі комісії), окремих народних депутатів, а також органи зі спеціальною компетенцією (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Рахункову палату).

Підкреслимо, що прямий (безпосередній) парламентський контроль Верховна Рада України здійснює щодо: забезпечення конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; діяльності органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або затверджує; фінансово-економічної діяльності держави.

Непрямий парламентський контроль Верховна Рада здійснює щодо судів та правоохоронних органів, а також стосовно діяльності Президента України, наприклад, при: заслуховуванні щорічних та позачергових послань Президента про внутрішнє і зовнішнє становище України; затвердженні рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом, здійснення контролю за їх використанням; схваленні рішень про згоду щодо надання військової допомоги іншим державам тощо.

Протягом останніх років відбулись суттєві позитивні зміни у напрямі удосконалення організаційно-правової основи функціонування парламенту та його органів. Зокрема, зміни до Конституції суттєво розширили кадрові та контрольні повноваження законодавчого органу; були прийняті нові Закони України щодо діяльності комітетів Верховної Ради України, тимчасових слідчих комісій, тимчасових спеціальних комісій. Безперечно, все це, створює належний «фундамент» для підвищення ефективності реалізації законодавчим органом своїх контрольних повноважень. Однак, при цьому правове регулювання контрольних повноважень парламенту як органу має низку недоліків, зокрема: в конституційному регулюванні відносин, пов'язаних з внесенням, розглядом та прийняттям парламентом рішення щодо Програми діяльності Уряду; недостатній рівень конкретизації взаємодії з органами, підконтрольними парламенту, які не входять до складу Кабінету Міністрів; у регулюванні парламентських слухань; відсутність науково обґрунтованих критеріїв розмежування компетенції комітетів та визначення їхньої оптимальної кількості; недостатній рівень публічності роботи комітетів; недосконалість правового регулювання процедури комітетських слухань; нечіткість мандату тимчасових слідчих комісій та недостатній рівень публічності їх роботи; відсутність гарантій запобігання «політизації» посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, недостатня прозорість його діяльності.

Враховуючи практичний досвід функціонування Верховної Ради України, вимоги міжнародних документів, а також зарубіжні підходи до вирішення окреслених проблем нами підготовлено певні пропозиції. Відтак, з метою підвищення ефективності здійснення парламентом своїх контрольних повноважень доцільно: провести функціональне обстеження системи комітетів в цілому, оптимізувати їхню кількість та розподіл функціонального навантаження між ними (на основі обґрунтованих критеріїв); внести до нормативно-правових актів зміни, спрямовані на посилення прозорості функціонування комітетів, удосконалення порядку проведення слухань у комітетах (передбачивши: обов'язкове занесення до протоколів засідань комітетів результатів поіменних голосувань; оприлюднення на веб-сторінках комітетів їх планів роботи, планів-графіків роботи над законопроектами та проектами актів парламенту, річних звітів про діяльність комітетів, протоколів відкритих засідань та результатів голосувань з питань порядку денного відкритих засідань).

Для підвищення ефективності реалізації народними депутатами своїх контрольних повноважень доцільно внести зміни до Закону «Про статус народного депутата України» та до Регламенту Верховної Ради України, які повинні передбачати: проведення більш чіткого розмежування між запитами і зверненнями депутатів; запровадження обліку запитів і запитань, забезпечення оприлюднення у «Відомостях Верховної Ради України» повного змісту запитів і відповідей на них; закріплення в Регламенті Верховної Ради України обов'язкового попереднього надсилання письмових та усних запитань не менш як за 2 дні до дня «години запитань уряду».

З метою покращення ефективності парламентського контролю у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина варто внести ґрунтовні зміни до Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та деяких інших законодавчих актів. Відповідні зміни можуть передбачати: обмеження граничних строків перебування Уповноваженого на посаді; посилення гарантій його неупередженості та позапартійності; уточнення меж повноважень Уповноваженого. Варто посилити прозорість діяльності Уповноваженого шляхом: надання інформації у встановлений законодавством строк за інформаційними запитами будь-яких осіб, що не стосуються суті конкретних справ, які перебувають у провадженні Уповноваженого; обов'язкового оприлюднення всіх щорічних та спеціальних доповідей Уповноваженого в офіційних друкованих виданнях та на власній його веб-сторінці; створення при Уповноваженому в обов'язковому порядку громадсько-консультативної ради та визначення в Законі принципів її формування та взаємодії з Уповноваженим.