Мітяшкіна Т.Ю.

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені П.Василенка

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ТА ЇЇ АСПЕКТИ У ВНЗ

Самостійна робота студентів є одним з основних резервів підвищення ефективності навчання. Це підкреслюють законодавчі акти - закон України «Про освіту», Державна національна програма «Освіта» ( Україна ХХІ століття), Указ президента про національну доктрину розвитку освіти, положення про організацію процесу у вищих навчальних закладах та інші.

Головною метою самостійної роботи є формування професійно необхідних якостей майбутнього фахівця. Тому методологічним принципом самостійної роботи як виду навчання у ВНЗ є професійна спрямованість.

Власне, поняття "самостійна робота" не має чіткого визначення. Під самостійною роботою тих, хто навчається, педагоги розуміють: засіб закріплення навчального матеріалу, активізації пізнавальної активності (К.Д. Ушинський); таку роботу, яка здійснюється з метою набуття нових знань і вмінь у спеціально відведений час без безпосередньої участі викладача, але за його завданням та під його керівництвом (Б.П. Єсипов); прийом учіння (О.А. Нільсон); засіб оволодіння знаннями, розвитку розумових здібностей (В.К. Буряк); засіб виконання певної навчальної діяльності (П.І. Підкасистий); сукупність навчальних прийомів і дій, за допомогою яких відбувається самостійне закріплення і поглиблення раніше набутих знань, навичок і вмінь, а також оволодіння новими (В.В. Ягупов).

Психологи поняття "самостійність" найчастіше пов'язують із характером розумової діяльності, маючи на увазі прояв вольової саморегуляції особистості й відповідну спрямованість особистості на розумову активність (В.В. Столін, М.Й. Боришевський). Окремі дослідники розуміють "самостійність" студента як його здатність діяти самостійно.

Таким чином, поняття - самостійна робота студентів в кредитно-модульній системі – це форма індивідуального вивчення студентами навчального матеріалу в аудиторії та позаурочний час, а також засіб закріплення умінь та навичок, розвитку творчих здібностей та професійного мислення. Метою самостійної роботи студентів є сприйяння у формуванні самостійності як риси особистості та важливої професійної якості молодої людини, суть якої полягає у вміннях систематизувати, планувати, контролювати і регулювати свою діяльність без допомоги і контролю з боку викладача.

Самостійна робота у ВНЗ передбачає поетапне засвоєння нового матеріалу, його закріплення, використання, повторення. Фактично єдиний і неподільний процес індивідуального навчального пізнання штучно розчленовується, що гальмує розвиток мислення студента або в усякому разі не дозволяє набути такі знання, які сприяли б його розвиткові. В процесі такої діяльності по суті рідко враховується суб’єктивний досвід студента, його учбові можливості. З однієї сторони, самостійна робота ототожнюється із самостійною діяльністю і тому розглядається в системі лекційних, практичних занять, лабораторних робіт і семінарів, як сприйняття і самостійне осмислення студентами нової інформації, відтворення її при розв’язанні задач. З іншої сторони, самостійною роботою вважається тільки така, в ході якої студент без допомоги викладача проаналізував і узагальнив навчальний матеріал, перевірив свої результати і висновки.

Аналіз філософської, педагогічної і психологічної літератури з проблем мислення і пізнання дає підстави розуміти під самостійною діяльністю «процес відображення і перетворення дійсності в свідомості суб’єкта» [1, с. 102]. Цей процес включає такі ланки :

1. Виділення студентом пізнавальної задачі ( уміння вибирати ціль, виділити і прийняти задачу ).

2. Визначення способів дій для розв’язання задачі ( уміння визначити шляхи і засоби, необхідні для розв’язання задачі ).

3. Контроль за правильним виконанням визначених способів дії ( уміння застосувати засвоєні знання в різних ситуаціях ).

Структурними елементами самостійної діяльності студентів виступають [2]:

1. Виділення цілі діяльності.

2. Визначення предмета діяльності.

3. Вибір засобів діяльності.

4. Організація педагогічних умов.

Підкреслимо що, самостійну роботу у ВНЗ ми розглядаємо і як засіб навчання, і як форму навчально – наукового пізнання. Досягнення єдності двох сторін дидактичного поняття “самостійна робота” здійснюється за рахунок того, що кожній самостійній роботі чітко формулюється пізнавальна задача, розрахована на індивідуальні навчальні можливості студента.

Для того, щоб студент самостійно працював, він повинен вміти :

• вести інформаційний пошук, вибрати літературу, фіксувати результати і їх обробляти ;

• складати конспект, реферат прочитаної літератури, відтворити структуру лекції, складати резюме лекції ;

• працювати з довідковим матеріалом ;

Крім того, у студентів повинні бути сформовані такі узагальнені уміння : уміння самоконтролю за ходом вирішення пізнавального завдання; уміння організувати режим дня.

Таким чином, виходячи з того, що самостійна робота – це творча діяльність, вона повинна формувати творчу особистість, сприяти виробленню творчих умінь тощо.

Література:

1. Сластенин В. А., Исаев И. Ф., Мищенко А. И., Шиянов Е. Н. Педагогика : Учебное пособие. – М. : Школа - Пресс, 1998. – 512 с.

2. Луценко В. В. Самостійна робота студентів як дидактична проблема // Науковий вісник. Серія “Філософія”. – Х. : ХДПУ, 2001. – Вип. 8. – С. 63 – 70.