Мишак О. О., Сиротін О. С.
Національний
університет біоресурсів і природокористування України
Методологічні
основи гуманізації професійної підготовки майбутніх
фахівців у ВНЗ
В сучасних умовах особливого
значення набувають наукові дослідження
процесу професійної підготовки майбутніх фахівців, оцінка реального стану і пошуку
оптимальних шляхів її реалізації. Вирішенню проблеми формування особистості
майбутнього фахівця й досягнення ним відповідного високого професіоналізму
сприяє процес гуманізації системи освіти.
В основних положеннях „Національної стратегії розвитку освіти в Україні на
2012-2021 рр.”, законів України „Про
освіту”, „Про вищу
освіту” наголошується на реалізації гуманістичної парадигми освіти.
У педагогічній науці проблемам гуманізації присвячені
численні праці. Різноманітні аспекти гуманізації освіти, обґрунтування
гуманістичних принципів і методів навчання знайшли відображення у працях І. Аносова, В.
Астахової,
Г. Балла, М. Берулава,
С. Бондар, О. Вершиніної, О. Вишневського, К. Гавриловца, М. Добрускіна, В. Зінкевічус, І. Зязюна,
І. Кірєєвої, В. Козакова, О. Листопад, Л. Онищук, М. Романенка,
Т. Солодової, А. Сущенкa,
І. Тимчук,
Л. Товажнянського,
Л. Хоружої, Є. Шиянова,
В. Шубіна та ін.
Проблема гуманізації та
гуманітаризації освітнього процесу у вищих навчальних закладах знайшла своє
відображення в дослідженнях багатьох вчених, зокрема О. Барно, С. У. Гончаренка,
В. І. Добриніна,Т. Н. Кухтевича, М. Є. Добрускіна, М. І. Зязюна, Є. Н. Шиянова,
Ю. С. Красильника, М. І.
Нещадима, І. О. Хорєва тощо.
Психологічні основи
процесу гуманізації вивчали Г.
Балл, А. Маслоу, К. Роджерс та ін.
Основним положенням
організації гуманного навчально-виховного процесу присвячено праці Ш. Амонашвіли,
С. Бондар, О. Вершиніної, О. Вишневського,
К. Гавриловця, В.
Пікельної, В. Сухомлинського, Л.Онищук.
Отже,
спираючись на аналіз процесу
гуманізації, представлений у наукових дослідженнях, ,,гуманізацію професійної підготовки” можна визначити як
процес створення умов, що забезпечують орієнтацію навчання на професійний розвиток
і самовиховання індивідуально-особистісних якостей; формування
нового типу гуманістично спрямованих фахівців, основний зміст діяльності яких –
прагнення до пошуку власного місця у світі і сенсу свого існування, створення
таких результатів, які принесуть благо іншим.
Перетворення
існуючої освітньої системи в гуманістичну вимагають визнання
підходів, що існують у світовій педагогічній практиці, а також вироблення
власних методологічних принципів і підходів самореалізації педагогічної
діяльності. Сучасна освіта потребує розроблення
нової методології на основі принципу
гуманізації освіти, в центрі уваги якої
повинна знаходитися людина, що
формується як цілісна відповідальна особа і усвідомлює
себе суб'єктом діяльності.
Аналіз теоретичних праць із питань
гуманізації освіти (розгляд різних підходів щодо втілення принципу гуманізації
в навчально-виховний процес навчальних закладів, визначення умов гуманізації
освіти) дає можливість виокремити основні її принципи.
Відзначимо, що вироблення принципів гуманізації сучасної освіти привертає увагу таких дослідників, як І. Аносов,
Г. Балл, С. Гончаренко,
К. Роджерс, М. Романенко, Т. Солодова.
С. Гончаренко сформулював такі принципи гуманізації
навчально-виховного процесу: формування стосунків співпраці між усіма
учасниками педагогічного процесу; виховання в учасників педагогічного процесу
морально-емоційної культури взаємин; формування в учнів емоційно-ціннісного
досвіду розуміння людини; створення матеріально-технічних умов для нормального
функціонування педагогічного процесу, що виховує гуманну особистість – щиру,
людяну, доброзичливу, милосердну, із розвинутим почуттям власної гідності й
поваги до гідності інших людей.
Сприймаючи освіту як процес, як систему методів і
способів передачі й засвоєння знань, слід детальніше розглянути низку принципів
її гуманізації, реалізація яких сприятиме процесу формування гуманістичної
спрямованості майбутніх фахівців.
Т. Солодова розробила
принципи гуманізації, класифіковані по чотирьох групах залежно від елементів
педагогічної системи: а) загальні принципи організації навчального
процесу; б) принципи змістовної організації навчального матеріалу;
в) принципи організації процесу навчання; г) принципи організації
виховного процесу. Розгляньмо докладніше змістовний сенс цих груп.
До загальних
принципів організації навчального процесу належать: принцип варіативності
(право вибору студентом змісту освіти, різноманіття програм і підручників);
поєднання індивідуальної підготовки й колективних форм роботи; зміна ролі й
статусу викладача (із транслятора інформації він перетворюється на менеджера
навчального процесу); перехід від статистично орієнтованих до особистісно
зорієнтованих методів оцінки.
До принципів
змістовної організації навчального матеріалу належать: принцип відмови від
наукоцентризму (у зміст освіти потрапляють досягнення людства, що виходять за
межі науки); принцип інтеграції (передбачає міждисциплінарну побудову змісту
навчального матеріалу в логіці розумової чи практичної діяльності);
принцип посилення ціннісних аспектів у змісті матеріалу (основні гуманістичні
цінності повинні стати змістом дисциплін не тільки гуманітарного, а й
професійного розділів навчального плану, оскільки мета освіти – якість людини); принцип врахування життєвих цілей і цінностей
студента (вимагає спиратися на його інтереси й мотивацію в навчанні).
Принципи
організації процесу навчання охоплюють: особистісно зорієнтований підхід
(ґрунтується на визнанні унікальності й індивідуальної самоцінності кожного
студента, на цілеспрямованому утвердженні суб’єктності кожного з них, створенні
гуманного освітнього середовища у ВНЗ); використання технологій самоосвіти; принцип розвитку творчого мислення;
принцип діалогізації, який реалізується через
двосуб'єктний підхід.
Принципи організації виховного
процесу: принцип самоактуалізації,
самореалізації, що передбачає здійснення програми особистісного зростання;
принцип створення умов для розвитку особистості (вимагає гуманізації освітнього
середовища навчального закладу, яке формує світоглядні якості, що визначають
емоційні ціннісні установки студентів); принцип створення умов для реалізації
студентом власних етичних норм і установок (полягає в корінному переосмисленні
освітнього процесу, складовою якого стає розвиток демократичного стилю взаємин
між викладачем і студентом, самими студентами в рамках гуманістичної моралі);
принцип соціальної організації життєдіяльності студента (припускає розвиток
комунікативних якостей, зумовлених необхідністю взаємодіяти з іншими людьми;
вміння виконувати різні соціальні функції в групі й колективі, а також
визначати своє місце в навколишньому світі, державі, колективі, родині).
Таким
чином, система принципів гуманізації
відображає сукупність рекомендацій до організації навчально-виховного процесу від визначення мети до аналізу
результатів.
Cтратегічні орієнтири гуманізації освіти зумовили
необхідність пошуку в педагогічній практиці підготовки фахівців таких підходів,
які би були спрямовані на формування гуманістичної складової особистостей у їхніх
рішеннях і діях.
Методологія формування гуманістичної
спрямованості визначається єдністю системного,
аксіологічного, особистісно-діяльнісного та культурологічного підходів:
-
системний підхід дає змогу, з одного боку,
гармонійно розвивати всі структурні компоненти досліджуваного явища, а з
другого – поєднує в певній системі методи, форми, зміст і засоби формування
гуманістичної спрямованості майбутніх біотехнологів;
-
аксіологічний підхід забезпечує орієнтацію професійної освіти на
формування в студентів ціннісно-смислової сфери особистості майбутнього
фахівця;
-
особистісно-діяльнісний підхід до формування гуманістичної
спрямованості полягає в
забезпеченні розвитку й саморозвитку особистості студента на основі виявлення
його індивідуальних особливостей як суб'єкта пізнання і предметної діяльності;
-
культурологічний підхід
передбачає засвоєння системи гуманістичних цінностей, які становлять основу
загальнолюдської культури.
Акцентуємо увагу на тому, що питання впровадження
принципів та підходів гуманізації в навчально-виховний процес системи професійної освіти повинно мати свої особливості з огляду
на види діяльності, до яких готується майбутній
фахівець. Слід зазначити, що
останнім часом з'явилося досить багато досліджень щодо гуманізації технічної, юридичної, економічної,
медичної, педагогічної, військової та інших видів
професійної підготовки.
Узагальнюючи позиції вчених, доходимо висновку, що всі
дослідники згодні з необхідністю гуманізації освіти. Це об'єктивна
соціальна потреба, і вона полягає не лише у викладанні гуманітарних і
соціально-економічних наук. Прикметною особливістю сучасних освітніх програм стає їх
спрямованість на
гуманізацію професійної підготовки, метою якої є подвійний процес – загально професійний розвиток і професійне самовиховання індивідуально-особистісних властивостей. За цим
стоїть усвідомлене прагнення до нової якості підготовки фахівців. Гуманізація освіти передбачає єдність загальнокультурного, соціально-морального і професійного розвитку особистості.
Отже,
спираючись на методологічний
аналіз процесу гуманізації, представлений у наукових дослідженнях, ,,гуманізацію професійної підготовки” можна визначити як
процес створення умов, що забезпечують орієнтацію навчання на професійний розвиток
і самовиховання індивідуально-особистісних якостей; формування
нового типу гуманістично спрямованих фахівців, основний зміст діяльності яких –
прагнення до пошуку власного місця у світі і сенсу свого існування, створення
таких результатів, які принесуть благо іншим.
Використана література:
1. Сидоренко В. К.
Методологічні основи науково-пізнавальної педагогічної
діяльності. / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і
природокористування України [Текст] : наукове видання. Вип. 155. Ч. 1. Серія:
"Педагогіка. Психологія. Філософія" / Національний університет
біоресурсів і природокористування України; ред. кол. Д. О. Мельничук (відпов.
ред.) [та ін.].- К.: Вид-во НУБіП України, 2010. - 364 с.
2.
Краєвський В. В. Методологія: педагогічні дослідження. − Самара:
SGPI, 1994. − С. 53-55.
3. Солодова Т. Є. Методологические
принципы гуманизации образования / Т. Є. Солодова // Философия образования.
− М., 2008.− №1.− С. 245-251.