Збаравська Л.Ю.

Подільський державний аграрно-технічний університет

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСВІТИ У ВИЩИХ АГРАРНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

В даній статті висвітлено особливості розвитку та становлення фізичної освіти у аграрно-технічних навчальних закладах України. Освіта є лише однією з соціальних ознак суспільства, але не менш важливою, ніж побутові умови, заняття, прибутки, виробництво та інше. Питання історії створення та розвитку сільськогосподарських освітніх закладів, наукових установ завжди було важливим і актуальним, тим більше таким воно є нині, в час відродження національного виробництва, у тому числі й сільськогосподарського.

Аналізуючи архівні документи, матеріали періодичної преси, матеріали досліджень Д.О. Мельничука [4], Г.Ф. Бєлякова [1], В.І.Лугового [2], В.К.Майбороди [3], ми дійшли висновку, що розвиток освіти у вищих аграрно-технічних навчальних закладах України відбувався періодично. В основу періодизації було покладено соціально-економічні, політичні та історичні події, педагогічні погляди тих часів, які впливали на формування та зміст системи фахової підготовки аграріїв. Вища сільськогосподарська освіта виникла в Україні в XIX столітті.

Одним з перших закладів вищої сільськогосподарської освіти в Україні був заснований за її межами Харківський сільськогосподарський інститут. В 1914 році на початку війни евакуйовано до Харкова й перейменовано на Харківський сільськогосподарський інститут (нині - це Харківський державний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва, що готує фахівців з семи спеціальностей). Приблизно в цей час відкриваються сільськогосподарські училища в Умані та Херсоні, що стали згодом базою для відкриття аналогічних технікумів, а з часом й інститутів, а на Західній Україні - у Львові відкривається академія ветеринарної медицини (1881) та рільнича академія в Дублянах (1886). Важливою подією для Центральної України стало відкриття в 1898 році сільськогосподарського відділення в складі Київського політехнічного інституту (КПІ).

Таким чином, вкінці XIX століття в Україні було засновано сім сільськогосподарських навчальних закладів, з них три - на заході України, поза межами російської імперії. Після першої світової та громадянської війни в різних містах України було відкрито ще 10 вищих сільськогосподарських навчальних закладів - Кам'янець-Подільський, Одеський, Білоцерківський, Полтавський, Луганський, Житомирський, Дніпропетровський, Київський ветеринарний, Кримський, Мелітопольський та Харківський механізації та електрифікації сільського господарства, а у восьмидесятих роках - ще Сумський, Вінницький та Миколаївський сільськогосподарські інститути. В 1918 році за Універсалом Гетьмана П. Скоропадського в Кам'янці-Подільському було відкрито університет, до роботи в якому долучилося багато відомих українських вчених, а серед студентів університету було багато вчорашніх січових стрільців. В 1921р. університет реорганізовують на два самостійних інститути - педагогічний та сільськогосподарський. В 1934 році сільськогосподарський інститут знову реформують, його агрономічний факультет перебазовують до Житомира, а зоотехнічний - до Херсона. Лише в 1954 році інститут повернувся назад до Кам'янця-Подільського. Підготовка інженерів-механіків розпочалася 1 вересня 1966р. на відділенні механізації сільського господарства, яке існувало в складі агрономічного факультету. У повоєнний період значно зросли набори до вищих аграрно-технічних навчальних закладів, розширився спектр їх діяльності, значно зріс рівень наукової роботи.

Водночас 9 областей України не мали на своїй території сільськогосподарських інститутів і отримували фахівців сільського господарства із числа випускників вищих навчальних закладів, розміщених в інших регіонах.

Таким чином, проведене дослідження показало, що система освіти України завжди віддзеркалювала рівень культури, економіку, суспільний лад в державі тощо. На етапах істотних змін у суспільстві реформувалася й освіта, зокрема фізична, виявляючи свої закономірності та спільні тенденції. Найголовнішими з них можна вважати: зумовленість розвитку фізичної освіти у вищих аграрно-технічних навчальних закладах історичним, політичним та соціальним аспектами; збереження національних традицій та звичаїв у становленні майбутнього аграрія та його фахової підготовки; переконань та поглядів, його статусу, ролі, компетентності та професійних функцій. В подальших дослідженнях нами буде реалізовано такий підхід на основі розвитку методики навчання фізики майбутніх інженерів-аграріїв.

ЛІТЕРАТУРА

1. Київський політехнічний інститут: нарис історії /Авт.кол.:Г.Ф. Бєляков, Є.С. Василенко, М.Ф. Вілков та ін. — К.: Наук. думка, 1995. — 320с.

2.Луговий В.І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку / За заг. ред. акад. О.Г. Мороза. – К.: МАУП, 1994. – 196 с.

3. Майборода В.К. Вища педагогічна освіта в Україні: історія, досвід, уроки (1917 - 1985 рр.). – К.: Либідь, 1992. – 196 с.

4. Національний аграрний університет. 1898-1998: Національному аграрному університету України 100 років / Уклад. Д.О. Мельничук, А.Г.Сердюк, В.І. Рябченко та ін. — К., 1998. — 112 с.